1[1]
22 вересня 2016 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів
судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та обвинуваченої
ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року щодо ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12015100080008030,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
Цим вироком
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима: 10.09.2014 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;
Засуджена за ч. 1 ст. 186 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2
ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2014 року - 1 рік позбавлення волі, остаточно призначено за сукупністю вироків - 5 років позбавлення волі.
По провадженню вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_9 13.08.2015 року приблизно о 17 год. 30 хв., перебуваючи біля буд. № 7/60 по пр. Палладіна у м. Києві відкрито заволоділа належним ОСОБА_10 золотим ланцюжком, який ривком зірвала з шиї останньої, вагою 3 г, вартістю 1 300 грн, на якому також знаходився золотий хрестик, вагою 1 г, вартістю 600 грн, а всього майна на загальну суму 1 900 грн., з місця вчинення злочину втекла, викраденим розпорядилася на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_9 20.08.2015 року приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи на зупинці громадського транспорту «вул. Верховинна» у м. Києві, повторно відкрито заволоділа належним ОСОБА_11 золотим ланцюжком вагою 20 г, вартістю 18 000 грн., зірвавши його ривком з шиї останньої, з місця вчинення злочину втекла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_9 25.08.2015 року приблизно о 20 год. 25 хв., перебуваючи біля буд. № 10 по вул. Жмеринській у м. Києві, повторно відкрито заволоділа належним ОСОБА_12 золотим ланцюжком, який ривком зірвала з шиї останньої вагою 11,75 г, вартістю 15 000 грн., на якому також знаходився золотий кулон, вагою 2 г, вартістю 2 000 грн., а всього майна на загальну суму 17 000 грн. з місця вчинення злочину втекла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_9 29.08.2015 року приблизно о 15 год. 50 хв., перебуваючи на дитячому майданчику біля буд. №5 по вул. В.Стуса в м. Києві, повторно відкрито заволоділа належним ОСОБА_13 золотим ланцюжком, який ривком зірвала з шиї останньої, вагою 10 г, вартістю 12 000 грн., на якому також знаходилась золота ладанка з зображення Божої Матері, вагою 4 г, вартістю
4 000 грн., з місця вчинення злочину втекла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдала потерпілій ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 16 000 грн.
Крім цього, ОСОБА_9 02.09.2015 року приблизно о 14 год. 10 хв., перебуваючи біля буд. № 80 по вул. М. Котельнікова у м. Києві, повторно відкрито заволоділа належним ОСОБА_14 золотим ланцюжком, який ривком зірвала з шиї останньої, вагою 3 г, вартістю 2 500 грн., на якому також знаходився золотий кулон, вагою 2,5 г, вартістю 2 500 грн., розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдала потерпілій ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 5 000 грн.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, визнати, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, призначити
ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням положень
ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі, а за ч.1 ст. 186 КК України зменшити. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити обвинуваченій покарання не більше 2 років 6 місяців. На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати не відбуту частину покарання, призначену вироком Шевченківським районного суду та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі 3 роки.
На обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості, оскільки при призначенні остаточного покарання, судом не було враховано вирок Шевченківського районного суду м. Києва, а помилково приєднано до покарання невідбуту частину за вироком Ірпінського міського суду, який уже було враховано при визначенні покарання Шевченківським районним судом.
Окрім цього, вважає, що суд першої інстанції не перевірив усі обставини щодо можливості застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України та при призначенні покарання не врахував декількох пом'якшуючих обставин, а саме особу обвинуваченої, яка визнала вину, активно сприяла розкриттю злочинів, вчиняла злочини через тяжке матеріальне становище та під впливом примусу, (що встановлено під час судового розгляду), має стійкі соціальні зв'язки, усвідомила протиправну поведінку і критично ставиться до вчиненого, а також того, що на її утриманні перебуває дитина.
Тому, на думку захисника, при призначенні покарання суд допустив вільне трактування ст.ст. 65, 69 КК України, чим проявив однобічність в оцінці обставин, що мають значення при вирішенні питання про призначення покарання, та не врахував, що реальне позбавлення волі на тривалий термін зруйнувало життя обвинуваченої, яка перебуваючи під вартою виправилась та не вживає наркотичні засоби, через вживання яких стала на злочинний шлях.
В апеляційній скарзі обвинувачена просить пом'якшити призначене покарання. Такі вимоги мотивує тим, що при призначенні покарання суд не врахував ряд пом'якшуючих обставин, зокрема наявність на її утриманні малолітньої дитини, а також тяжкої хвороби її батька. Окрім цього, зазначає, що вчинила злочини в зв'язку з тяжкими життєвими обставинами.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За таких обставин, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Таким чином дії, ОСОБА_15 виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, кваліфіковані за ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, та відкрите викрадення чужого майна вчинене повторно, та оскільки в апеляційних скаргах не оспорюються, ці обставини апеляційним судом також не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченої та захисника про суворість призначеного покарання за сукупністю злочинів, то колегія суддів вважає їх не обґрунтованими виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкими, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, не працює, розлучена, має малолітню доньку, пільг та утриманців не має, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів та призначив покарання у виді позбавлення волі, яке за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення покарання обвинуваченій та призначення більш м'якого покарання за сукупністю злочинів, в тому числі з урахуванням пом'якшуючих покарання обставини, на які вона та її захисник вказували в апеляційних скаргах, зокрема її щирого каяття у вчинених злочинах та перебування на утриманні малолітньої дитини, колегія суддів не вбачає з огляду на те, що вказані обставини в повній мірі враховані при призначенні покарання, а інші зазначені в апеляційних скаргах такі, як активне сприяння у розкритті злочинів, вчинення злочинів внаслідок збігу сімейних обставин та через тяжке матеріальне становище, під впливом примусу, наявність стійких соціальних зв'язків, усвідомлення протиправної поведінки та критичне ставлення до вчиненого, а також тяжкої хвороби батька обвинуваченої, не дають, на думку колегії суддів, підстав для застосування до обвинуваченої ст.ст. 65, 69 КК України та призначення, за сукупністю злочинів, більш м'якого покарання, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зокрема кількості епізодів злочинної діяльності, не відшкодування потерпілим завданої шкоди, а також вчинення злочинів в період іспитового строку та особи обвинуваченої, яка суспільно-корисною працею не займається, а отже вчиняла умисні корисливі злочини з метою власного збагачення, що не дає підстав для призначення, за сукупністю злочинів, більш м'якого покарання.
Тому доводи обвинуваченої та її захисника про суворість призначеного
ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів є необґрунтованими, а апеляційні скарги в цій частині, такими, що не підлягають задоволенню.
Проте, призначаючи покарання за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст. 71 КК України суд припустився помилки. Оскільки призначаючи покарання
ОСОБА_15 на підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання призначеного Ірпінським міським судом Київської області від 10.09.2014 року, при цьому суд залишив поза увагою той факт, що вирок Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2014 року було вже враховано при призначенні покарання ОСОБА_15 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року.
За наведеного, вирок суду першої інстанції підлягає зміні, зокрема підлягають виключенню з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на ч. 1 ст. 71 КК України при призначені покарання ОСОБА_15 , в зв'язку з чим пом'якшується остаточно призначене покарання, що є підставою для часткового задоволення апеляційних скарг обвинуваченої та захисника..
Питання про застосування покарання за вироками Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2015 року та Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року підлягає вирішенню, відповідно до ст. ст. 537, 539 КПК України, місцевим судом в межах територіальної юрисдикції якого буде виконуватися вирок.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року щодо ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12015100080008030 - змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на
ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 та вважати її засудженою за ч. 1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч. 2
ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а для ОСОБА_6 , що утримується під вартою, з моменту отримання копії.
___________________ _________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/1595/2016
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_16
Доповідач ОСОБА_1