03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
21 вересня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді - доповідача: Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Фадєєвій І.І..
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача апеляційною скаргою Лепех Лесі Любомирівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Справа № 753/8388/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/10335/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ТОВ «Рада 2» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а ТОВ «Рада 2» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує зазначений будинок.
На виконання вимог чинного законодавства України з метою врегулювання відносин між ТОВ «РАДА 2» та боржником було укладено договір про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкової території від 15 червня 2012 року, який фактично є договором про надання житлово-комунальних послуг.
Між ТОВ «РАДА 2» та ТОВ «Єврореконструкція» був укладений договір на постачання теплої енергії у гарячій воді №450413 від 02 липня 2012 року.
Згідно з п. 1.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю ТОВ «РАДА-2» теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року у кількості 3967,384 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 1,808 Гкал/год.
На підставі зазначеного договору позивач купив теплову енергію, а в подальшому передав її частково кінцевому споживачу - відповідачу.
Станом на березень 2016 року в результаті несплати за належним чином надані послуги, передбачені Договором, за боржником утворився борг в розмірі 3 741 гривню 66 копійок. Отже відповідач, як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі договору та положень статті 625 ЦК України зобов'язаний сплатити зазначену суму основного боргу - 3 741 гривню 66 копійок, інфляційної складової боргу - 1 695 гривень 91 копійка, 3% річних - 171 гривню 23 копійки.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Рада 2звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.
Не погодившись з із рішенням суду, представником позивача ТОВ «Рада-2» - Лепех JI.JI. подано апеляційну скаргу, у якій вона просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач ТОВ «Рада - 2», відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.64,65), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2.
Відповідно до умов договору від 24 червня 2004 року №1875-IV в редакції від 18 листопада 2012 року відповідач зобов'язався вносити плату за житлово-комунальні послуги не пізніше 20 числа наступного місяця, який слідує за розрахунковим.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з квітня 2014 року викладено наступним чином: «Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація)».
Обумовлені спірним договором послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення і гарячого водопостачання у контексті спірних правовідносин сторін наразі слід прирівнювати до послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції зі змінами від 26 квітня 2014 року договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Виходячи з постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії» від 10 серпня 2012 року № 278 вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.
Позивач не здійснює діяльність з виробництва і постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, не має необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно, не є виконавцем цих послуг, а здійснює обслуговування власників житлових і нежитлових приміщень, шляхом управління житловим і нежитловим фондом, організовує забезпечення потреб мешканців будинку, власників і орендарів приміщень у житлово-комунальних послугах.
Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 централізоване водовідведення, централізоване постачання холодної та гарячої води, централізоване опалення надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем.
Листом від 24 липня 2014 року № 101-5359/02 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація повідомила позивача про те, що теплопостачальною організацією будинку за адресою АДРЕСА_1 є ТОВ «Єврореконструкція».
26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».
Вказаним законом було внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), та частиною 5, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Отже, з 26 квітня 2014 року позивач не міг купувати теплову енергію, а тому позивач не має право стягувати вартість теплової енергії з зазначеної дати з споживачів-мешканців будинку, який забезпечується тепловою енергією (АДРЕСА_1) ТОВ «Єврореконструкція».
Крім того, було доповнено статтю 29 відповідного закону частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Згідно з п.п. 28, 29 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом; виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.
Позивач не здійснює діяльність з виробництва і постачання теплової енергії, водопостачання та водовідведення, не має необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у відповідних сферах (ліцензії) та, відповідно, не може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».
Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона чи обмеження певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
При цьому обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона чи обмеження певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в
тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача Лепех Лесі Любомирівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: