Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"22" червня 2016 р. Справа № 911/1648/16
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” , м. Київ
до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд”, с. Старі Петрівці, Київська область, Києво-Святошинський район
про стягнення 12 261, 86 грн
ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПАТ „Страхова компанія „Скайд” про стягнення 12 261, 86 грн виплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування - збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 19.08.2015 р. о 11 годині 40 хвилин по вул. Лаврській, 50, у місті Києві за участю транспортного засобу - автомобіля „Renault”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_1 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_1, майнові інтереси якої, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту „Все включено” № 7489а4ска від 08.10.2014 р., укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_1 та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування”, та транспортного засобу - автомобіля „ВАЗ”, реєстраційний номер Г1130КИ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого як користувача вказаного транспортного засобу була застрахована згідно з полісом ОСЦПВ № АЕ/4261912 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між фізичною особою ОСОБА_2 і ПАТ „Страхова компанія „Скайд”, і який був визнаний судом винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2016 р. порушено провадження у справі № 911/1648/16 за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд” про стягнення 12 261, 86 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.06.2016 р.
08.06.2016 р. до загальної канцелярії господарського суду від позивача надійшли документи на вимогу ухвали суду, що долучені судом до матеріалів справи.
08.06.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.06.2016 р.
22.06.2016 р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, відповідач відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
19.08.2015 р. о 11 годині 40 хвилин по вул. Лаврській, 50, у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „Renault”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_1 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_1, та транспортного засобу - автомобіля „ВАЗ”, реєстраційний номер Г1130КИ, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_2
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_1 на транспортний засіб - автомобіль „Renault”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № 337491, наявним у матеріалах справи.
Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_2 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_1 внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Печерського районного суду міста Києва від 01.10.2015 р. у справі № 757/34960/15-п, та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_1, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем „Renault”, реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту „Все включено” № 7489а4ска від 08.10.2014 р., укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_1 та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування”
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Renault”, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 19.08.2015 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_2, склала 13 461, 86 грн, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 20.08.2015 р., рахунком № АМСНС04977 від 11.09.2015 р., ремонтною калькуляцією, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, страхового акту № 1.003.15.12077/VESKO19533 від 11.09.2015 р., розрахунку страхового відшкодування від 11.09.2015 р., 14.09.2015 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_1 у розмірі 12 261, 86 грн (розмір франшизи згідно умов договору - 1 200, 00 грн), що підтверджується платіжним дорученням № 195 487 від 14.09.2015 р. на суму 12 261, 86 грн, наявним у матеріалах справи.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_2 як користувача транспортного засобу - автомобіля „ВАЗ”, реєстраційний номер Г1130КИ, була застрахована згідно з полісом ОСЦПВ № АЕ/4261912 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між фізичною особою ОСОБА_2 і ПАТ „Страхова компанія „Скайд”. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн, франшиза - 0, 00 грн.
У грудні 2015 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № ЛВ0019360 від 10.12.2015 р., у якій він просив відповідача сплатити 12 261, 86 грн виплаченого страхового відшкодування.
Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування”, Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.
Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування”.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 цього ж кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Положеннями Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.
З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - автомобілю „Renault”, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_1 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_1, було завдано з вини фізичної особи ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що у зв'язку із виплатою фізичній особі ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 12 261, 86 грн відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 12 261, 86 грн до фізичної особи ОСОБА_2, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду, так як транспортний засіб - автомобіль „ВАЗ”, реєстраційний номер Г1130КИ, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна” до АТ „Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4 526, 80 грн.).
Таким чином, однією із осіб, відповідальною за завдану фізичній особі ОСОБА_1 шкоду у розмірі на суму 12 261, 86 грн, у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом ОСЦПВ № АЕ/4261912 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на суму 50 000, 00 грн (франшиза - 0, 00 грн).
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача суми виплаченого страхового відшкодування- збитків у розмірі 12 261, 86 грн є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд” (ідентифікаційний код 16295210) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (ідентифікаційний код 20474912) 12 261 (дванадцять тисяч двісті шістдесят один) грн 86 (вісімдесят шість) коп. страхового відшкодування та судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення підписаний
05 серпня 2016 р.