03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа 760/16301/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/9128/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Усатова І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
22 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі - Аршакян Р.Т.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 25000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він проходив військову службу в Збройних Силах України, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23 грудня 2010 року № 1022 було звільнено з лав Збройних Сил України за станом здоров'я, а з 28 грудня 2010 року наказом № 238 його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
18 січня 2014 року у результаті повторного огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена II група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Зазначив, що від травми, отриманої під час проходження військової служби, в нього розвинулись хвороби та, починаючи з 2010 року, стан здоров'я погіршився. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт. Значна частина пенсії, яку він отримує як інвалід II групи, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування.
У зв'язку із викладеним, просив суд відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., яка була завдана йому в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника фінансово-економічної служби - помічника начальника Центрального управління воєнно-топографічного та навігацій з фінансово-економічної роботи Головного управління оперативного забезпечення Командування сил підтримки Збройних сил України, який перебуває у розпорядженні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України.
14 січня 2010 року по дорозі на роботу, в умовах сильного снігопаду та ожеледі, підсковзнувся, впав та отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та забій ліктьового суглобу.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.12.2010 року № 1022 ОСОБА_1 звільнено з лав Збройних Сил України за станом здоров'я.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по стройовій частині) від 28.12.2010 року № 238 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
На підставі свідоцтва про хворобу № 567-п, висновку МСЕК від 18 січня 2012 року та довідки до акту МСЕК серії 10 ААА № 776898 від 24 січня 2012 при огляді позивачу встановлена ІІ (друга) група інвалідності до 1 лютого 2014 року, причиною чого стала травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Позивачу рекомендована робота в спеціально створених умовах. Згідно неврологу на МСЕК ОСОБА_1 з 2008 року страждає на гіпертонічну хворобу, постійно приймає гіпотензивні препарати.
В подальшому рішенням МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності.
Як вбачається з копії висновку МСЕК від 18 лютого 2014 року, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно (а.с. 131-132).
Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача 25 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із наявності визначених ст. 23, 1167 ЦК України правових підстав для задоволення позову, з врахуванням глибини фізичних страждань позивача, який втратив працездатність у результаті травми, і дотримуючись принципів розумності та справедливості.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що травма позивачем отримана у 2010 році у в/ч НОМЕР_1 і не стосується Міністерства Оборони України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений в запас 23 грудня 2010 року за станом здоров'я, з висновку ВЛК вбачається, що травма та її наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військогого управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу моральну шкоду покладається на Міністерство Оборони України як на уповноважений орган державного управління.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна школда відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відтак, ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди незалежно від інших виплат, які він отримав чи міг би отримати.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді