ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 вересня 2016 р. Справа № 909/746/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
"Укрспирт",
вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400,
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім"
вул. Л.Ребета, 3, м.Івано-Франківськ, 76014,
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №716 від 26.06.2014р. в розмірі 300 000,00грн.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №05-08/02 від 05.08.16
від відповідача: ОСОБА_3- представник, довіреність №528 від 29.06.16;
встановити: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №716 від 26.06.2014р. в розмірі 300 000,00грн.
Представник позивача надав суду заяву про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог (вх.№9214/16 від 15.09.16), в якій просить суд: стягнути з відповідача 15 929,73грн. боргу, з яких: 10 790,39грн. інфляційних втрат, 5 139,34грн. -3% річних. Клопотання мотивоване тим, що позивачем допущено описку у сумі заборгованості. Станом на день звернення до суду борг відповідача перед позивачем становив 300 000,00грн. Крім того, відповідач 07.09.16 платіжним дорученням №0410001 сплатив позивачу 300 000,00грн. заборгованості. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору та повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 4 622,00грн.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою подана позивачем заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач.
Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір (15 929,73грн.).
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити.
Представник відповідача позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" 26.06.14 укладено договір №716 купівлі - продажу.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець передає покупцю алкогольні напої, а покупець приймає товар та сплачує його вартість на умовах даного договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу згідно видаткової накладної №37 від 30.06.14 товар на суму 8 375 961,54грн.
Крім того, на виконання умов договору між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" 26.06.14 укладено договір №717 про відповідальне зберігання. Відповідно до умов п.1.1 договору поклажодавець (відповідач) передав, а зберігач (позивач) прийняв на тимчасове відповідальне зберігання горілчані вироби в кількості та асортименті, зазначеному в акті приймання товару на зберігання, без права його використання у господарському обороті зберігача (позивача) протягом строку зберігання, з подальшим поверненням товару із зберігання поклажодавцю (відповідачу) без зміни його якісних або кількісних характеристик.
Між сторонами 04.07.14 укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі - продажу №716 від 26.06.14. Пунктом 4.1 додаткової угоди, сторони погодили, що передача товару покупцю здійснюються на умовах базиса поставки ЕХW відповідно до правил Інкотермс - 2000, що знаходяться за адресами: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Ковельська,67; м.Івано-Франківськ, вул.Княгинина, буд.44.
Позивач 29.07.14 передав відповідачу товар, що був придбаний за видатковою накладною №37 від 30.06.14 на суму 8 375 961,54грн.
Згідно п.3.2 договору купівлі - продажу №716 від 26.06.14 загальна вартість договору отриманого покупцем згідно видаткових накладних.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється щомісячно.
Між сторонами 29.07.14 укладено додаткову угоду до договору №716 купівлі - продажу. Сторони дійшли згоди внести зміни в розділ 3 договору, доповнивши п.3.3 абзацом наступного змісту: оплата за товар, що знятий покупцем з відповідального зберігання 29.07.14 у наступному порядку:
- платіж у розмірі 30% від вартості товару оплачується через 30 календарних днів з дати зняття покупцем товару з відповідального зберігання;
- остаточний розрахунок здійснюється через 60 календарних днів з дати зняття покупцем товару з відповідального зберігання.
Таким чином, товар отриманий 29.07.14 слід оплатити наступним чином: 28.08.14 - 1 521 360,46 грн. (30%); 28.09.14 - 3 549 841,08грн. (70%).
Однак, відповідач не дотримувався графіку опати. Представник відповідача в засіданні суду зазначив, що позивачу сплачено 2 899 438,44грн. Представник позивача підтвердив дану інформацію. Для часткового погашення заборгованості, між сторонами укладено договір про відступлення права вимоги №111-1 від 29.07.14 на суму 5 176 523,10грн. Таким чином, з врахуванням наведеного вище борг відповідача за поставку товару становить 300 000,00грн. Однак, 07.09.16 відповідач погасив суму боргу. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №0410001.Оскільки відповідач сплачував кошти за поставку товару в порушення умов договору, позивач за період з 11.02.16 по 06.09.16 нарахував відповідачу 3% річних від простроченої суми, що становить 5 139,34грн. та інфляційні втрати за весь час прострочення, що становлять 10 790,39грн.
Станом на сьогоднішній день борг відповідача становить 15 929,73грн., з яких: 10 790,39грн. інфляційних втрат та 5 139,34грн. - 3% річних.
Беручи до уваги викладене вище суд вважає за доцільне позов задоволити та виходить з наступних підстав.
За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
На підставі вказаної норми закону, позивачем за період з 11.02.16 по 06.09.16 нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 10 790,39грн. та 3% річних в сумі 5 139,34грн.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 10 790,39грн. та 3% річних в сумі 5 139,34грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.173,174 Господарського кодексу України, ст.11,509,526,530,610,612,614,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,43,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім" про стягнення інфляційних втрат в сумі 10 790,39грн. та 3% річних в сумі 5 139,34грн.- задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Прикарпатський торговий дім", вул. Л.Ребета, 3, м.Івано-Франківськ, 76014 (код ЄДРПОУ 23801375) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400 (код ЄДРПОУ 37199618) 10 790,39грн. (десять тисяч сімсот дев'яносто грн. 39коп.), 3% річних в сумі 5 139,34грн. (п'ять тисяч сто тридцять дев'ять грн. 34коп.), 1 378,00грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00коп.) судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.09.16
Суддя Булка В.І.