Справа номер 2-218/2008р.
06 серпня 2008 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючого: Малишенко Т.О., при секретарях Манойленко Н.С., Журавській Л.Ф. за участі адвоката ОСОБА_1,
за участі сторін: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_5, до ОСОБА_3 - про повернення завдатку, відшкодування збитків та моральної шкоди,
встановив:
Позивачі звернулись до суду із позовними вимогами до відповідача про повернення завдатку, відшкодування збитків та моральної шкоди. В позовній заяві і доповненні до позовної заяви посилаються на те, що з відповідачем був укладений договір про надання завдатку за придбання у позивача житлового приміщення. Було передано завдаток у сумі 5 152 гривні, яка на той час була еквівалентна 800 Євро. Відповідач прийняла на себе зобов'язання продати квартиру до 30.01.2007 року, а в разі невиконання укладеного договору - повернути суму отриманого завдатку, та додатково таку ж суму 800 Євро за його невиконання. Оскільки відповідач відмовилась від продажу житлового приміщення, то вона повинна повернути завдаток і додатково сплатити суму розміру завдатку, ця сума складає 10 440 гривень 16 копійок. Також відповідач повинна відшкодувати понесені збитки на загальну суму 26859 гривень 61 копійка так як для придбання даного житла був укладений з банком договір, за оформлення якого сплачені кошти. Крім того, позивачі вважають що діями відповідача їм спричинено моральну шкоду, грошовий еквівалент якої становить по 4000 гривень кожному. Також просили стягнути понесені судові витрати у сумі 1500 гривень.
Як на попередньому слуханні справи так, і в судовому засіданні позивачі і їх представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному об'ємі, просили стягнути завдаток, відшкодувати збитки, моральну шкоду і понесені судові витрати, свої вимоги обґрунтовували наданими до суду доказами.
Відповідач і його представник позовні вимоги визнали частково, вважають, що поверненню підлягає сума еквівалентна 800 євро, яку відповідач отримала як аванс.
В судовому засіданні було встановлено, що 03 серпня 2006 року ОСОБА_2, був укладений з відповідачем ОСОБА_3, договір про надання завдатку за придбання в останньої в подальшому житлового приміщення за адресою: м. Славутич Київської області, Україна, АДРЕСА_1. Відповідно до вимог п. 1 даного договору ОСОБА_2, передала відповідачу завдаток за вищевказане житлове приміщення в сумі 5 152 гривні, яка на той час була еквівалентна 800 Євро. Згідно п. З цього ж договору ОСОБА_3, прийняла на себе зобов'язання продати вищевказану квартиру до ЗО січня 2007 року, а в разі невиконання нею вимог укладеного між сторонами договору - повернути ОСОБА_2, всю суму отриманого завдатку в розмірі 800
2
Євро та додатково таку ж суму 800 Євро за його невиконання, також до 30 січня 2007 року.
Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідач і його представник вважають, що позивачу було передано аванс, а не завдаток посилаючись на назву договору, проте таке твердження спростовується змістом договору, так як відповідно до чинного законодавства Договір завдатку, як того вимагає закон, був укладений між сторонами у письмовій формі і він судом оглянутий. Крім того, ОСОБА_3, як в своїх письмових запереченнях, так і при наданні пояснень в суді, підтвердила факт того, що між нею та ОСОБА_2, був укладений договір про продаж вищевказаного житлового приміщення після оформлення його як спадщини. Також, сам зміст договору, який викладений у письмовій формі, підтверджує той факт, що це укладався між сторонами фактично договір завдатку.
У відповідності до ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Переданий ОСОБА_2, відповідачці ОСОБА_3, завдаток виконував певні функції, а саме: був доказом факту укладення договору між сторонами; був засобом забезпечення виконання зобов'язання обома сторонами і частковим виконанням грошового обов'язку боржника перед кредитором.
Як вбачається з п. 1 договору від 03.08.2006 року грошова сума в розмірі 5 152 гривні передавалася відповідачу в рахунок подальшої оплати за квартиру АДРЕСА_2. Пункт 3 даного договору підтверджує мету надання відповідачу завдатку - майбутній продаж вищевказаної квартири ОСОБА_2, до 30 січня 2007 року. Також за змістом даного договору була передбачена відповідальність ОСОБА_3, в разі невиконання її обов'язків щодо продажу квартири, а саме повернення суми завдатку в розмірі 800 ЄВРО та такої ж суми додатково в якості моральної шкоди за невиконання взятих на себе зобов'язань.
Вищенаведені обставини, які є безспірними, так як визнані відповідачем, зміст укладеного між сторонами договору, та вимоги чинного законодавства, дають право стверджувати, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений саме договір завдатку, а тому остання має право у відповідності до ч. 1 ст. 571 ЦК України вимагати від відповідача повернення як суми завдатку, так і додаткової суми в розмірі завдатку, оскільки порушення зобов'язання щодо продажу квартири сталося саме з вини відповідача.
Із оглянутих у судовому засіданні документів вбачається, що ОСОБА_3, в односторонньому порядку відмовилася від продажу позивачам вищевказаного житлового приміщення, тобто порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, і тому вона зобов'язана згідно вимог ч. 1 ст. 571 ЦК України повернути ОСОБА_2, завдаток в сумі, еквівалентній 800 Євро та додатково сплатити суму у розмірі завдатку, тобто ще 800 Євро. Таким чином, відповідач повинна повернути ОСОБА_2, грошову суму,
3
еквівалентну 1 600 Євро. Як вбачається з довідки Чернігівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль" за № 122 станом на 30 січня 2007 року офіційний курс гривні до Євро складав 652 гривні 51 копійка за 100 Євро. Виходячи з цього, загальна сума завдатку та додаткової суми, яка підлягає сплаті ОСОБА_2, відповідачем згідно вимог закону, складає 10 440 гривень 16 копійок /1 600 євро х 6.5251/.
Оскільки в судовому засіданні знайшло підтвердження того, що порушення зобов'язання щодо продажу вищевказаної квартири ОСОБА_2, сталося саме з вини відповідача, позивач має повне право у відповідності до вимог ст. 11, 22 та ч. 2 ст. 571 ЦК України вимагати відшкодування завданих їй збитків. Так як, відповідно до вимог ч. 2 ст. 571 ЦК України, відповідач, як сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.
Суд прийшов до висновку, що суттєві збитки з вини відповідача були спричинені не тільки ОСОБА_2, але і другому позивачу - її сину ОСОБА_5, для якого саме повинна була придбаватися квартира. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно ст. 11 ЦК України є не тільки певні договірні відносини, але і завдання майнової /матеріальної/ та моральної шкоди іншій особі.
Під збитками законодавець передбачає в тому числі втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Із оглянутих в судовому засіданні документів і свідчень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд дійшов висновку, що позивачі дійсно мали наміри придбати у відповідача вищевказане житлове приміщення, за домовленістю з ОСОБА_3, і вони прийняли на себе також і додаткові зобов'язання погасити борги по цій квартирі, які залишилися за попередній час користування нею її власниками та безпосередньо відповідачем. Суд вважає, що наданими суду доказами, які були предметом судового дослідження, достеменно було підтверджено, що обом позивачам з причини безпідставної та незаконної відмови ОСОБА_9 від виконання договору купівлі - продажу житла були спричинені значні матеріальні збитки та моральна шкода.
Як вбачається з наданих суду квитанцій ОСОБА_2, були сплачені борги за житлово - комунальні та інші послуги по квартирі, яку вона мала наміри придбати для свого сина ОСОБА_5, в сумі 560 гривень 75 копійок. Крім того, нею в день укладання договору завдатку було передано в рахунок користування квартирою та за комунальні послуги еквівалент 300 доларів США, що складало 1515 гривень. Ці обставини в суді були підтверджені свідком ОСОБА_6
Для того, щоб своєчасно сплатити на вимогу відповідача на момент оформлення договору завдатку саму суму завдатку в розмірі 800 ЄВРО, ОСОБА_2 взяла в борг ці кошти у свідка ОСОБА_10, які в подальшому їй повернула, та сплатила останній за договором позики проценти в розмірі 200 ЄВРО, що складає 1 305 гривень 45 копійок. Дані обставини підтверджені наданим суду договором позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, розпискою останньої про отримання коштів, а також показами даного свідка в судовому засіданні.
Маючи реальні наміри на придбання у ОСОБА_3 вищевказаної квартири для свого сина ОСОБА_2, після оформлення договору завдатку, звернулася до банківської установи - відділення АКБ "УкрСиббанк" в м. Славутич з метою отримання кредиту на
4
придбання даної квартири у межах коштів, які їй було необхідно сплатити відповідачу за квартиру та за оформлення самого кредиту, повернення отриманих нею у ОСОБА_7 коштів, сплачених відповідачу в якості завдатку. Але їй було відмовлено у видачі кредиту, враховуючи її вік та термін, на який вона мала наміри отримати гроші у кредит. Тому, враховуючи мету придбання даної квартири для її сина ОСОБА_5, його вік, місто роботи на Чорнобильській АЕС, розмір його доходів, 03 жовтня 2006 року був укладений кредитний договір між банком та ОСОБА_5, за яким останньому був наданий кредит в сумі 90 000 гривень з терміном його погашення - до 02 жовтня 2016 року. Одночасно з оформленням кредитного договору ОСОБА_2 змушена була передати під заставу банку свою квартиру та разом з своїм чоловіком ОСОБА_8 виступити гарантами по поверненню кредиту їх сином. За використання кредитних коштів згідно п. 1.3.1 договору була встановлена процентна ставка в розмірі 16 % річних. Під гарантію повернення отриманих у банку кредитних коштів 03 жовтня 2006 року ОСОБА_5, та ОСОБА_2, також був укладений з банком Іпотечний договір за № 30906263, предметом якого стало житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Тобто, її власність була передана під заставу як гарантія повернення отриманих ОСОБА_5, кредитних коштів. Цей Іпотечний договір в той же день був внесений до Державного реєстру іпотек. Відповідно, з того часу і до повного погашення кредиту ОСОБА_2, позбавлена будь - яких прав на проведення відчуження свого приміщення у будь-якій формі, тобто на цей тривалий час вона обмежена у своїх правах власника по розпорядженню своєї квартирою на свій розсуд. Крім того, з наданих документів вбачається що ОСОБА_2, та ОСОБА_8, виступили гарантами повернення ОСОБА_5, кредитних коштів та з ними банком були укладені відповідні договори поруки від 03 жовтня 2006 року. Як з'ясовано у суді оформлення даного кредитного договору саме в жовтні 2006 року було пов'язано з тим, що наприкінці року та початку наступного банк не оформлює кредитних договорів, а сам процес отримання кредиту займає тривалий час. Але розмір отриманих у кредит коштів, покази сторін по справі та свідків у суді, так само як і надані суду письмові докази, підтверджують факт оформлення кредиту та отримання кредитних коштів ОСОБА_5 саме під придбання квартири у ОСОБА_3
Тому суд прийшов до висновку, що понесені позивачами витрати на оформлення кредиту ОСОБА_5 та сплата процентів по кредитному договору є реальними прямими збитками позивачів, які спричинені з вини відповідача внаслідок невиконання нею зобов'язання щодо продажу житлового приміщення.
Суд також вважає, що в судовому засіданні знайшло підтвердження те, що щоб отримати необхідну грошову суму на придбання у відповідача вищевказаної квартири ОСОБА_5, 03 жовтня 2006 року уклав з АКБ "УкрСиббанк" договір про надання споживчого кредиту за № 11048908000, відповідно до якого ОСОБА_5, був наданий кредит в сумі 90 000 гривень з терміном його погашення не пізніше 02 жовтня 2016 року.
Вищенаведені обставини свідчать, що з боку позивачів було зроблено все, щоб реально відбулася угода щодо придбання у відповідача ОСОБА_3 житлового приміщення, за яке ОСОБА_2., згідно умов договору про надання завдатку була передана відповідачу грошова сума, еквівалентна 800 Євро, та сплачені борги за це приміщення. З наданих документів вбачається, що для того, щоб отримати у банку кредитні кошти та оформити всі необхідні документи, ОСОБА_5, поніс додаткові витрати. ОСОБА_2, було сплачено 350 гривень за проведення оцінки житлового приміщення ОСОБА_5, яке стало предметом іпотеки; оплачена комісійна винагорода в сумі 2 гривні 50 копійок та сплачені послуги бюро технічної інвентаризації в сумі 62 гривні 64 копійки /37.14 грн. + 25.50 грн./. Загальна сума понесених збитків під час оформлення кредитного договору та договору іпотеки склала 415 гривень 14 копійок /350 грн. + 37.14 грн. + 25.50 грн. + 2.50 грн./. І ця сума також підлягає стягненню, оскільки суд дійшов висновку, що вона спричинена з вини відповідача.
5
З наданих документів вбачається, що з метою, отримання кредитних коштів у банку для придбання житлового приміщення у відповідача, ОСОБА_5, були також понесені витрати в сумі 2 177 гривень 55 копійок, та сплачені проценти за користування кредитом станом на 06 травня 2008 року в розмірі 20 035 гривень 25 копійок, який так і не був використаний ним за його цільовим призначенням - придбання житлового приміщення у ОСОБА_3 та неможливістю придбання іншого з причини стрімкого зростання цін на нерухомість. Дані обставини підтверджені наданими суду документами: кредитним договором; квитанціями по оплаті витрат за оформлення кредиту, квитанціями по сплаті процентів за користування кредитом, довідкою Агентства з нерухомості - ТОВ "Влата Ріелтер". Враховуючи той факт, що по цей час ОСОБА_5, так і не придбав у відповідача у власність житлове приміщення, під яке укладено кредитний договір, в зв'язку з її відмовою від його продажу, ОСОБА_5, несе витрати не тільки по поверненню кредитних коштів, але і процентів за користування ними. Суд дійшов висновку, що це є збитками ОСОБА_5, і відповідач повинна компенсувати позивачу ці збитки.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний особі неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що порушення з вини відповідача договірних зобов'язань, які виникли між сторонами з приводу придбання в неї у власність житлового приміщення, привело не тільки до спричинення позивачам майнової, але і моральної шкоди. Суд вважає, що своїми діями та бездіяльністю відповідач завдала позивачам значних моральних страждань, повністю порушивши їх плани на придбання житлового приміщення, під яке позивачі з різних джерел намагалися отримати кошти. Вищенаведені обставини свідчать, що порушення відповідачем своїх зобов'язань призвело до спричинення позивачам моральної шкоди, оскільки були порушені їх права як власників певного майна /житлового приміщення, грошових коштів/, порушений їх звичайний образ життя, для захисту своїх прав, виконання прийнятих на себе зобов'язань перед банком, позивачі змушені на протязі тривалого часу докладати значні додаткові зусилля, нести додаткові витрати. Враховуючи характер та тривалість моральних страждань позивачів, суд вважає, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди також підлягають задоволенню, у сумі 4000 гривень кожному.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати. Вимоги в частині стягнення понесених судових витрат у сумі 1 500 гривень також підлягають задоволенню, оскільки, згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру, ОСОБА_2, сплачено 1 000 гривень судових витрат а ОСОБА_5, сплачено 500 гривень.
На підставі наведеного,, і керуючись ст. ст.11,16,22,23,570,571,1166,1167 ЦК України ст. ст. 10,11,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд
вирішив :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений завдаток та додаткову суму у розмірі завдатку в загальному розмірі 10 440 гривень 16 копійок; понесені збитки в сумі 3 824 гривні 36 копійок; спричинену моральну шкоду в сумі 4 000 гривень; понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 150 гривень 86 копійок; понесені витрати за інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 30 гривень, понесені витрати за юридичну допомогу у сумі 1 000 гривень, всього 19445 гривень 38 копійок.
6
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені збитки в сумі 23035 гривень 25 копійок; спричинену моральну шкоду в сумі 4000 гривень; понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 88 гривень 40 копійок, понесені витрати за юридичну допомогу у сумі 500 гривень, всього 27623 гривень 65 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.