номер провадження справи 7/89/16
12.09.2016 Справа № 908/1840/16
За позовом Дочірнього підприємства “ТРАНСГАРАНТ-Україна”, м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 133-д від 20.12.2015р.
ОСОБА_2, дов. б/н від 09.09.2016р.
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 20-171 від 04.01.2016р.
ОСОБА_4, дов. № 20-423 від 10.03.2016р.
Розглядається позовна заява Дочірнього підприємства “ТРАНСГАРАНТ-Україна” до Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” про стягнення 173 357 грн. 52 коп.
Ухвалою суду від 13.07.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/89/16, судове засідання призначено на 29.08.2016р.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.09.2016р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 21, 509, 525, 526, 546, 627 ЦК України, ст.ст. 193, 199, 231, 232, 265 ГК України, вказує на те, що 15.02.2013р.
Між ПАТ "Запоріжсталь", як клієнтом та ДП "Трансгарант-Україна", як Експедитором укладено договір транспортно - експедиторського обслуговування №20/2013/417 додатком №62 від 18.09.2015р. до якого визначено, що у відповідності з умовами договору. Експедитор надає послуги по наданню власних (орендованих) вагонів - обкотишевозів на маршрутах: Станції відправлення: ст.Макимівка-Тернопільська, ст.Скалат Львівської залізниці, ст.Нігин Південно-Західної залізниці, ст.Терни, ст.Рядова, ст.Грековата, ст.Інгулець Придніпровської залізниці. Станції призначення: ст.Запоріжжя-Ліве, Кушугум Придніпровської залізниці.
Додатком №62 було погоджено умови надання послуг, згідно яких:
- дата початку і закінчення надання послуг і весь період надання послуг вказуються в актах початку надання послуг і закінчення надання послуг, які підписуються кожною із сторін (п. 2.1 додатку №62);
- експедитор за свій рахунок організовує проведення планових видів ремонту (деповський і капітальний) (пункт 2.4 додатку №62);
- поточний ремонт проводиться експедитором. Клієнт відшкодовує експедитору всі понесені затрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт (пункт 2.5 додатку №62).
У відповідності до п.2.5 додатка №62 до договору ДП "Трансгарант-Україна" було проведено поточний ремонт вагонів, задіяних для надання послуг по договору.
Передбаченого пунктом 2.5 додатку №62 до договору обов'язку щодо відшкодування всіх понесених затрат, пов'язаних з проведенням ремонтних робіт, ПАТ "Запоріжсталь" не виконано. Листом № 80-2079845 від 03.12.2015 р. відповідач відмовив в оплаті вищезгаданих актів з огляду на те, що:
- вагони оглядалися працівниками вагонної дільниці комбінату, якими було зафіксовано, що вагони надані з разобладнаною системою вивантаження;
- по вказаним в актах вагонам проводилося закриття разобладнаної системи без її ремонту, що по своїй суті не є ремонтом, даний факт зафіксований у відповідних актах вагоноремонтних підприємств; до того ж вагони з несправною системою були передані комбінату в користування без усунення їх несправностей;
- поточні ремонти були виконані в односторонньому порядку без повідомлення ПАТ "Запоріжсталь";
- затрати по подачі прибиранню вагонів по станції Батуринська не можуть бути прийняті, так як географія перевезень ніяк не пов'язана з можливістю знаходження вагонів на даній станції;
- ПАТ "Запоріжсталь" буде прийматися рішення відносно необхідності ремонту і мети ремонту на підставі повідомлень, які ПАТ "Запоріжсталь'' просить попередньо надсилати.
Позивач вважає, що відмова відповідача щодо оплати, яка надана листом №80-2079845 від 03.12.2015 безпідставна. Листом №11/2016443/АЮ від 09.03.2016 р відповідачем частково погоджена претензія та висловлено готовність оплатити поточний ремонт вагонів №58837568, 58836081, 58843533, 58856410 на суму 6270,47 грн. з ПДВ. В іншій частині у претензії відмовлено.
Відповідач заперечує наявність комплекту документів, підтверджуючих ремонт.
Акти виконаних робіт №1/2016, №2/2016, №3/2016, №4/2016, №5/2016, №6/2016 від 31.01.2016 р., акти виконаних робіт №7/2016, №8/2016, №9/2016 від 16.02.2016 р. та акт виконаних робіт №10/2016 від 29.02.2016 р. ПАТ "Запоріжсталь" відповідачем підписані із зауваженнями: "'Оплаті не підлягає. Фактично поточні ремонти не виконувалися" та відповідно, відмовлено в оплаті рахунків.
Відмову ПАТ "Запоріжсталь" оплатити заборгованість позивач вважає безпідставною, так як поточні ремонти вагонів виконувалися і цьому є документальні підтвердження, які додатково були надіслані відповідачу разом з претензією №ДН-05/1857 від 10.05.2016 р.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, надав суду відзив на позовну заяву (з доповненнями , в якому зазначив, що 15.02.2013р. між ВАТ «Запоріжсталь» (змінило найменування на ПАТ «Запоріжсаль») (надалі - клієнт, відповідач) та ДП «Трансгарант - Україна» (надалі - експедитор, позивач) укладено договір транспортно - експедиторського обслуговування № 20/2013/417 (надалі - договір) за умовами якого відповідач доручає, а позивач в порядку та на умовах даного договору зобов'язується за дорученням клієнта, за плату (винагороду) та за його рахунок надати клієнту послуги передбачені п. 1.2 даного договору (п. 1.1 договору). Пунктом 1.2 договору передбачено, що позивач на підставі письмових заявок відповідача, зобов'язується надати відповідачу транспортно - експедиторські послуги з організації та оплати перевезення вантажу відповідача по залізничним коліям України та країн СНД у власних (орендованих) вагонах або вагонах, що знаходяться під керуванням експедитора на інших законних підставах (надалі - вагони експедитора). Відповідно до п. 1.3 договору, у випадку необхідності надання експедитором додаткових послуг, не вказаних в письмовій заявці клієнта, а також необумовлених умовами даного договору, розмір та порядок оплати таких послуг визначається додатковою письмовою угодою сторін.
В даному договорі сторони не досягли згоди та не передбачили розмір та порядок надання експедитором додаткових послуг, таких як ремонт вагонів.
В додатку № 62 від 18.09.2015р. до договору, сторони лише зазначили, що клієнт повинен відшкодовувати витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт виконаних експедитором, але ціну, розмір та порядок оплати таких умов сторони не узгодили.
Будь яких інших додаткових угод в яких би сторони визначали розмір та порядок оплати даних робіт між сторонами не укладалось.
Крім того, відповідач зазначив, що в усіх актах виконаних робіт, наданих позивачем до сплати відповідачеві, а також долучених ним до позовної заяви зазначено, що експедитором (позивачем) були надані ПАТ «Запоріжсталь» (відповідачеві) послуги з організації подачі/здачі вантажних вагонів, а також по організації технічного обслуговування вантажних вагонів, тобто послуги, які ПАТ «Запоріжсталь» не замовляв і які не узгоджував в договорі. Навпаки, предметом договору № ПР/В-13497/НЮдч на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів від 01.03.2013р., що був оформлений між ДП «Трансгарант -Україна» (позивачем) та Державним підприємством «Придніпровська залізниця», який долучено позивачем до позовної заяви, є технічне обслуговування (ТО) вагонів з відчепленням.
Враховуючи викладені заперечення, відповідач просить суд відмовити в задоволенні даного позову.
Судовий прос здійснювався із застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Судовий процес завершено 12.09.2016р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.
Дослідивши надані сторонами матеріали, вислухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Між ВАТ «Запоріжсталь» (змінило найменування на ПАТ «Запоріжсаль») (надалі - клієнт, відповідач) та ДП «Трансгарант - Україна» (надалі - експедитор, позивач) укладено договір транспортно - експедиторського обслуговування № 20/2013/417 (надалі - договір) за умовами якого відповідач доручає, а позивач, в порядку та на умовах даного договору зобов'язується, за дорученням клієнта, за плату (винагороду) та за його рахунок надати клієнту послуги, передбачені п. 1.2 даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно з пунктом 1.2 договору, на умовах даного договору, позивач, на підставі письмових заявок відповідача, зобов'язується надати відповідачу транспортно - експедиторські послуги з організації та оплати перевезення вантажу відповідача по залізничним коліям України та країн СНД у власних (орендованих) вагонах або вагонах що знаходяться під керуванням експедитора на інших законних підставах (надалі - вагони експедитора).
У додатку № 62 від 18.09.2015р. до договору транспортно - експедиторського обслуговування № 20/2013/417 від 15.02.2013р. сторони визначили, що, у відповідності до умов даного договору, експедитор, (позивач) надає послуги з надання власних (орендованих) вагонів - окатишевозів (надалі - вагони) на маршрутах:
- станція відправлення: ст. Максимовка - Тернопольська, ст. Скалат Львівської залізниці, ст. Негін - Південно - Західної залізниці, ст. Терни, ст. Рядова, ст. Інгулець, Придніпровської залізниці.
-станція призначення: ст. Запоріжжя - Ліве, Кушугум Придніпровської залізниці.
Вантаж - вапняк для флюсування, флюси, камінь вапняковий, окатиші, залізничну сировину.
У пункті 2.4 договору сторони визначили, що експедитор, (позивач) за свій рахунок організовує проведення планових видів ремонту (деповський та капітальний).
Пунктом 2.5 договору визначено, що поточний ремонт проводиться експедитором, (позивачем). Клієнт, (відповідач) відшкодовує експедитору, (позивачу) всі понесені витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт.
Згідно з п. 2.4 «Положення о системе технического обслуживания и ремонта грузовых вагонов, допущенных в обращение на железнодорожные пути общего пользования в международном сообщении» - «Текущий отцепочный ремонт вагона (ТР) - ремонт, выполняемый для обеспечения или восстановления работоспособности вагона с заменой или восстановлением отдельных составных частей, отцепкой от состава или группы вагонов, переводом в нерабочий парк и подачей на специализированные пути». У цьому ж Положенні надається визначення видів поточного ремонту з відчепленням ТР-1 і ТР-2:
« - Текущий отцепочный ремонт вагона (ТР-1) - ремонт порожнего вагона, выполняемых при его подготовке к перевозке с отцепкой от состава или группы вагонов.
- Текущий отцепочный ремонт вагона (ТР-2) - ремонт с целью восстановления работоспособности груженого или порожнего вагона, с отцепкой от транзитных и прибывших в разборку поездов или сформированных составов».
Пунктом 2.12 Положення надається визначення несправних вагонів, а саме: несправними вагонами вважаються вагони, які по своєму технічному становищу не можуть бути допущені до експлуатації на залізничні колії загального користування.
Згідно з Інструкцією з технічного обслуговування вагонів в експлуатації ЦВ-0043 існує два поняття технічного огляду (ТО) - ТОв-1 і ТОв-2.
ТОв-1 - це технічне обслуговування при підготовці вантажних вагонів до перевезень з відчепленням від состава.
ТОв-2 - це технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням від поїзда або состава. Згідно з Правилами з технічного обслуговування з відчепленням (ЦВ-0030), які є керівним документом для вагоноремонтних підприємств при технічному обслуговуванні вантажних вагонів в процесі експлуатації (ТОв-2), саме це технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням проводиться способом заміни несправних вузлів та деталей новими, або заздалегідь відремонтованими, тобто проводиться поточний ремонт несправних вагонів.
ТОВ-1, виходячи з поняття технічного обслуговування та змісту долучених до позовної заяви документів, а саме калькуляцій та дефектних відомостей (ВУ-22), є звичайним оглядом вузлів вагонів без проведення жодного ремонту, або заміни деталей.
Про те, що існує два різновиди - технічне обслуговування та різні види ремонтів, свідчать також п.п. 12.2, 12.11 Правил технічної експлуатації залізниць України, в яких ці поняття розділяються між собою і про кожне йдеться окремо.
В п. 12.11 наведених Правил перелічено, що повинно перевірятися під час технічного обслуговування, а в п. 12.12 зазначене, що кожний вагон має пройти технічне обслуговування, а в разі виявлення несправності - відремонтований.
Окрім цього, в Правилах експлуатації власних вантажних вагонів (п. 4.2) регламентовано, що при перебуванні власних вантажних вагонів на коліях загального користування, їх технічне обслуговування проводиться так само, як і для вагонів інвентарного парку залізниць. Для організації безперебійної експлуатації власних вантажних вагонів на коліях загального користування власник (орендар, оператор) вагонів може укласти договір із залізницею (вагоноремонтним підприємством) про гарантоване усунення несправностей, що виникають під час руху, з відчепленням від поїзда.
При гарантованому обслуговуванні власних вантажних вагонів з відчепленням, згідно з укладеним договором, відшкодовується вартість робіт, зазначених у Переліку ремонтних робіт (несправностей), за наявності яких, власні вантажні вагони необхідно подавати для технічного обслуговування з відчепленням (додаток 3). Серед ремонтних робіт, зазначених в додатку 3 до Правил, відсутній ремонт завантажувально-розвантажувальних механізмів.
