61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
21.09.2016 Справа № 905/2417/16
Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Красноармійської місцевої прокуратури, Донецька область, м. Покровськ, в інтересах держави в особі Мирноградської міської ради, Донецька область, м. Мирноград, Відділу освіти Мирноградської міської ради, Донецька область, м. Мирноград
до відповідачів: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Мирноград
про: стягнення суми за попередньо оплату у розмірі 99990,00 грн.
За участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача1: не з'явився;
від позивача2: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Позивач, Красноармійська місцева прокуратура, Донецька область, м. Покровськ, в інтересах держави в особі Мирноградської міської ради, Донецька область, м. Мирноград, Відділу освіти Мирноградської міської ради, Донецька область, м. Мирноград, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Мирноград про стягнення суми за попередньо оплату у розмірі 99990,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №576 від 13.11.2015р., видаткова накладна №3 від 13.11.2015р., платіжне доручення №5366 від 27.11.2015р.
Представники сторін в судове засідання не з'явились. Документів витребуваних ухвалою про відкладення справи від 07.09.2016р. не надали.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
При визначені позивача, який діє від імені держави, прокурор керується вимогами ст. 2 ГПК України, положеннями Рішення Конституційного суду України №3 рп/99 від 08.04.1999р. у справі №1-1/99, згідно п.5. якого поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок по здійсненню конкретної діяльності к відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При вказаних обставинах порушуються інтересів держави, у зв'язку з вимушеною бездіяльністю Відділу освіти Мирноградської міської ради прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду в інтересах вказано дефіцитом бюджету не має можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви.
У ході перевірки прокуратурою складені протоколи допиту свідка від 19.07.2016р. та було визначено про порушення зобов'язання з поставки товару, відповідно до Договору №576 від 13.11.2015р., відповідача, ФОП ОСОБА_1.
13.11.2015р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Постачальник) та Відділом освіти Мирноградської міської ради (надалі - Покупець) був укладений договір №576 (надалі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали для господарською діяльності:
- 660 секцій радіаторів біметалічних за ціною 143,60 грн. за кожну на суму 94776,00 грн. (Код державного класифікатору ДК 016 2010 - 25.21.1 (Радіатори та котли центрального опалення);
- 66 комплектів пробок універсальних ? за ціною 60,00 грн. за кожен, на суму 3960,00 грн.
- 264 шт. кріплень на радіатори за ціною 4,75 грн. за штуку, на суму 1254,00 грн. (Код державного класифікатору ДК 016 2010 - 25.94.1 (Вироби криплення) (надалі - Товар) (п.1.1. Договору).
За умов п.9.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині фінансових зобов'язань до повного їх виконання Сторонами.
Відповідно п.3.1. Договору, загальна сума договору складає: 99990,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень).
Згідно п.4.1. Договору, Покупець проводить оплату вартості продукції за фактом її постачання відповідно до виставлених Постачальником накладних.
За умов п.4.2. Договору, розрахунки за договором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно п.5.1. Договору, поставка товару здійснюється автотранспортом Покупця.
За умов п.5.2. Договору, постачальник відвантажує товар на адресу Покупця, протягом 5 робочих днів з моменту погодження Постачальником замовлення Покупця.
Згідно п.7.1. Договору, Покупець зобов'язаний:
- своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;
- приймати поставлені товари згідно з накладної.
За умов до п.7.2. Договору, Постачальник зобов'язаний:
- забезпечити поставку товарів у строки встановлені цим Договором;
- забезпечити поставку товарів якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2. Цього Договору.
На виконання вимог договору та видаткової накладної №3 від 13.11.2015р. позивач перерахував на банківський рахунок Постачальника попередню оплату за товар на загальну суму 99990,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5366 від 27.11.2015р., наявним в матеріалах справи (а.с. 21 - 22).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача суми попередньої оплати за договором №576 від 13.11.2015р. та платіжним дорученням №5366 від 27.11.2015р.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні вказано термін його виконання, то воно підлягає виконанню в зазначений термін.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За умов ч.2. ст. 220 ГК України, ч.3. ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 2 ст. 622 ЦК України встановлено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК України), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, відмова кредитора від прийняття простроченого виконання припиняє зобов'язання, оскільки припинення зобов'язання в силу відмови кредитора від прийняття простроченого виконання тягне і припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилася від прийняття виконання. Проте, у випадку, коли сторона, яка відмовилася від прийняття виконання, своє зобов'язання виконала раніше, наступають наслідки, передбачені ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких наводиться в ст. 11 ЦК України. Якщо підстава згодом відпала, особа все одно зобов'язана повернути безпідставно набуте або збережене, оскільки воля та умисел у даному випадку значення не мають.
У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, довіреностей позивача, виданих на своїх представників на отримання товару та переданої позивачу документації. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 99990,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 1499,85 грн.
Також, за приписами ст. 49, 84 ГПК України при винесенні рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами та про повернення судового збору з бюджету у разі необхідності.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2. ст. 44 ГПК України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ч.1. ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з ч.1. ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016р. становить 1378,00 гривень.
Позивачем у позовній заяві №(05-89)8958вих-16 від 08.08.2016р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 99990,00 грн., тобто майнові вимоги у розумінні ч.2. ст. 16 ЦК України, ч.2. ст. 20 ГК України.
Розміри ставок судового збору встановлені у частині другій статті 4 Закону України «Про судовий збір». Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відтак, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за подання до суду позовної заяви судовий збір у розмірі 1499,85 гривень.
Разом з цим, позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення платіжне доручення №1659 від 28.08.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1500,00 грн., тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 00,15 грн.
Враховуючи те, що за приписами п.1. ч.1. ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, то сума судового збору у розмірі 00,15 гривень, яка сплачена на підставі платіжного доручення №1659 від 28.08.2016р. на суму 1500,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України як надмірно сплачена.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 509, 526, 598, 599, 610, 612, 622, 629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 220 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Красноармійської місцевої прокуратури, Донецька область, м. Покровськ, в інтересах держави в особі Мирноградської міської ради, Донецька область, м. Мирноград, Відділу освіти Мирноградської міської ради, Донецька область, м. Мирноград до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Мирноград про стягнення суми за попередньо оплату у розмірі 99990,00 грн. - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Відділу освіти Мирноградської міської ради (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Курська, б. 1; код ЄДРПОУ 22039296) заборгованість у розмірі 99990,00 грн. за попередньо оплату.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б. 6; код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір у розмірі 1499,85 грн.
Повернути Прокуратурі Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б. 6; код ЄДРПОУ 25707002) з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 00,15 гривень, сплаченого відповідно до платіжного доручення №1659 від 28.08.2016р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.А. Бойко
Вик. помічник судді Буховець С.А.
т.050-144-78-99