Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
23 вересня 2016 р. Справа № 820/4744/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нуруллаєва І.С. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню ВП №51927193 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2016 року;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийняти рішення відповідно до ЗУ “Про виконавче провадження”, щодо виконавчого листа по адміністративній справі №820/2322/16 виданого Харківським окружним адміністративним судом 02.08.2016 р. про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню ВП №51927193 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2016 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності позивача.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного.
Судом встановлено, що 11.08.2016 року позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з заявою про прийняття на виконання та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі №820/2322/16 виданого Харківським окружним адміністративним судом 02.09.2016 року про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги.
Та 27.08.2016 року позивачем отримано постанову старшого державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №51927193 від 11.08.2016 року.
Старший державний виконавець відмовляючи у відкритті виконавчого провадження посилається на Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою КМУ №389 від 03.06.2013 року, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Також вказано, що пред'явлений виконавчий документ, боржником за яким є Харківський обласний військовий комісаріат підвідомчий виконанню територіальним органом державної виконавчої служби, а саме Ленінський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначається положеннями ст. 21 даного Закону, де вказано, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
При цьому, у п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.
Як з'ясовано судом, відповідач відмовив у відкритті виконавчого провадження за пред'явленим виконавчим документом, вважаючи, що він не підвідомчий Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області, позаяк Харківський обласний військовий комісаріат не відноситься до кола територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади.
Положенням про військові комісаріати (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1998 р. №389, далі за текстом - Положення №389), визначено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи, крім районних, міських, районних у містах, можуть утворюватися: об'єднані районні військові комісаріати для обслуговування кількох районів чи районів у містах обласного значення або районів і міст районного значення чи кількох районів у містах обласного значення та району (районів); об'єднані міські військові комісаріати для обслуговування одночасно м. Севастополя та району або міста обласного значення та району (районів). Військові комісаріати утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міноборони за поданням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил. (п. 1 Положення №389).
Пунктом 7 Положення №389 передбачено, що обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів. Військові комісаріати мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
У свою чергу, відповідно до Положення про Міністерство оборони України (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №671, далі за текстом - Положення №671) Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначені Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", згідно до ст. 1 якого систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
При цьому, Територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства можуть утворюватися, ліквідовуватися, реорганізовуватися міністром як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи, за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства утворюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про міністерство, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади на розгляд міністрові вносить керівник центрального органу виконавчої влади. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади можуть утворюватися в інших організаційно-правових формах у порядку, визначеному законодавством. (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"). Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення) (ч. 2 ст. 21 Закону).
Здійснивши системний аналіз викладених норм, суд не знаходить підстав не розповсюджувати положення ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" на Харківський обласний військовий комісаріат як на місцевий орган військового управління.
Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятої постанови відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню ВП №51927193 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2016 року.
Зважаючи на встановлений судом факт порушення спірною постановою прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин і висновок про необхідність її скасування, суд вважає належним способом відновлення прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах зобов'язання відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийняти рішення відповідно до ЗУ “Про виконавче провадження”, щодо виконавчого листа по адміністративній справі №820/2322/16 виданого Харківським окружним адміністративним судом 02.08.2016 р.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню ВП №51927193 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 11.08.2016 року.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийняти рішення відповідно до ЗУ “Про виконавче провадження”, щодо виконавчого листа по адміністративній справі №820/2322/16 виданого Харківським окружним адміністративним судом 02.08.2016 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Нуруллаєв І.С.