В наданих до позовної заяви довідках ІВЦ зазначене, що в усіх вагонах виявлена несправність завантажувально-розвантажувальних механізмів спец-вагонів, але яка саме деталь є несправною уточнення немає.
Відповідач зазначив, що як постійні користувачі перевезень вантажів в спеціалізованих вагонах (вагонах - обкотишевозах), а саме ці вагони були надані ДП «Трансгарант Україна» для організації перевезень ПАТ «Запоріжсталь», «несправність» системи розвантаження в цих вагонах є не що інше, як відсутність деталей без яких неможливо встановленим порядком відкрити та закрити люка вагонів. При цьому, в дефектних відомостях поряд з проведеним оглядом механізмів і деталей вагона зазначається про проведений ремонт завантажувально-розвантажувальних механізмів, але в калькуляції наведено перелік вартості огляду вагонів та заробітної плати працівників і жодної копійки за сировину і матеріали. Тобто при проведенні так званого ремонту не було зроблено жодної заміни, або долучення відсутньої деталі, а також жодної дії, що підтверджувала б проведення ремонтних робіт.
Згідно з договором № ПР/В - 13497/НЮдч на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів від 01.03.2013р., що був оформлений між позивачем (замовник) і залізницею (виконавець), предметом договору є технічне обслуговування (ТО) вагонів з відчепленням, а не проведення поточних ремонтів вагонів.
Відповідно до п. 1.3 договору, у випадку необхідності надання Експедитором додаткових послуг, не вказаних в письмовій заявці клієнта, а також необумовлених умовами даного договору, розмір та порядок оплати таких послуг визначається додатковою письмовою угодою сторін.
Згідно до приписів ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані, у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта), виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є:
відомості про сторони договору:
для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
вид послуги експедитора;
вид та найменування вантажу;
права, обов'язки сторін;
відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;
розмір плати експедитору;
порядок розрахунків;
пункти відправлення та призначення вантажу;
порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
строк (термін) виконання договору;
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторони в договорі сторони не досягли згоди та не передбачили ціну розмір та порядок надання експедитором додаткових послуг, таких як ремонт вагонів.
В додатку № 62 від 18.09.2015р. до договору, сторони лише зазначили, що клієнт повинен відшкодовувати витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт виконаних експедитором, але розмір та порядок оплати таких умов сторони не передбачили.
Будь яких інших додаткових угод в яких би сторони визначали розмір та порядок оплати даних робіт між сторонами не укладалось.
Відповідно до приписів п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами).
Оскільки, в додатковій угоді № 62 від 18.09.2015р. не досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов договору, передбачених ст. 181 ГК України, отже, вона є неукладеною в частині надання позивачем додаткових послуг.
Крім того, у п. 2.5 додаткової угоді зазначено, що клієнт (відповідач) повинен відшкодовувати лише поточний ремонт, який проводиться конкретно експедитором, а не будь якими іншими особами.
У статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторони у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Оскільки роботи виконувались не позивачем, а Укрзалізницею, яка взагалі не є стороною даного договору, тому відповідач не повинен їх оплачувати.
Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що в усіх актах виконаних робіт, наданих позивачем до сплати відповідачеві, а також долучених ним до позовної заяви зазначено, що Експедитором (позивачем) були надані ПАТ «Запоріжсталь» (відповідачеві) послуги з організації подачі/здачі вантажних вагонів, а також по організації технічного обслуговування вантажних вагонів, тобто послуги, які ПАТ «Запоріжсталь» не замовляв і які не узгоджував в договорі.
Предметом договору № ПР/В-13497/НЮдч на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів від 01.03.2013р., що був оформлений між ДП «Трансгарант -Україна» (позивачем) та Державним підприємством «Придніпровська залізниця», який долучено позивачем до позовної заяви, є технічне обслуговування (ТО) вагонів з відчепленням.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено належними документальними доказами правомірність пред'явлення до стягнення заборгованості з відповідача у даній справі.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 “Про судове рішення” передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Пунктом 4 зазначеної Постанови передбачено, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, в позові слід відмовити.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87 ГПК України, суд
В позові Дочірнього підприємства “ТРАНСГАРАНТ-Україна”, м. Київ до Публічного акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя, відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення « 21» вересня 2016р.
В судовому засіданні представникам сторін судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.
Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет