Справа № 761/22681/16-а
Провадження № 2-а/761/357/2016
23 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
при секретарі Вольда М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м.Києва державної адміністрації про визнання дій протиправними і зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, -
В червні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання дій відповідача неправомірними та зобов»язання Управління праці та соціального захисту населення нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат за 2016 р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи, інвалідність пов»язана з ліквідацією наслідків аварії та він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва та отримує пенсію як інвалід другої групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі - 5-ти мінімальних заробітних плат, але відповідач таку допомогу виплачує в менших розмірах. У досудовому порядку відповідач усунути порушення закону не бажає, що стало наслідком звернення позивача до суду.
В ході судового розгляду позивач не з»явився, але позові просив суд розглянути справу у його відсутність.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що Управління діяло в межах своєї компетенції і у спосіб, передбачений чинним законодавством. Зокрема Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року внесені зміни до ст..48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідності до якої одноразова допомогу на оздоровлення встановлено у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Зокрема, положенням постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. визначено розмір щомісячної допомоги на оздоровлення - інвалідам 2 групи в сумі - 120 грн., які і було виплачено позивачу.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1, інвалідом 2 групи, а тому на нього розповсюджуються соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з положеннями ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, зокрема інвалідам 2 групи, в п«ять мінімальних заробітних плат.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, то позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти допомоги за 2016 рік.
Між тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року внесені з 01.01.2015 року статтю ст..48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції, а саме одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, Кабінетом Міністрів України 12.07.2005 р. була видана постанова № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої інвалідам 2 групи встановлена разова щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 120 гривень.
Судом встановлено, що позивачу була нарахована і виплачена щорічна разова допомога на оздоровлення у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 562.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» визначено, що у 2016 році норми і положення ст.т.20,21 22,23,30,31,37,39,48,50,51,52, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2016 р.
Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чітко встановлено, що дія положень цього Закону не може зупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно з ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать, зокрема, видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. на момент нарахування позивачу разової щорічної допомоги на оздоровлення була чинною, а отже підлягала застосуванню Управлінням праці та соціального захисту населення Шевченківського районної в м.Києві державної адміністрації.
Враховуючи викладене, дії Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації в частині нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 р. в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 562 були правомірними, а тому вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.
В силу положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина 4 статті 71 КАС України).
З огляду на викладені обставини і надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах своєї компетенції і згідно вимог законодавства, провів всі передбачені законодавством виплати та надавав у законних спосіб позивачу можливість обрати місця для оздоровлення, а тому вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Шевченківському районі м. Києва про визнання дій протиправними і зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2016 рік в розмірі - п»яти мінімальних заробітних плат є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.20, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012,, керуючисьст. ст. 2, 4, 8, 9, 17, 71, 72, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м.Києва державної адміністрації про визнання дій протиправними і зобов'язання нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2016 рік, - залишити без задоволення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: (