Справа № 161/12136/16-к Провадження №11-сс/773/214/16 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2
26 вересня 2016 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого -судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2016 року, якою ОСОБА_9 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 1 місяць, тобто до 19 жовтня 2016 року,
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 19 вересня 2016 року задоволено клопотання прокурора прокуратури Волинської області ОСОБА_10 і продовжено підозрюваному за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_9 строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 1 місяць, тобто до 19 жовтня 2016 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, встановлено наявність обґрунтованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інші правопорушення, а тому, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовжити строк домашнього арешту.
Не погоджуючись з рішенням суду захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що винесена слідчим суддею ухвала є упереджена, безпідставна та ґрунтується на припущеннях. Вказує, що у справі немає жодних доказів які би вказували, що ОСОБА_9 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Просить ухвалу слідчого судді від 19 вересня 2016 року скасувати та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Адвокат ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, клопотання про перенесення розгляду справи до апеляційного суду не подали.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з положеннями частини 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під домашнім арештом, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під домашнім арештом.
Зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_9 слідчим суддею були дотримані.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 21 липня 2016 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_9 строком на два місяці, до 21 вересня 2016 року.
Оскільки досудове розслідування у справі не було закінчено у двохмісячний термін, то прокурор продовжив строк досудового розслідування до 19 жовтня 2016 року, а тому прокурор звернувся з клопотанням до суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 19 жовтня 2016 року.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_9 врахував, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від 4 до 6 років, ОСОБА_9 офіційно ніде не працює та не має самостійних доходів.
Посилання захисника, що ОСОБА_9 займається суспільно-корисною працею ніякими доказами у справі не підтверджені, таких доказів ОСОБА_8 не надав і суду апеляційної інстанції.
Врахувавши усі обставини справи у їх сукупності слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені прокурором ризики, передбачені у ст. 177 КПК України не зменшились, а досудове розслідування не завершено у двохмісячний строк з об'єктивних причин.
Встановлені щодо ОСОБА_9 обмеження жодним чином не перешкоджають йому займатись суспільно-корисною працею чи іншим чином дбати про себе та свою сім'ю.
На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 407, ч. 1 ст. 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2016 року, якою продовжено ОСОБА_9 до 19 жовтня 2016 року строк запобіжного заходу домашній арешт - без змін.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4