м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
16 вересня 2016 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 22.08.2016 року,
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 22.08.2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 грн., а провадження щодо ОСОБА_4 закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_3 визнано винною у тому, що вона 20.06.2016 року о 15 год. 10 хв., керуючи автомобілем «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1, на пр-ті Московському в м. Києві перед поворотом праворуч на АЗС, завчасно не зайняла відповідне крайнє положення, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 10.4 ПДР України.
Закриваючи справу щодо ОСОБА_4, суддя місцевого суду у своїй постанові зазначив, що доказів вини останнього в ході судового розгляду встановлено не було, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КпАП України.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав в інтересах ОСОБА_3 апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду, прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_3 закрити, а ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Приймаючи рішення по справі, суд з недостатньою повнотою з'ясував всі обставини справи та надав неправильну оцінку доказам. Зокрема ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_3, не маючи юридичної підготовки, помилково визнала себе винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Тоді як вказане правопорушення сталось внаслідок невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п. 13.1 ПДР України, тобто останнім не було дотримано дистанцію, що і призвело до зіткнення автомобілів.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_4, який заперечив проти поданої апеляційної скарги, пояснення свідка ОСОБА_5, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови, висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серія АП2 № 342508 від 20.06.2016 року, схемі ДТП, поясненнях учасників ДТП, наданих суду, свідка ОСОБА_5, згідно з якими зіткнення автомобілів сталось внаслідок не зайняття відповідного крайнього положення водієм ОСОБА_3, раптовим маневром, а саме поворотом праворуч на АЗС.
В судовому засіданні апеляційного суду водій ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_5 надали пояснення, які відповідають поясненням, наданим ними як на місці ДТП, так і у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд визнає їх логічними, послідовними та такими, що відповідають матеріалам провадження.
З наданих у судовому засіданні фотокарток з місця ДТП, а також схеми ДТП вбачається, що зіткнення автомобілів «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 та «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 відбулось у третій смузі руху проїзної частини по пр-ту Московському в м. Києві. Автомобіль «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 після зіткнення перебував майже по центру смуги прямо. АЗС, на яку ОСОБА_3 мала намір заїхати розташована майже навпроти місця зіткнення, що унеможливлює виконання такого маневру у відповідності вимогам п. 10.4 ПДР України за будь-яких обставин, враховуючи, що для цього необхідно перетнути три або дві смуги руху, зважаючи на розбіжність пояснень учасників ДТП в частині займаного положення автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 на проїзній частині до ДТП.
Відомості, що містяться у схемі ДТП щодо розташування автомобілів на проїзній частині та локалізації пошкоджень транспортних засобів також узгоджуються з поясненнями водія ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 щодо обставин та причин зіткнення вказаних автомобілів.
Також суд апеляційної інстанції бере до уваги, що переконливих підстав для визнання недостовірною письмової заяви ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості (а.с. 21), в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Наведені докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що в діях водія автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачається порушення вимог п. 10.4 ПДР України, тоді як невідповідності вимогам ПДР України у діях водія автомобіля «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність в діях ОСОБА_3 та наявності в діях ОСОБА_4 складу правопорушення є необґрунтованими.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серія АП2 № 342508 від 20.06.2016 року не надано.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування та прийняття нової постанови немає.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 22.08.2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 грн., а провадження щодо ОСОБА_4 закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя