Справа № 22-ц /796/7164/2016 Головуючий у І інстанції Декаленко В.С.
Доповідач Котула Л.Г.
13 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
За участю секретаря Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року за поданням головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Соболєва А.Л. про примусове проникнення до житла боржника,
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Соболєва А.Л. про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 для вчинення виконавчих дій задоволено.
Надано дозвіл головному державному виконавцю відділу ДВС Подільського РУЮ у м. Києві Соболєву А.Л. на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 для вчинення виконавчих дій.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволені подання головного державного виконавця про примусове проникнення до квартири для вчинення виконавчих дій в повному обсязі, оскільки судом порушені вимоги процесуального права.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду , у судове засідання не з'явився , але направив заяву , в якій просив розглянути справу у його відсутності .
ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду , проте його представник в судове засідання не з'явився і причину неявки суду не повідомив , а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та представника ВДВС Подільського РУЮ у місті Києві .
Заслухавши доповідача, пояснення представника стягувача ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки державний виконавець неодноразово виходив за місцем проживання боржника , але ОСОБА_4, яка мешкає в квартирі АДРЕСА_1 не надала можливості перевірити майновий стан боржника та здійснити опис квартири, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Соболєва А.Л. про примусове проникнення до квартири суд правильно виходив з того, що рішення суду в добровільному порядку протягом тривалого часу не виконується, державному виконавцю чинять перешкоди у виконанні виконавчих дій, шляхом недопущення до квартири, що унеможливлює здійснення опису та оцінки майна боржника.
Згідно ч.1 ст. 11 Закону України " Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема , здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом( п.2 ст. 11 названого Закону).
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України " Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. У разі виконання судового рішення про усунення перешкод у здійсненні права користування державним, комунальним майном чи майном громадських об'єднань у рамках виконавчого провадження, відкритого за заявою прокурора, строк для самостійного виконання рішення у постанові не зазначається, а примусове виконання судового рішення розпочинається невідкладно. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно зі ст. 376 ЦПК питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в ч. 1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Зі змісту ст. 376 ЦПК випливає, що вирішення питання про проникнення до житла боржника в судовому порядку може мати місце для встановлення майна боржника чи майна та коштів належних боржникові від інших осіб.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла.
У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним.
Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 11 Закону " Про виконавче провадження "( далі - Закон № 606-ХІV ) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Отже, йдеться про застосування таких заходів примусового виконання, передбачених у законі, як:
а) звернення стягнення на кошти боржника;
б) звернення стягнення на інші види майна боржника;
в) вилучення у боржника і передання стягувачеві певних предметів;
г) відібрання дитини.
Процесуальний порядок вирішення цього питання регламентовано ст. 376 ЦПК.
Відповідно до частин 2-5, 7 ст. 52 Закону № 606-ХІV стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Отже, як вбачається з аналізу ст. 52 Закону № 606-ХІV та ст. 376 ЦПК, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Семко Б.О. від 16.07.2014 ВП № 44027108 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-4207/11 , який виданий Подільським районним судом м. Києва 25.06.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 боргу у розмірі 2 588 451, 86 грн. та надано 7 денний строк на самостійне виконання рішення суду до 23.07.2014 ( а.с. 40, 44).
Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 22.08.2014 ВП № 44027108 Семко Б.О. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 2 847 395, 15 грн. та заборонено здійснення відчужування будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу( а.с. 9,10).
22 серпня 2014 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 98,11 грн. та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 258 845, 18 грн. ( а.с. 17).
Для з'ясування наявності у боржника транспортних засобів та іншого майна , на яке можна звернути стягнення державним виконавцем 08.10.2014 направлено запит в УДАІ ГУ МВС України у м. Києві , Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку Державну інспекцію сільського господарства м. Києва, пенсійний фонд України та Державну податкову службу України та інші та направив постанову про накладення арешту на майно боржника.( а.с. 7,8, 22, 23,24)
За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 10.09.2014, обтяжено майно/ права ОСОБА_1 на все нерухоме майно , що знаходиться за адресою : Україна, 04080, АДРЕСА_1 ( а.с. 32).
Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2014 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 в м. Києві ( а.с. 34, 35).
Відповідно до вимог державного виконавця від 12 червня 2015 року № 316/15 , від 08 червня 2015 року № 316/15 , від 19.05.2015 № 316/15 та актів державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 19 .05.2015, 04.06.2015 боржник на виклики та вимогу державного виконавця не реагує та до відділу ВДВС не являється, виходом державного виконавця за адресою : АДРЕСА_1 для здійснення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника, а саме: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та перевірки майновий стану боржника виявилось не можливим, так як громадянка ОСОБА_4 , яка мешкає в цій квартирі не дає змогу вчинити виконавчі дії та не дає доступ до квартири і у спілкуванні з нею встановлено, що боржник на даний час фактично за вказаною адресою не проживає ( а.с. 25 - 30).
Задовольняючи подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Соболєва А.Л. про примусове проникнення до квартири суд дійшов правильного висновку, що рішення суду в добровільному порядку не виконано, будь-яких пояснень боржник не надав, при цьому чиняться перешкоди державному виконавцю у виконанні виконавчих дій, шляхом недопущення до квартири, що унеможливлює здійснення опису та оцінки майна боржника для примусового виконання рішення суду в межах ст. 11 Закону України " Про виконавче провадження" .
Посилання в апеляційній скарзі на порушенням судом вимог матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу , оскільки колегія суддів такого не вбачає з матеріалів справи.
Виходячи з наведеного, колегією суддів не встановлено підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Керуючись ст. 303,304,307,312,315 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: