ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.09.2016Справа №910/13829/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна",
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпед",
про стягнення грошових коштів за договором транспортного експедирування в розмірі 17 188,49 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: Любченко А.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 20 вересня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна", 28.07.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 745 від 22.07.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпед" про стягнення грошових коштів за договором транспортного експедирування в розмірі 17 188,49 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/13829/16 та призначено розгляд справи на 23.08.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 року, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено відкладення розгляду справи до 20.09.2016 року.
Через відділ діловодства суду 08.09.2016 року від позивача надійшло клопотання яке було долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.09.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання 20.09.2016 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
29 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінпед" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (далі - виконавець, позивач) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №ДКМ-130 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотонажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
Згідно з пунктом 3.3 Договору, оплата робіт та послуг здійснюється Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з часу пред'явлення рахунку, якщо інше не вказано в заявці.
Відповідно до п. 3.4. Договору розрахунки за Договором здійснюються відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України, гривні в безготівковій формі, шляхом переказу відповідних грошових коштів на рахунок Виконавця. У випадку, коли вартість послуг встановлена в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день оформлення рахунку, з врахуванням ПДВ.
Як зазначив позивач виконавець за дорученням Замовника, організовує перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення Замовника.
На виконання умов договору, сторонами було узгоджено перевезення вантажу за маршрутом Шеньчжень, Китай - Одеса, Україна, морський торгівельний порт Одеси, що підтверджується Заявкою № ЗКМ - 2223 від 29.02.2016 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Позивач звернув увагу суду, що згідно з оголошенням судоходної лінії «Пацифік інтернейшнл лайнс», вантаж Замовника в контейнері № РСІU 2842292 (№ пломби W461695) прибув до місця призначення - морського торгівельного порту Одеси 11 квітня 2016 року.
Позивач зазначає, що відповідач надані позивачем послуги з перевезення не оплатив, внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів в сумі 664,00 долл. США, що підтверджується заявкою № ЗКМ - 2223 від 29.02.2016 року та оголошенням про фактичне прибуття вантажу до порту.
Також, позивач вказав, що заявкою передбачена вартість послуг в розмірі 664,00 дол. США по курсу міжбанку (+1%) на дату виставлення рахунку, що складає на думку позивача, 17 188,49 грн.
Як вказує позивач, внаслідок неоплати відповідачем вартості наданих з перевезення послуг, звернувся до відповідача з претензією № 583 від 07.06.2016 року з проханням сплатити суму заборгованості за надані на підставі договору спірні послуги (копія претензії міститься в матеріалах справи), втім, відповідач залишив вимогу позивача про сплату заборгованості без відповіді та задоволення.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом, 29 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінпед" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №ДКМ-130, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотонажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано без будь-яких заперечень та зауважень заявку № ЗКМ - 2223 від 29.02.2016 року на здійснення транспортування загальною вартістю 664,00 долл. США, копія якої наявна у матеріалах справи.
Також судом встановлено, що відповідач надані позивачем послуги з перевезення не оплатив, внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів в сумі 664,00 дол. США, що підтверджується заявкою № ЗКМ - 2223 від 29.02.2016 року, оголошенням судоходної лінії «Пацифік інтернейшнл лайнс» про фактичне прибуття вантажу в контейнері № РСІU 2842292 (№ пломби W461695) до місця призначення - морського торгівельного порту Одеси 11 квітня 2016 року.
З матеріалів справи вбачається, вказаною заявкою передбачена вартість послуг в розмірі 664,00 дол. США по курсу міжбанку (+1%) на дату виставлення рахунку.
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що сумою до стягнення вважає 17 188,49 грн.
Проте, суд, здійснивши власний перерахунок 664,00 дол. США, що по курсу міжбанку, включаючи 1%, дійшов висновку про те, що позивачем було неправильно проведено зазначений розрахунок.
Як встановлено судом, курс міжбанку станом на дату виставлення рахунку, тобто на 06.06.2016 року, становив 24,99 грн. за 1 дол.США. Отже, передбачена вартість послуг складає 16 759,29 грн. (із розрахунку 16 593,36 грн.+1%).
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Таким чином, беручи до уваги положення спірного договору, вимоги чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги неспростування відповідачем наявної заборгованості за договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 16 759,29 грн. на користь позивача.
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про стягнення 16 759,29 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 1450,00 грн. судового збору. Проте, відповідно до Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом до суду, за подання позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700,00 грн.). Тобто позивач повинен був сплатити 1 378,00 грн. (17 188,49*1,5%). Таким чином, зайво сплачений судовий збір в розмірі 72,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Судові витрати позивача щодо сплати судового збору в сумі 1 343,59 грн. пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпед" (ЄДРЮОФОП 39268777, адреса: 02660, вул. Попудренка, буд 52) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (код ЄДРЮОФОП 38308415, адреса: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, будинок 11) грошові кошти: основного боргу - 16 759,29 грн. (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 29 копійок) та судовий збір - 1 343,59 грн. (одна тисяча триста сорок три гривні 59 копійок). Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (код ЄДРЮОФОП 38308415, адреса: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, будинок 11) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 72,00 грн. (сімдесят дві гривні). Видати наказ.
5. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/13829/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 23.09.2016 року.
Суддя О.С. Комарова