номер провадження справи 5/44/16
19.09.2016 Справа № 908/2220/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, 86 (40 років Радянської України)
До відповідача: Міського комунального підприємства “ОСНОВАНІЄ” (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29 - а)
про стягнення 377 839,90 грн.
Суддя Проскуряков К.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.08.2016
Від відповідача: не з'явився
22.08.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” до Міського комунального підприємства “ОСНОВАНІЄ” про стягнення 377 839,90 грн.
В матеріалах справи міститься лист Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області № 04-08/761-2415 від 29.08.2016, відповідно до якого судовий збір у розмірі 5 667,61 грн., сплачений квитанцією № 34 від 22.08.2016, зараховано до державного бюджету (а.с. 75).
Ухвалою суду від 22.09.2016 № 908/2220/16 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/2220/16, справі присвоєно номер провадження - 5/44/16, розгляд справи призначено на 12.09.2016. У судовому засіданні оголошувалась перерва. У судовому засіданні 19.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 23.08.2013 між позивачем та Міським комунальним підприємством «Основаніє» було укладено договір підписки № 23/8-1П на Пакет ПК «Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013». Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 у справі №908/475/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” до відповідача: Міського комунального підприємства “Основаніє” про стягнення суми 545397,06 грн., позов задоволено повністю. Стягнуто з Міського комунального підприємства “Основаніє” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” суму 545 397, 06 грн. основного боргу, суму 8180,96 грн. судового збору. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016 №908/475/16 рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 по справі № 908/475/16 залишено без змін. У цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 11.07.2014 по 22.08.2016 у розмірі 32650,40 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2014 по липень 2016 у розмірі 345 189,50 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання 19.09.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).
В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого уповноважений представник МКП «Основаніє» 29.08.2016 отримав ухвалу про порушення провадження у справі від 22.08.2016 № 908/2220/16 (а.с. 55).
Також, в матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачений спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. При вирішенні спорів про стягнення штрафних санкцій, застосовуються приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та застосовується спеціальний строк позовної давності, визначений ч. 2 ст. 258 ЦК України. Також, відповідач зазначає, що на даний час підприємство заходиться у скрутному матеріальному становищі. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.
В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши документи, заслухавши представника позивача, суд
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 у справі №908/475/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” до відповідача: Міського комунального підприємства “Основаніє” про стягнення суми 545397,06 грн., позов задоволено повністю.
Стягнуто з Міського комунального підприємства “Основаніє” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” суму 545 397, 06 грн. основного боргу, суму 8180,96 грн. судового збору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016 №908/475/16 рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 по справі № 908/475/16 залишено без змін.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 у справі №908/475/16 встановлено наступне:
« 23.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” (підприємство за договором, позивач) та Міським комунальним підприємством “Основаніє” (абонент, відповідач) укладений договір підписки № 23/8-1П на пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013”, предметом якого є надання підприємством на платній основі, за абонентську плату, протягом дії договору абоненту права користування узгодженого сторонами пакету ПК, на який оформлено абонентом підписку, зокрема, пакету, що включає функціонал, який забезпечує формування, опрацювання, упорядкування та зберігання інформації БДА, за обумовленою цим договором та додатками до нього адресою підключення (п. 2.1).
Пунктом 2.5 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 14.04.2014 р.) встановлено, що абонентська плата за користування мінімальним пакетом ПК визначається без урахування ПДВ у розмірі 0,3 % від грошових коштів, фактично сплачених населенням (споживачами) за надані комунальні послуги протягом звітного періоду, що обліковуються і нараховуються за допомогою програмного комплексу “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” і оплачує їх на умовах, визначених цим договором.
Абонентська плата - платіж за звітний період, який встановлює підприємство для абонентів за отримання прав, визначених договором, на обраний пакет. Звітний період - період, який дорівнює 1 (одному) календарному місяцю, з першого по останнє число кожного місяця. БДА -база даних абонентів Абонента (субабонента) - фізичних осіб, що є споживачами комунальних послуг (розділ 1 договору).
Пунктом 3.3.4 договору встановлений обов'язок відповідача своєчасно проводити оплату послуг підприємства відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору встановлено, що вартість послуг за договором на мінімальний пакет ПК визначається пунктом 2.5 договору.
Абонентська плата сплачується абонентом щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.4).
У пункті 3.3.3 встановлено обов'язок абонента своєчасно, не пізніше 5 числа, наступного за звітним, підписувати акти прийому-здачі наданих послуг, що надаються підприємством щомісяця. У випадку, якщо абонент відмовляється підписувати акт прийому-здачі наданих послуг, а письмова обґрунтована відмова не представлена підприємству протягом 5 календарних днів, то послуги підприємства вважаються виконаними належним чином і в повному обсязі за звітний місяць, акт - підписаним, а термін оплати за договором таким, що настав.
Згідно з п.п. 9.1 договору він вступає в силу з 31.08.2013 р. і діє по 31.12.2020 р.
Додатком № 1 до договору є договір субпідписки на пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” (згідно з розділом 1 договору - Типовий).
Позивач із супровідним листом від 10.07.2014 р. вих. № 10/07/14/1 направив відповідачу для підписання по 2 примірники актів прийому-здачі наданих послуг за період із 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 47339,19 грн. (акт № 11/1), на суму 90673,79 грн. (акт № 11/2) та відповідні рахунки на оплату послуг. Зазначені документи згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідача вручені останньому 14.07.2014 р.
05.08.2014 р. позивач із супровідним листом вих. № 05/08/14 направив відповідачу для підписання по 2 примірники актів прийому-здачі наданих послуг за період із 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. на суму 50063,10 грн. (акт № 13/1), на суму 89362,81 грн. (акт № 13/2) та відповідні рахунки на оплату послуг. Зазначені документи згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідача вручені останньому 05.08.2014 р.
Позивач із супровідним листом від 05.08.2014 р. вих. № 05/09/14 направив відповідачу для підписання по 2 примірники актів прийому-здачі наданих послуг за період із 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. на суму 46824,28 грн. (акт № 15/1), на суму 89362,43 грн. (акт № 15/2) та відповідні рахунки на оплату послуг. Зазначені документи згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідача вручені останньому 05.09.2014 р.
03.10.2014 р. позивач із супровідним листом вих. № 03/10/14 направив відповідачу для підписання 2 примірники акту прийому-здачі наданих послуг за період із 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. на суму 49267,81 грн. (акт № 17/1) та відповідний рахунок на оплату послуг. Зазначені документи згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідача вручені останньому 03.10.2014 р.
Позивач із супровідним листом від 06.10.2014 р. вих. № 06/10/14 направив відповідачу для підписання 2 примірники акту прийому-здачі наданих послуг за період із 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. на суму 82566,98 грн. (акт № 17/2) та відповідний рахунок на оплату послуг. Зазначені документи згідно зі штампом вхідної кореспонденції відповідача вручені останньому 06.10.2014 р. …
Відповідач листами від 17.07.2014 р. №9998/05, 07.08.2014 р. № 11454/05, від 10.09.2014 р. № 13146/05, від 07.10.2014 р. № 14614/05, від 09.10.2014 р. № 14828/05 відмовився підписувати зазначені акти №№ 11/1,11/2, 13/1, 13/2, 15/1, 15/2, 17/1, 17/2 прийому-здачі наданих послуг за договором № 23/8-1П, зазначаючи, що розрахунок вартості послуг позивачем здійснений невірно, тобто всупереч п. 2.5 договору. Пропонував позивачу усунути помилки в актах та надати відповідачу детальний розрахунок у розрізі кожного акту, не порушувати строки надання актів.
У зв'язку з наявністю заборгованості, у лютому 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” звернулося до господарського суду з позовом, по якому порушено провадження у даній справі, та просить стягнути з Міського комунального підприємства “Основаніє” суму 545397,06 грн. основного боргу за період червень-вересень 2014 р. відповідно до договору підписки № 23/8-1П на Пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” від 23.08.2013 р. …
… Як слідує з матеріалів справи, позивач вручив відповідачу нарочно, що підтверджено штампами вхідної кореспонденції Міського комунального підприємства “Основаніє” на супровідних листах позивача, рахунки та акти прийому -здачі наданих послуг у двох примірниках за період із 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р. на суму 47339,19 грн. (акт № 11/1), на суму 90673,79 грн. (акт № 11/2) (т.1, а.с.23-25); за період із 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. на суму 50063,10 грн. (акт № 13/1), на суму 89362,81 грн. (акт № 13/2) (т.1 а.с.26-28); за період із 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р. на суму 46824,28 грн. (акт № 15/1), на суму 89362,43 грн. (акт № 15/2) (т.1 а.с. 29-31); за період із 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. на суму 49267,81 грн. (акт № 17/1) та за період із 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. на суму 82566,98 грн. (акт № 17/2) (т.1 а.с. 32-35).
Відповідач відмовився підписувати зазначені акти листами від 17.07.2014 р. №9998/05, 07.08.2014 р. № 11454/05, від 10.09.2014 р. № 13146/05, від 07.10.2014 р. №14614/05, від 09.10.2014 р. № 14828/05. …
… Оскільки правовідносини сторін врегульовано договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, то суд враховує, що при надані послуг з боку виконавця вчиняються певні дії або здійснюється певна діяльність, які не мають матеріального результату. Тому за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії. Тобто, приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем. Ця обставина вимагає від виконавця послуг (робіт) надавати докази про фактичне виконання певних дій по наданню послуг, оскільки товаром при оплаті послуг є саме такі дії. Підтвердженням отриманням цих послуг з боку замовника (відповідача у справі) можуть бути дії, які визначені договором. В даному випадку - підписання акту приймання-передачі, але від вчинення таких дій відповідач відмовився з мотиву не відсутності факту надання таких послуг, які передбачав договір, а з мотиву, що розрахунок вартості послуг позивачем здійснений невірно, тобто всупереч п. 2.5 договору (т.1 а.с.36 - 39, т.2 а.с. 46).
Суд звертає увагу, що предметом вказаного у підставі позову договору підписки №23/8-1П на пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” є надання підприємством на платній основі, за абонентську плату, протягом дії договору абоненту права користування узгодженого сторонами пакету ПК, на який оформлено абонентом підписку, зокрема, пакету, що включає функціонал, який забезпечує формування, опрацювання, упорядкування та зберігання інформації БДА, за обумовленою цим договором та додатками до нього адресою підключення (п. 2.1). Тобто, по суті, право користування комп'ютерною програмою і сплата абонентської плати за це користування, розмір якої залежить від грошових коштів, фактично сплачених населенням (споживачами) за надані комунальні послуги протягом звітного періоду, що обліковуються і нараховуються за допомогою цього програмного комплексу “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013”.
У Актах прийому-здачі, складених позивачем, та від підписання яких відповідач відмовився, відображено, що позивачем у спірний період надано право користування узгодженого сторонами пакету ПК, на який оформлено абонентом (відповідачем) підписку (включає функціонал, який забезпечує формування, опрацювання, упорядкування та зберігання інформації бази даних абонентів, тобто за умовами розділу 1 договору - фізичних осіб, що є споживачами комунальних послуг). У рахунках на оплату №21 від 30.06.2014 р., №22 від 30.06.2014 р., №25 від 31.07.2014 р., №26 від 31.07. 2014 р., №29 від 31.08.2014 р., №30 від 31.08.2014 р., №33 від 30.09.2014 р., №34 від 30.09.2014 р. позивач підставою для оплати визначав договору підписки № 23/8-1П на пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” від 23.08.2013 р. та вказував найменування послуги - надання доступу до скомпільованої версії ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” (.1 а.с. 118-125).
Оцінивши представлені сторонами докази, суд вважає доведеним факт надання позивачем відповідачу у період червень-вересень 2014 р. права користування узгодженим сторонами пакетом програмного комплексу “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013”, на який оформлено відповідачем підписку, зокрема, пакету, що включає функціонал, який забезпечує формування, опрацювання, упорядкування та зберігання інформації бази даних абонентів на підставі договору підписки № 23/8-1П на пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” від 23.08.2013 р. При цьому суд бере до уваги наступне.
По-перше, як зазначено вище, у листах від 17.07.2014 р. №9998/05, 07.08.2014 р. №11454/05, від 10.09.2014 р. № 13146/05, від 07.10.2014 р. № 14614/05, від 09.10.2014 р. №14828/05 про відмову від підписання актів прийому -здачі наданих послуг відповідач жодного разу не заперечив факт неможливості користування, відсутності доступу до пакету ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” у період червень-вересень 2014 р. Суд вважає, що мотив, який вказував відповідач у листах про відмову від підписання актів, щодо невірного розрахунку вартості послуг позивачем, не спростовує факт надання послуг, і викликаний тим, що відповідач оспорював розрахунки, вважаючи, що плата за користування повинна визначатися згідно з п. 2.5 договору від грошових коштів, фактично сплачених населенням (споживачами) за надані не всі комунальні послуги, зокрема, з водопостачання та опалення будинків, а лише комунальні послуги, надані МКП “Основаніє”. Даний факт встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 р. при розгляді справи №908/2934/15 між тими ж сторонами про стягнення боргу за цим же договором за період із березня по травень 2014р. Рішення набрало законної сили, залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. У рішенні судом встановлено, що умовами договору підписки не розмежовуються поняття комунальні послуги згідно з Законом України “Про житлово-комунальні послуги” (т.1 а.с.40-48).
По - друге, судом встановлено, що крім Договору підписки № 23/8-1П на пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” правовідносини сторін врегульовано також Договором №2308-ППД на передачу прав дистриб'ютора від 23.08.2013р., предметом якого є передача позивачем, як Генеральним дистриб'ютором ПК, на умовах, обумовлених у цьому договорі, відповідачу (субдистриб'ютору) частину прав на самостійне користування та продаж права користування потенційним споживачам продуктом на території реалізації, в частині функціоналів, що забезпечують нарахування вартості комунальних послуг, облік та систематизацію платежів населення (т.1 а.с.70-79).
Господарським судом Запорізької області розглядався спір між МКП “Основаніє” та ТОВ “МКС”, тобто між тими ж сторонами, що і даній справі №908/475/16, про розірвання Договору №2308-ППД на передачу прав дистриб'ютора від 23.08.2013р. (справа №908/2553/14, т.1 а.с.91-98). Як вбачається із рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2015р. у справі №908/2553/14, ухвалою суду від 13.10.2014 р. була призначена судова комп'ютерно - технічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Згідно з Висновку експерта за результатами проведення експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів №14582/14-35 від18.06.2015 р., наданого на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 13.10.2014 р. у справі №908/2553/14, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи, під час проведення дослідження на ПК 2013 не було виявлено затримок або збоїв у роботі. ПК 2013 є працездатним та має необхідний функціонал для виконання функцій, які визначені щодо нього в технічному паспорті програмного комплексу “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013”. Під час дослідження створено електронний звіт №1, який відображає хронологію роботи користувачів в ПК 2013 у проміжку з 01.2014 р. по 10.2014 р., відповідно до наявних акаунтів та прав користувача у частині, що стосується нарахування, обліку, систематизації комунальних платежів (т.1 а.с 99-102). У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” роз'яснено, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.
По-третє, факт користування відповідачем у спірний період програмним комплексом “Розрахунок комунальних платежів м.Запоріжжя, 2013”, а відповідно, надання послуг щодо користування позивачем, підтверджується фактом укладення відповідачем згідно з умовами договору підписки № 23/8-1П на Пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” від 23.08.2013 р. договорів субпідписки №1 СП від 29.08.2013 р. з іншими підприємствами, які надають комунальні послуги з водопостачання та опалення, у тому числі внесення змін до цих договорів субпідписки шляхом укладення додаткових угод до договору у спірний період, тобто 02.07.2014 р., 07.07.2014 р., 28.08.2014 р., а також 14.10.2014 р. Факт укладення відповідачем додаткової угоди від 29.07.2014 р. про припинення 29.07.2014 р. одного з договорів субпідписки, на який посилається відповідач у письмовому поясненні, отриманому судом 04.05.2016р., не впливає на суть спору, оскільки не спростовує факти користування ПК на підставі цього договору субпідписки у період червень-липень 2014 р., факт користування ПК на підставі іншого договору субпідписки іншого комунального підприємства у період червень - вересень 2014 р. та, відповідно самим відповідачем у період червень - вересень 2014 р., який передав право користування. Крім того, із додаткової угоди від 29.07.2014р. про припинення діє одного із договорів субпідписки не вбачається, що підставою для припинення договору став факт неможливості користування ПК у спірний період відповідно до умов договору. Також, як вбачається із призначень платежу у платіжних дорученнях, зокрема, №2065 від 09.09.2014 р., №1634 від 12.09.2014 р., №1635 від 12.09.2014 р., №2803 від 03.10.2014р., №2876 від 08.10.2014 р., відповідачем отримано оплату за право користування пакетом ПК і відповідачем не доведено, що це кошти за іншими договорами субпідписки і за інші періоди. Із представленого відповідачем ОСОБА_2 надання послуг №83908 від 30.09.2014 р. щодо перерахунку на підставі №1 СП від 29.08.2013 р. не вбачається підстав для перерахунку, тому даний Акт надання послуг №83908 від 30.09.2014 р. не спростовує факт надання послуг позивачем у спірний період (т. 3, а.с. 80-101). Крім того, відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
По-четверте, дослідивши листування між сторонами, у тому числі листи, надані відповідачем, суд вважає, що дане листування не спростовує факту надання послуг позивачем у спірний період на підставі вказаного у підставі позову договору, оскільки відповідачем не надано доказів укладення договору з іншим суб'єктом господарювання щодо надання аналогічних послуг у спірний період, розірвання вказаного у підставі позову договору з позивачем. Тому надані відповідачем листи, зокрема, №6384 від 13.05.2014 р., №6733/01 від 20.05.2014 р., №048 від 07.04.2014 р. не спростовують висновків суду. Суд також бере до уваги, що договором підписки № 23/8-1П на Пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” від 23.08.2013 р. передбачено, що додаткові види послуг, не обумовлені цим договором, підлягають оформленню в установленому цивільним законодавством порядку (п.5.1), тому зауваження та прохання відповідача у наданих листах щодо необхідності, зокрема, створення нових звітних форм, доопрацювання таблиці “Субсидія” (т.2 а.с.31, 34, 35,36, 38, 39,.40) та інших потребували внесення змін до договору. Надані відповідачем ОСОБА_2 про встановлення суттєвого порушення зобов'язання (т.2 а.с.56-59) не можуть бути взяті до уваги, оскільки є односторонніми, викладені у них зауваження не відображені відповідачем у листах про відмову у підписанні наданих позивачем актах здачі-приймання послуг. …
… Таким чином, на підставі викладеного вище, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 545397,06 грн. основного боргу за період червень-вересень 2014 р. відповідно до договору підписки № 23/8-1П на Пакет ПК “Розрахунок комунальних платежів м. Запоріжжя, 2013” від 23.08.2013 р. обґрунтованими і доведеними. ….».
З матеріалів цієї справи № 908/2220/16 вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 11.07.2014 по 22.08.2016 у розмірі 32650,40 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2014 по липень 2016 у розмірі 345 189,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме лише прийняття господарським судом про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 32650,40 грн. за період з 11.07.2014 по 22.08.2016. Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний розрахунок 3 % річних, оскільки кінцевою датою нарахування 3 % річних згідно із розрахунком позивача є 22.08.2016. Проте, як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу за рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/475/16 від 04.05.2016 була сплачена відповідачем самостійно 08.08.2016 та 10.08.2016 у відкритому виконавчому провадженні №51820048, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 83, 84).
Відповідно до п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Щодо посилання позивача на те, що на його розрахунковий рахунок грошові кошти надійшли лише 26.08.2016, тому ним вірно обрано останній день нарахування 3 % річних - 22.08.2016, оскільки відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Суд зазначає, що порядок перерахування коштів з депозитних рахунків виконавчої служби на рахунки стягувача регламентується Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Проте, організація документообігу у виконавчій службі, у тому числі порядок і строки реєстрації та передачі документів для перерахування коштів на рахунки стягувача, не впливає на факт виконання боржником рішення та належного повідомлення про таке виконання, до винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
З матеріалів справи вбачається, що фактично рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016 № 908/475/15 було виконано добровільно 08.08.2016 та 10.08.2016 (а.с. 83, 84). До того ж, нараховані 3 % річних є платою за користування грошовими коштами. Тобто, після добровільного виконання рішення суду грошові кошти вибули з користування відповідача.
Судом здійснено власний перерахунок 3 % річних за допомогою КП «Законодавство», відповідно до якого стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 31 950, 13 грн., з відмовою у стягненні - 700, 27 грн.
Щодо розрахунку втрат від інфляції, суд зазначає, що відповідно до абз. 3 пп. 3.2. п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано втрати від інфляції у розмірі 345 189,50 грн. за період з серпня 2014 по липень 2016. Розрахунок позивача перевірено судом за допомогою КП «Законодавство», є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним. Суд зазначає, що 3 % річних та втрати від інфляції за своєю правовою природою не є штрафними санкція. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Отже до них не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 258 ЦК України. Контррозрахунку 3 % річних та втрат від інфляції суду відповідачем не надано.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду України від 20.01.2011 № 10/25 наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2015 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “ОСНОВАНІЄ” (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29 - а, п/р 26001205121001 у філії ЗРУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 20485152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міські комунікаційні системи” (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, 86 (40 років Радянської України), п/р 26005458318100 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 38839877) 3 % річних у розмірі 31 950 (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 13 коп., втрати від інфляції у розмірі 345 189 (триста сорок п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 5 657 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 09 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суддя К.В.Проскуряков
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.09.2016.