Справа № 22-ц/796/12103/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Батрин О.В.
Доповідач - Рубан С.М.
22 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Ступенко Юлії Вікторівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Фортуна - Банк», Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Фортуна - Банк», Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту задоволено.
Звільнено з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 89,20 м.кв., яка належить ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 вересня 2015 року в межах виконавчого провадження (ВП №48683491) і постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 вересня 2015 року в межах виконавчого провадження (ВП №48683384) посадовою особою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ «ОТП банк» на користь ОСОБА_2 по 162 грн. 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «ОТП Банк» - СтупенкоЮ.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник ПАТ «ОТП Банк» підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ «ОТП банк», третя особа ПАТ «Фортуна-Банк», Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 листопада 2010 року між ПАТ «Фортуна-банк» і ТОВ «Досконалий друк, дизайн, дистрибуція» укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04кр/77/1437/юр. Цього ж числа між ПАТ «Фортуна-банк» і ОСОБА_5 укладено договір поруки № 04п/77/1437/юр у забезпечення виконання вказаного договору та укладено між ПАТ «Фортуна-банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа ОСОБА_6 реєстровий № 3287, предметом іпотеки за яким є: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 89,20 м. кв. На вказану квартиру накладено заборону на її відчуження.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі № 757/1790/14-ц звернуто стягнення на заставлене нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в межах суми стягнення в загальному розмірі 4 992 930,53 грн. в рахунок погашеннявідповідної заборгованості на користь ПАТ «Фортуна-Банк» за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04кр/77/1437/юр від 22 листопада 2010 року.
11 березня 2015 року між ПАТ «Фортуна-банк» і позивачем ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04кр/77/1437/юр від 22 листопада 2010 року, відповідно до якого ПАТ «Фортуна-банк» відступає, а ОСОБА_2 приймає в повному обсязі право вимоги за відповідним договором. Цього ж дня було укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки №04п/77/1437/юр від 22 листопада 2015 року, а також договір про відступлення прав за договором іпотеки від 22 листопада 2015 року. Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (індексний номер 19924442 від 11 березня 2015 року) іпотекодержателем за договором іпотеки від 22 листопада 2010 року є позивач ОСОБА_2
Про цесію, листом №394/07 від 13 травня 2015 року, повідомлено боржників ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ТОВ «Досконалий друк, дизайн, дистрибуція». Крім того, заявою від 11 листопада 2015 року повідомлено боржнику ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у встановлений строк задовольнити безспірні грошові вимоги ОСОБА_2 в обсязі 4 992 930,53 грн. Проте, станом на 30 листопада 2015 року цивільно-правове зобов'язання ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 не виконано.
У процесі реалізації положень ст. 36-39 Закону України «Про іпотеку» позивач дізнався про наявність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 вересня 2015 року (ВП № 48683491; ВП №48683384) посадової особи ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також заборонено здійснювати його відчуження в межах суми боргу на користь ПАТ «ОТП банк».
Враховуючи, що позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету забезпечення, то арешт заставленого майна з метою його реалізації для задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, призводить до порушення речового права позивача на чуже майно.
У зв'язку з чим, позивач звернувся з цим позовом до суду та просив його задовольнити, звільнивши з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 89,20 м.кв., яка належить ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 вересня 2015 року в межах виконавчого провадження (ВП №48683491) і постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 вересня 2015 року в межах виконавчого провадження (ВП №48683384) посадовою особою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 22 листопада 2010 року між ПАТ «Фортуна-банк» і ТОВ «Досконалий друк, дизайн, дистрибуція» укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04кр/77/1437/юр (а.с. 7-9).
22 листопада 2010 року між ПАТ «Фортуна-банк» і ОСОБА_5 укладено договір поруки № 04п/77/1437/юр, яким забезпечено виконання ТОВ «Досконалий друк, дизайн, дистрибуція» зобов'язання за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04кр/77/1437/юр від 22 листопада 2010 року (а.с. 10) та укладено між ПАТ «Фортуна-банк» і ОСОБА_5, ОСОБА_4 договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа ОСОБА_6, реєстровий № 3287 (а.с. 11-12).
Відповідно іпотечного договору для забезпечення виконання умов і зобов'язань за кредитним договором від 22 листопада 2010 року № 04кр/77/1437/юр відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4, як іпотекодавець передали нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 89,20 м. кв.
22 листопада 2010 року накладена заборона на відчуження вказаного майна (реєстровий № 3288-9), про що внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 10518090.
Отже, відповідно до ст. 14, 23 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над іншими обтяженнями. При цьому, пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.
Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право у разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року у справі № 757/1790/14-ц звернуто стягнення на заставлене іпотечне нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в межах суми стягнення в загальному розмірі 4 992 930,53 грн. в рахунок погашення відповідної заборгованості ПАТ «Фортуна-банк» за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04кр/77/1437/юр від 22 листопада 2010 року (а.с. 19-21).
Відповідно до п. 12 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, в порядку, встановленому ст. 37 або 38 Закону України «Про іпотеку» на власний розсуд іпотекодержателя.
11 березня 2015 року між ПАТ «Фортуна-банк» і позивачем ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №04кр/77/1437/юр від 22 листопада 2010 року, відповідно до якого ПАТ «Фортуна-банк» відступає, а ОСОБА_2 приймає в повному обсязі право вимоги за відповідним договором (а.с. 13-14).
11 березня 2015 року між ПАТ «Фортуна-банк» і позивачем ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором поруки № 04п/77/1437/юр від 22 листопада 2015 року, а також договір про відступлення прав за договором іпотеки від 22 листопада 2015 року (а.с. 15-16) та підписано акт прийняття-передачі прав.
Згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (індексний номер 19924442 від 11 березня 2015 року) іпотеко держателем за договором іпотеки від 22 листопада 2010 року (по реєстру № 3287, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Шевченко A.B.), є ОСОБА_2
Враховуючи укладені договори відступлення прав вимоги, ОСОБА_2 набув прав та обов'язків кредитора замість ПАТ «Фортуна-банк» до ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в межах суми стягнення в загальному розмірі 4 992 930,53 грн. за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04кр/77/1437/юр від 22 листопада 2010 року з правом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37-39 Закону України «Про іпотеку».
Боржників ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ТОВ «Досконалий друк, дизайн, дистрибуція» позивач повідомив про цесію листом № 394/07 від 13 травня 2015 року (а.с. 17) та заявою від 11 листопада 2015 року повідомив ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про необхідність задоволення безспірних грошових вимог ОСОБА_2 (а.с. 18), які на даний час не виконані.
Також, судом встановлено, що посадовою особою ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 14 вересня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 48683491; ВП № 48683384), якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також заборонено здійснювати його відчуження в межах суми боргу на користь ПАТ «ОТП банк» (а.с. 29-32), яка за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2013р. у цивільній справі № 757/10274/13-ц становить за кредитними договорами: № ML-009/929/2006 131 399,08 грн.; № CL-009/505/2007 275 177,04 грн.; № ML-009/093/2008 2 991 092,57 грн.; № ML-009/365/2008 2 556 023, 38 грн.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно не є чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Тобто, лише іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог про погашення заборгованості за зобов'язаннями, які були забезпеченні предметами іпотеки.
На підставі наведених норм права, суд дійшов вірного висновку, що накладення постановами посадової особи ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 14 вересня 2015 року арешту на квартиру, яка на момент постановления цієї ухвали, була передана у встановленому порядку в іпотеку, та збереження цього арешту на час реалізації своїх прав позивачем як іпотекодержателем квартири, визначених ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання за яким були забезпечені предметом іпотеки, порушує права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки.
Крім того, суд взяв до уваги положення Закону України «Про іпотеку», що предмет іпотеки може бути реалізований лише з дозволу іпотекодержателя, а тому збереження арешту до виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2013р. у цивільній справі № 757/10274/13-ц, стягувачем за яким є ПАТ «ОТП банк», є недоцільним, оскільки реалізація спірної квартири для виконання цього рішення є неможливою без згоди іпотекодержателя ОСОБА_2
Оскільки в інший спосіб захистити права позивача неможливо суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про недотримання позивачем положень ч. 3, 6 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки ці положення Закону на вказані правовідносини не поширюються.
Крім цього в апеляційному суді представник ПАТ «ОТП Банк» не надала доказів відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України, що вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - Ступенко Юлії Вікторівни відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді