ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.08.2016Справа №910/12012/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"
До Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Будмаш"
про стягнення 30 752,88 грн.
Суддя Селівон А.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №09/1325 від 19.07.2016;
Від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Будмаш" про стягнення коштів у розмірі 76 752,88 грн., з яких 61 397,47 грн. основного боргу, 9 752,18 грн. пені, 691,13 грн. процентів річних, 4 912,10 грн. втрат від інфляції, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №440233 від 02.07.2012 р. в частині своєчасної оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді, внаслідок чого у останнього утворився борг, за наявності якого позивачем нараховані відповідачу пеня, відсотки річних та втрати від інфляції у зазначених вище розмірах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/12012/16 та призначено до розгляду на 27.07.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 розгляд справи відкладено на 31.08.2016.
У судові засідання 27.07.2016 та 31.08.2016 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у судові засідання 27.07.2016 та 31.08.2016 не з'явився.
Копія ухвали суду від 04.07.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час проведення судового засідання 27.07.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручена.
Копія ухвали суду від 27.07.2016, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, на час проведення судового засідання 31.08.2016 повернулась на адресу Господарського суду м. Києва з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та адресату не вручена.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Окрім того, пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.07.16 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли наступні документи:
1.Заява про зменшення позовних вимог № 09/юр/817 від 25.07.2016, в якій позивач повідомляє про сплату відповідачем частини боргу в сумі 36000,00 грн., в зв'язку з чим зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути на свою користь основний борг у розмірі 25 397,47 грн., пеню у розмірі 9 752,18 грн., 3 % річних у розмірі 691,13 грн., інфляційні втрати в сумі 4912,10 грн. тощо, всього 40 752,88 грн.;
2. Пояснення №09/юр/815 від 25.07.2016, в яких позивач зазначив, що наявний в матеріалах справи додаток № 2 до спірного Договору щодо визначення обсягу сторонами обсягу поставки теплової енергії на 2012-2013 роки згідно умов п.2.2. Додатку № 2 до Договору за умови відсутності узгодження іншого обсягу розцінюється як узгоджений сторонами обсяг постачання на 2015-2016 роки;
3. Повідомлення № 09/юр/816 від 25.07.2016 про відсутність спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Вищеперелічені документи долучено судом до матеріалів справи.
До початку судового засідання 31.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення № 09/юр/889 від 22.08.2016 та № 09/юр/889/1 від 22.08.2016, а також заява про зменшення позовних вимог № 09/юр/ 888 від 22.08.2016, в якій позивач повідомляє про сплату відповідачем 10000,00 грн. заборгованості та просить суд стягнути на свою користь борг за спожиту теплову енергію у розмірі 15 397,47 грн., пеню у розмірі 9 752,18 грн., 3 % річних у розмірі 691,13 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 912,10 грн., всього 30 752,88 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 378,00 грн.
Вищезазначені документи судом долучено до матеріалів справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Дослідивши в судовому засіданні 31.08.16 р. зміст позовної заяви та подані позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом останні розцінені як заяви про зміну розміру позовних вимог, зокрема, в частині основного боргу.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказані заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу за спожиту теплову енергію до розгляду і спір вирішується з їх урахуванням.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 31.08.2016 р. суду не надано.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час проведення судових засідань 27.07.16 р. та 31.08.16 р. до суду не надходило.
Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання 27.07.16 р. та 31.08.16 р. суд не повідомлено.
Документи, витребувані ухвалами суду від 04.07.16 р. та 27.07.16 р., відповідачем суду не надано.
Відповідно до пункту 2.3 постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, останнім не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.
Відводу судді представником позивача не заявлено.
В судовому засіданні 31.08.2016 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, відповів на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 02.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (енергопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Київський завод "Будмаш" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір № 440233 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого є вироблення, систематичне постачання та передавання у власність покупця ПАТ «КЗ «Будмаш», вул. Вереснева, 15/60, теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - товар) у період з 01.07.2012р. по 30.06.2013 р. у кількості 1444,251 Гкал, з максимальним навантаженням 0,076 Гкал/год, в т.ч. на потреби опалення 0,076 Гкал/год (п.1.1 Договору).
Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили умови і порядок поставки, обов'язки та права енергопостачальної організації та покупця, облік теплової енергії, розрахунки за теплову енергію та відповідальність сторін тощо.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір укладений на термін з 01.07.2012 р. по 01.07.2013 р. і вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.
За умовами п.10.4 Договору він може бути припинений за спільною письмовою згодою сторін, при умові відсутності заборгованості.
Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками покупця та енергопостачальної організації.
Окрім того сторонами узгоджені та підписані додатки №№ 1 - 4 до Договору, які є його невід'ємною частиною, а саме схема абонентської теплотраси, яка знаходиться на балансі покупця, обсяг поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на опалювальний сезон 2012-2013рр., тарифи на теплову енергію у вигляді гарячої води, анкетні дані покупця, дані по будинках (спорудах) ПАТ «КЗ «Будмаш», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від ТОВ «Євро-Реконструкція» тощо.
Також сторонами була укладена Додаткова угода від 2012 р. до Договору № 440233 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.12 р. щодо уточнення статусу платника податку на прибуток покупця та енергопостачальної організації.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання параграфу § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Окрім того, суд зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р., Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р. (далі - Правила).
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Теплогенеруюча організація визначена приписами вказаної статті закону як суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 4 статті 19 та статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами, відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
При цьому пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору поставка товару здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у Додатку №1 до Договору. Подача теплової енергії покупцю та заповнення систем теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією.
Облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та енергопостачальної організації у відповідності до "Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії". Встановлення приладів обліку тимчасової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади пломбуються у встановленому порядку (п.5.1 Договору).
При цьому, як визначено в п.5.3 Договору, в разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальним годинним тепловим навантаженням, визначеним даним договором, по кожному параметру теплоносія.
Відповідно до Додатку №3а до Договору (Довідка "Дані по будинках (спорудах) ПАТ «КЗ «Будмаш»), копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що опалення і гаряче водопостачання будинку за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 15/60 (№ особового рахунку 4402331) здійснюється від теплових мереж Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція".
За приписами ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської держадміністрації, а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціна паливо тощо), також в інших випадках, передбачених діючими законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюю розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного Договору (п. 6.1 Договору).
У відповідності до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.
Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
За умовами п.2.2 Договору подача теплової енергії покупцю та заповнення систем теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі встановленої форми, що виписується "Енергопостачальною організацією". Первинна подача теплової енергії за постійним договором здійснюється виключно після передачі "Акта допуску в постійну експлуатацію тепловикористовуючих установок" в управління теплозбуту "Енергопостачальної організації" та на підставі наряду на включення. Подача теплової енергії на потреби опалення та вентиляції після проведення ремонтних робіт на теплових мережах та місцевих системах здійснюється після технічної прийомки за актом готовності до опалювального сезону повноважним представником "Енергопостачальної організації" на підставі нарядів встановленої форми.
Зокрема, в матеріалах справи містяться копії наряду № 44967 від 29.12.15 р. про підключення об'єкту за адресою м. Київ, вул. Вереснева, 15/60 в зв'язку з початком опалювального сезону, та наряду № 47885 від 01.04.16 р. про відключення об'єкту за вказаною адресою у зв'язку із закінченням опалювального сезону.
Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженням (рішенням) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування (п.6.1 Договору).
Згідно Додатку № 4 до Договору тарифи на теплову енергію у вигляді гарячої води для споживачів теплової енергії станом на 01.07.12 р. за 1 Гігакалорію складають без урахування ПДВ опалення - 169,38 грн./Гкал (100%).
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що покупець сплачує енергопостачальній організації:
- за кожну прийняту Гкал теплової енергії;
- за теплові втрати (згідно п. 5.2 Договору) на ділянці і в системі покупця, з винятком 0,00406т/год 0,00021 Гкал, з поверхні трубопроводів 0,00135 Гкал/год;
- за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці покупця по вартості приготування хімочищеної води 6,85 грн./т та за тепло в ній по тарифу (згідно п. 6.1 Договору);
- за забруднення зворотньої мережної води по вартості приготування хімочищеної води 6,89 грн/т.
Відповідно до п.6.4 Договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.
Згідно п.6.5 Договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактури на сплату теплової енергії з урахування недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередні місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.
Окрім того, як погоджено сторонами в п.6.8 Договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним) письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього ж строку направити свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною.
Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п.6.6 Договору).
Загальна сума договору складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1 строку дії Договору та складає 29319,88 грн. (п.6.9 Договору).
В матеріалах справи наявний Додаток № 2 до Договору щодо узгодження сторонами обсягу поставки теплової енергії на опалювальний сезон 2012-2013 р. (у т.ч. теплові втрати) для споживачів теплової енергії, згідно якого енергопостачальна організація відпускає покупцю в опалювальному сезоні 2012-2013 р.р. теплову енергію в кількості 144,251 Гкал із зазначенням шомісячного розщеплення.
При цьому згідно пояснень позивача, виходячи з умов п.2.2 Додатку № 2 до Договору, згідно якого в разі непідписання покупцем та енергопостачальною організацією інших обсягів на наступний період, цей осяг вважається узгодженим обсягом споживання теплової енергії на кожний наступний опалювальний період, зазначений обсяг постачання на 2012-2013 р. в кількості 144,251 Гкал розцінюється сторонами як узгоджений обсяг постачання на 2015-2016 роки.
Судом встановлено за матеріалам справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання умов вищезазначеного Договору та додатків до нього за період з 01.12.2015 р. по 01.05.2016 р. позивачем здійснено постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 88 430,70 грн., обсяг якої підтверджується наданими позивачем копіями особистих карток (табуляграм) за Договором та актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період.
Як вбачається із матеріалів справи, заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем теплової енергії за спірний період з боку відповідача до суду не надходило, докази пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, докази опротестування даних, зазначених в облікових картках (табуляграмах) та розрахункових документах за період з 01.12.2015 р. по 01.05.2016 р., а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ "Євро-Реконструкція" умов Договору з боку відповідача відсутні.
При цьому, враховуючи положення п. 6.5 Договору щодо визначеного сторонами порядку отримання табуляграм фактичного споживання теплової енергії за попередній період, можливість посилання на відсутність (неодержання) вказаних документів як на підставу невиконання зобов'язань зі своєчасної та повної оплати теплової енергії, в обсязі, який фактично був спожитий у спірний період, у відповідача відсутня.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії у гарячій воді, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь - яких зауважень.
Разом з тим, як встановлено судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, покупцем поставлену на підставі спірного Договору в спірний період теплову енергію оплачено не в повному обсязі.
Зокрема, згідно наданих позивачем виписок банку відповідачем було здійснено часткову оплату спожитої в спірному періоді теплової енергії в загальній сумі 69000,00 грн., а також станом на 01.12.15 р. обліковувалась переплата в сумі 4033,23 грн., отже станом на час проведення судового засідання 31.08.16 р. залишок неоплаченої відповідачем спожитої теплової енергії у вигляді гарячої води становить 15 397,47 грн.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо оплати у встановлений термін спожитого обсягу теплової енергії в сумі 15 397,47 грн., всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві та заявах про зменшення розміру позовних вимог.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним Договору № 440233 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 р. або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах спірного Договору на час його підписання та під час виконання з боку відповідача відсутні.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш» заборгованості за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню у розмірі 15 397,47 грн.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмір подвійної облікової ставки НБУ.
Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 9752,18 грн. за період з 26.12.15 р. по 31.05.16 р., а також 3 % річних в сумі 691,13 грн. за період з 26.12.15 р. по 31.05.16 р. та інфляційні нарахування в сумі 4 912,10 грн. за період з 26.12.15 р. по 31.05.16 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог.
Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір пені, процентів річних та втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та положень Договору з урахуванням визначеного позивачем періоду та здійснених відповідачем часткових оплат становлять 9676,19 грн. пені, 689,69 грн. та 3067,95 грн. інфляційних нарахувань, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, процентів річних та втрат від інфляції за несвоєчасну оплату спожитої за Договором теплової енергії в гарячій воді підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 9676,19 грн. пені, 689,69 грн. процентів річних та 3067,95 грн. втрат від інфляції.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Будмаш" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, код 05765109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Реконструкція" (вул. П. Мирного, 28, оф. 20, м. Київ, 04050, код 37739041) 15 397,47 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 9676,19 грн. пені, 689,69 грн. відсотків річних, 3067,95 грн. інфляційних нарахувань та 1291,90 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складений та підписаний 20 вересня 2016 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення.
Суддя А.М.Селівон