ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2016Справа №910/9805/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ"
про стягнення 21 000 345,30 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Суворова Л.В. за довіреністю № 2-88 від 07.04.2016
Від відповідача: Мельник Е.О. за довіреністю №Д-52/16 від 27.07.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" про стягнення 21 000 345,30 грн., у тому числі 17 169 675,06 грн. основного боргу, 131 675,75 грн. трьох відсотків річних, 1 893 775,87 грн. пені та 1 805 218,59 грн. відсотків штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1507000038/Н019 від 01.07.2015 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9805/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 06.07.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2016 надав суду оригінали документів для огляду у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач уповноважених представників до судового засідання 13.07.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, вимог ухвали суду не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 відкладено розгляд справи до 27.07.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 27.07.2016 від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення пені, які залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача підтримав клопотання про зменшення пені.
У судовому засіданні 27.07.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову частково, підтримав клопотання про зменшення пені.
Суд, оголосив перерву у судовому засіданні до 03.08.2016, для витребування у позивача письмових пояснень з підтверджуючими доказами стосовно розрахунку відповідача за основним боргом.
Через відділ діловодства суду 01.08.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору, для надання можливості проведення звірки розрахунків та підготовки додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 03.08.2016 представник позивача надав суду заперечення на відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи, вирішення клопотання відповідача поставив на розсуд суду, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив.
Ухвалою суду від 03.08.2016 продовжив строк розгляду справи до 14.09.2016 та зобовязав позивача надати суду письмові пояснення стосовно того, які саме суми, наведені у акті звірки, було зараховано в рахунок погашення основного боргу за спірний період з належними та допустими доказами. Також зобов'язав відповідача надати суду деталізований розрахунок щодо погашення основного боргу.
У судовому засіданні 14.09.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.
У судовому засіданні 14.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд міста Києва
Між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (в подальшому - газотранспортне підприємство або позивач) та Дочірнім підприємством "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" (в подальшому - замовник або відповідач) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1507000041/П019 від 01.07.2015 року (надалі - договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі-ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та у порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) замовника складає 92 484,00 тис. куб. м. (дев'яносто два мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі куб.м), у тому числі по місяцях: липень - 9310,00; серпень - 10510,00; вересень - 11012,00; жовтень - 13590,00; листопад - 21397,00; грудень - 26665,00.
Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природній газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежн від річних обсягів споживання.
Згідно з п. 2.2 договору, замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтвердження обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства.
Умовами п. 2.3 договору визначено, що при отриманні газу від замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ.
Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільній мережі(пункт 2.4 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і змовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі-акти наданих послуг). У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу(далі-вузли обліку), установлених на ГРС.
Якщо замовник та/або споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги про транспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.
Згідно з п. 3.3 договору, замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
Умовами п. 3.4 договору визначено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Відповідно до п. п. 5.3 та 5.4 договору, розрахунковий період за договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість по транспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Згідно з п. 5.5 договору, оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на мовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу на мовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадках, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.
Умовами п. 6.3.1 та 6.3.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується виконувати умови договору та своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Позивач, на виконання умов договору, в період з 01.07.2015 року по 30.04.2016 року, надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 90 137 962, 70 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг (копії наявні у матеріалах справи).
Відповідач, в свою чергу, за надані йому позивачем послуги, розрахувався частково, на суму 72 968 287,64 грн., у зв'язку з чим у нього сформувалась заборгованість перед позивачем у сумі 17 169 675,06 грн.
Беручи вищезазначене до уваги, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, відповідно до якого просить стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 17 169 675,06 грн., 1 893 775,87 грн. - пені, 1 805 218,59 грн. - 7% штрафу, 131 675,78 грн. - 3 % річних.
Разом із тим, як вбачається із наданих відповідачем документів, останній, після направлення позивачем позовної заяви до Господарського суду м. Києва (дата штампу Укрпошти 26.05.2016 року), частково погасив суму основного боргу в розмірі 16 545 696,40 грн. та 623 978,58 грн. відповідач погасив після порушення провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене та відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 16 545 696,40 грн. основного боргу та відмовити у стягненні 623 987,58 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору у названій частині.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач свою заборгованість за надані послуги заперечів, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведеними та погашені відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 7.3 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач за прострочення строків оплати, керуючись п. 7.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 893 775,87 грн. за період з 01.07.2015 до 23.05.2016.
Беручи вищезазначене до уваги та з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, в сумі 1 893 775,87 грн.
Окрім того, розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення пені, суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Оскільки відповідачем, в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України не наведено належного обґрунтування клопотання про зменшення пені, господарський суд прийшов до висновку, що подане клопотання про зменшення пені задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача 7 % штрафу в сумі 1 805 218,59 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Разом із тим, відповідно до ч. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
У зв'язку із тим, що позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочення грошового зобов'язання та беручи до уваги вищезазначене, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення штрафу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 131 675,78 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.
Також, суд, розглянувши клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців, відхиляє останнє, беручи до уваги наступне.
Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9 зазначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування поданого клопотання про розстрочку рішення суду відповідач послався на те, що останній не веде комерційну підприємницьку діяльність, а є лише посередником, який отримує від населення кошти та перераховує ці кошти позивачу, а, в свою чергу, несвоєчасне виконання населенням своїх зобов'язань призвело до скрутного становища відповідача.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Абзацом 5 статті 44 зазначеного кодексу встановлено, що принципом підприємництва є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Таким чином, наведені відповідачем обставини є наслідком господарської діяльності, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
З огляду на вищезазначене, наведені відповідачем обставини не є винятковими, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, у звязку із чим, Господарський суд м. Києва відхиляє клопотання відповідача про розстрочку виконння рішення суду.
З огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 16 545 696 (шістнадцять мільйонів п'ятсот сорок п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 40 коп. основного боргу припинити.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "КИЇВГАЗЕНЕРДЖИ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд.4Б, ідентифікаційний код 39835779) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 1 893 775 (один мільйон вісімсот дев'яносто три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 87 коп. пені, 131 675 (сто тридцять одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) грн. 78 коп. 3% річних та 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4.У позовних вимогах про стягнення 623 987 (шістсот двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 58 коп. основного боргу та 1 805 218 (один мільйон вісімсот п'ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 59 коп. 7% штрафу відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 19.09.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина