03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Мирошниченко О.В.
№22-ц/796/12251/2016 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №752/10147/16-ц
21 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого Українець Л.Д.
суддів Оніщука М.І.,
Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря Майданець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року в справі за заявою Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14 вересня 2015 року в справі №47/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2,-
У червні 2016 року ПАТ «СБЕРБАНК» звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14 вересня 2015 року в справі №47/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 14 вересня 2015 року в справі №47/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2.
Не погоджуючись з ухвалою, ПАТ «СБЕРБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою заяву задовольнити.
Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач, будучи обізнаним про розгляд спору в третейському суді, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не порушення прав споживача, не звертався до суду за захистом своїх прав як споживача; не використавши своє право апеляційного оскарження, не оскаржував жодного процесуального документа у справі №47/15 третейського суду; не подавав ні заяви про скасування третейського рішення, ні заперечень на заяву про видачу виконавчого документа.
Вказує, що банк не є споживачем, а тому його звернення з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до третейського суду не може вважатися спором щодо захисту прав споживачів, оскільки підставами позову є невиконання умов договору, а не порушення Закону України «Про захист прав споживачів».
За наявності не скасованих третейського застереження або третейської угоди у правовідносинах щодо надання споживчого кредиту споживачі мають право звертатись з позовом за захистом свого права до загального суду, а кредитна установа - лише до третейського суду.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 16 грудня 2013 року між АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», правонаступником якого є ПАТ «СБЕРБАНК», та ОСОБА_2 укладено Договір кредиту №151#00017820646.
Пункт 11.18 Договору містить угоду про передачу спору на розгляд третейського суду.
14 вересня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» у справі №47/15 постановлено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дочірній банк СБЕРБАНК Росії» заборгованість за кредитним договором №151#00017820646 від 16.12.2013 року у розмірі 179 289,79 грн та витрати, пов'язані із вирішенням справи Третейським судом у розмірі 2 165,41 грн. (а.с. 3-6)
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не була йому підвідомча відповідно до закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Такий правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду України від 20 травня 2015 року в справі №6-64цс15, від 02 вересня 2015 року в справі №6-856цс15, від 11 листопада 2015 року в справі №6-187цс15.
Також у Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі №6-187цс15 зазначено, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є споживачем банківських послуг, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду в силу положень п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав до її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Л.Д. Українець
Судді М.І. Оніщук
В.А. Шебуєва