Справа №2-1324/2008
22 лютого 2008 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Буран О.М.
при секретарі Коровіній Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу „Варненський-2", Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому, Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) про повернення пайового внеску, відшкодування моральної шкоди, суд
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу „Варненський-2", Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому, Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничого і комерційного центру «Одісей» (БМУ-11) про повернення пайового внеску, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.1996 року вона уклала Договір № 1 з ЖБК „Варненський-2" про будівництво житла з поетапною оплатою для участі сторін у будівництві кооперативного житлового будинку по вул. Леваневського, 9 у м. Одесі, та внесла перший внесок у еквіваленті 10445,75 доларів США, що на момент внесення грошей становило 18071 грн. У 1999 році у зв'язку з тим, що будівництво не велося позивачка написала заяву про розірвання Договору № 1. Згідно з п. 6.4 Договору № 1 від 04.10.1996 року у разі його розірвання виконавець (ЖБК „Варненський-2") повинен повернути усі сплачені замовником гроші у еквіваленті доларів США на момент їх повернення. Однак, ЖБК „Варненський-2" почав повертати гроші позивачці лише у 2001 році та повернув тільки суму, внесену у гривнях, що на момент повернення становило еквівалент 2336,45 доларів США. Також позивачка зазначає, що її грошові кошти знаходилися у користуванні відповідача більше 6 років та за цей період вона була позбавлена можливості користуватися ними та отримувати депозитні проценти на них. Крім того, позивачка зазначає, що з причини такого довгого вирішення спору вона захворіла, були порушені її плани, скривджені її моральні почуття, принижена її людська гідність. Також позивачка уточнила, що розподіл квартир у житловому будинку по вул. Леваневського, 9 у м. Одесі проводився на підставі Протоколу від 27.06.2001р., підписаному усіма відповідачами, який базувався на Договорі № 56 від 25.06.1999р., Контракті № 56' від 29.06.1999р. та на доповненнях до них. Позивачка вважає, що вказані документи зачіпляють її права та інтереси, тому що на момент їх підписання Договір № 1 від 04.10.1996р. не був завершений та вона була власником частки розподіляємого майна - житлового будинку по вул. Леваневського, 9 у м. Одесі. Тобто вказані правочини порушували публічний порядок та є нікчемними згідно із законом.
Позивачка просить суд ухвалити рішення про солідарний обов'язок Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому та ЗАТ БВ і КЦ „Одісей" (БМУ-11) по поверненню їй авансового внеску за квартиру АДРЕСА_1 у сумі 37642,86 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сорок дві гривні 86 коп.) та по сплаті моральної шкоди у сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
Представник відповідача - Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому - у судовому засіданні з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував, зазначив, що на його думку позивач не надала доказів про їх провину, що вони не були сторонами будь-яких угод з позивачкою.
Представник відповідача - Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) - у судовому засіданні з позовом не погодився, проти його задоволення заперечував, зазначив, що на його думку позивач не надала доказів про їх провину, що у процесі будівництва проект було змінено та що квартира АДРЕСА_1, яку вони отримали при розподілі, є трикімнатною квартирою на 4-му поверсі, а не двокімнатною квартирою на 3-му поверсі, як зазначено у Договорі № 1 від 04.10.1996р. Також представник ЗАТ БВіКЦ „Одісей" зазначив, що угоди, які розглядаються у даній справі здійснювалися у 1999-2001 роках та до них повинні застосовуватися норми права, що діяли на той момент, тобто ЦК У РСР (18.07.1963р.) та крім того, на його думку, у позивачки сплила позовна давність.
Представник відповідача - Житлово-будівельного кооперативу „Варненський-2" - на першому етапі розгляду справи з позовом по суті погодився повністю, заявив, що при розподілі квартир вони отримали лише 10 квартир для членів кооперативу без урахування внеску позивачки, що він вважає, що належним відповідачем по даній справі є Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому, яке згідно з рішенням Виконкому Одеської міської ради № 562 від 15.06.1999р. стало „Замовником" будівництва будинку № 9 по вул. Леваневського у м. Одесі та було ініціатором розподілу квартир у цьому будинку. При подальшому розгляді справи представник Житлово-будівельного кооперативу „Варненський-2" у судове засідання не з'являвся, ЖБК „Варненський-2" було розформовано.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
У судовому засіданні виявлено, що 04.10.1996р. ОСОБА_1 уклала Договір № 1 з ЖБК „Варненський-2" про будівництво житла з поетапною оплатою для участі сторін у будівництві кооперативного житлового будинку по вул. Леваневського, 9 у м. Одесі, та внесла перший внесок у сумі 18071 грн., що на момент внесення грошей становило еквіваленті 10445,75 доларів США (с. а. 12). При цьому на момент укладення Договору № 1 від 04.10.1996р. ЖБК „Варненський-2" був „Замовником" будівництва житлового будинку по вул. Леваневського, 9 у м. Одесі. Проект будинку передбачував його будівництво з болгарських панелей. Будівництво почалося у 1996 році, було зроблено фундамент. Однак у зв'язку з введенням Державних будівельних норм (ДБН) України, які заборонили застосування болгарських панелей при будівництві житлових будинків, будівництво було „заморожено". У 1999 році у зв'язку з тим, що будівництво не велося, позивачка написала заяву про розірвання Договору № 1. Згідно з п. 6.4 Договору № 1 від 04.10.1996р. у разі його розірвання виконавець (ЖБК „Варненський-2") повинен повернути усі сплачені замовником гроші у еквіваленті доларів США на момент їх повернення. ЖБК „Варненський-2" почав повертати гроші позивачці лише у 2001 році та повернув тільки суму, внесену у гривнях, що на момент повернення по курсу НБУ становило еквівалент 3383,30 доларів США, тобто залишок неповерненої суми становить 10445,75-3383,30=7062,45 доларів США, що по курсу НБУ становить 37642,86 грн.
Згідно з рішенням Виконкому Одеської міської ради № 562 від 15.06.1999р. та Договору № 56 від 25.06.1999р. Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому прийняло на себе функцію „Замовника" будівництва будинку № 9 по вул. Леваневського у м. Одесі, а за ЖБК „Варненський-2" залишилася функція фінансування своєї частки будівництва, тобто усі надходження грошових коштів від членів кооперативу повинні були акумулюватися на розрахунковий рахунок „Замовника". Незавершене будівництво було передано від ЖБК „Варненський-2" до УКС Одеського міськвиконкому. Згідно з Контрактом № 56' від 29.06.1999р. „Підрядником" у будівництві будинку № 9 по вул. Леваневського у м. Одесі стало ЗАТ будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11). Незавершене будівництво було передано від УКС Одеського міськвиконкому до ЗАТ БВіКЦ „Одісей". Будівництво будинку № 9 по вул. Леваневського у м. Одесі почалося знову у 2000 році, при цьому проект будинку було змінено.
27.06.2001р. між Управлінням капітального будівництва Одеського міськвиконкому, ЗАТ будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) та ЖБК „Варненський-2" було підписано Протокол розподілу квартир будинку № 9 по вул. Леваневського у м. Одесі (а.с. 22), згідно з яким до Замовника - УКБ Одеського міськвиконкому - надійшло 23 квартири, до „Підрядника" - ЗАТ БВіКЦ „Одісей" (БМУ-11) - 17 квартир, до ЖБК „Варненський-2" - 10 квартир - по кількості членів кооперативу за виключенням ОСОБА_1 В усіх вищевказаних угодах ОСОБА_1 участі не приймала, та ознайомилася з текстами Договору № 56 від 25.06.1999р., Контракту № 56' від 29.06.1999р. та додатками до них лише на судовому засіданні у 2007 році.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (18.07.1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 ЦК України позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (18.07.1963р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Об'єднання громадян (учасників) у житлово-будівельний кооператив з метою будівництва житлового будинку відповідно до ст. 1132 ЦК України відноситься до простого товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Відповідно до ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Аналогічні норми права передбачені главою 38 ЦК УРСР (18.07.1963р.).
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Позивачка, виконуючи умови договору № 1 від 04.10.1996р., внесла грошовий вклад у будівництво будинку № 9 по вул. Леваневського у м. Одесі, тобто цей будинок, як результат спільної діяльності, є її спільною частковою власністю. Не повернення вкладу позивачки у повному обсязі після її звернення про розірвання договору свідчить про те, що договір № 1 від 04.10.1996р. є чинним. Розподіл квартир у вказаному будинку повинен був здійснюватися за спільною згодою усіх учасників, у тому числі й позивачки.
Доводи відповідача - Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому - про те, що вони не були сторонами будь-яких угод з позивачкою не можуть бути прийняті судом до уваги тому, що розглянуті у справі правочини, укладені відповідачем, порушують права позивачки та спрямовані на незаконне заволодіння її майна, а саме - частини будинку № 9 по вул. Леваневського у м. Одесі, у будівництво якого за згодою відповідачів був вкладений її грошовий внесок.
Доводи відповідача - ЗАТ будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) - про те, що квартира АДРЕСА_1, яку вони отримали при розподілі квартир, не є тією ж квартирою, яка зазначена у Договорі № 1 від 04.10.1996р., не можуть бути прийняті судом до уваги з тих же підстав.
За таких обставин суд, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, роз'яснивши особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередивши про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, оцінивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, базуються на законі та підтверджуються зібраними по справі доказами.
На підставі ст.ст. 48, 76, глави 38 ЦК УРСР (18.07.1963р.), ст.ст. 216, 228, 236, 258, 261, 358, 543, 1133, 1134, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Стягнути солідарно з Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому та Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) на користь ОСОБА_1 авансовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 у сумі 37642,86 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сорок дві гривні 86 коп.).
Стягнути солідарно з Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому та Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) на користь ОСОБА_1 суму 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) відшкодування моральної шкоди.
Стягнути солідарно з Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому та Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) на користь ОСОБА_1 витрати по одержанню правової допомоги у сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
Стягнути солідарно з Управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому та Закритого акціонерного товариства будівельно-виробничого і комерційного центру „Одісей" (БМУ-11) у доход держави суму держмита - 376,43 грн. (триста сорок шість гривень 43 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі у 10-тиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.