номер провадження справи 32/84/16
14.09.2016 Справа № 908/1883/16
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, Червоноармійська, буд. 15/2)
до відповідача Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 39405,00 грн.
Суддя Колодій Н.А.
За участю представників сторін:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
18.07.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення страхового відшкодування в сумі 39405,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1883/16, судове засідання призначено на 14.09.2016 р.
Представник позивача в судове засідання 14.09.2016 року не з'явився. 13.09.2016 р. від товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» надійшла заява, в якій позивач зазначає про необхідність участі своїх представників в інших судових засіданнях, просить визнати причину неявки у судове засідання 14.09.2016 р. свого представника поважною та відкласти розгляд справи на іншу дату.
Крім того, 13.09.2016 р. від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд витребувати з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська та ОСОБА_2 копію обвинувального висновку по справі № 205/7438/13-к по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України та копію вироку Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 205/7438/13-к.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду від 20.07.2016 р. направлялась на адресу, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, - та була отримана повноважним представником відповідача 25.07.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, витребувані документи та письмовий відзив не надала. Про час та місце слухання справи третя особа повідомлена належним чином, ухвала суду від 20.07.2016 р. направлялась на адресу, вказану в позовній заяві: АДРЕСА_1, - та повернулась до суду з відміткою поштового відділення «За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Розглянувши в судовому засіданні 14.09.2016 р. заяву позивач про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку її відхилити зважаючи на відсутність доказів тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування заяви, та закінчення двомісячного строку розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, і відсутність клопотання сторін щодо продовження цього строку.
Розглянувши в судовому засіданні 14.09.2016 р. клопотання позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку відмовити в його задоволенні, зважаючи на достатність наявних матеріалів справи для прийняття судом рішення, та закінчення двомісячного строку розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, і відсутність клопотання сторін щодо продовження цього строку.
Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд
22.11.2012 р. між товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» та ОСОБА_3 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 202.12.2148500.
Відповідно до п. 9 договору, строк дії договору з 00.00 год 23.11.2012 р. по 24.00 год 22.11.2019 р.
Згідно п. 5 договору застрахованим транспортним засобом є автомобіль CHERY/ QQ, державний номер НОМЕР_1.
Згідно п. 7 договору одним із передбачених договором страхових випадків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).
31.07.2013 р. в м. Дніпропетровськ на вул. Набережна Заводська сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем DAF XF 95.380, державний номер НОМЕР_2, допустив зіткнення з автомобілем CHERY/ QQ, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який належить ОСОБА_5. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до відомостей № 9240017 про дорожньо-транспортну пригоду, ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306.
З листа від 23.12.2015 р. Ленінського районного суду м. Дніпропетровська вбачається, що в провадженні судді Дьоміна О.Л. перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до звіту № 07/2012-19 про проведення оцінки вартості шкоди, завданої власнику автомобіля CHERY/ QQ, державний номер НОМЕР_1, 2012 р.в., НОМЕР_3, колір - жовтий, тип КТЗ - легковий-хетчбек-в від 08.08.2013 р. вартість матеріального збитку, нанесеного власникові транспортного засобу, складає 55321,00 грн.
По зазначеному страховому випадку, 11.09.2013 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 35915,00 грн. Зазначений факт підтверджується: платіжним дорученням № 15014 від 11.09.2013 року та страховим актом № 3.13.2508-1 від 10.09.2013 р. Зазначена виплата була проведена в рахунок погашення заборгованості страхувальника - ОСОБА_3 - перед ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором НОМЕР_4 від 23.11.2012 р.
Згідно частини 1 статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, перейшло право вимоги до ОСОБА_2
Згідно полісу НОМЕР_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля DAF XF 95.380, державний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», за яким відповідач прийняв на себе, як страховик, зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди в обсязі встановленого ліміту відповідальності, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної події, винуватцем якої буде зокрема ОСОБА_2, як особа, яка має право керувати транспортним засобом DAF XF 95.380, державний номер НОМЕР_2, на законних підставах. За яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50000,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПрАТ Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» у зв'язку з пошкодженням автомобіля CHERY/ QQ, державний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезгаданої ДТП виник обов'язок відшкодувати витрати у розмірі 35405,00 грн. (55321,00 грн. (ринкова вартість) - 12600,00 грн. (ринкова вартість пошкодженого тз) - 6806,00 грн. (франшиза за договором) - 510,00 грн. (франшиза за полісом) = 35405,00 грн.).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до статті 993 кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Господарським судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.
Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96 «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до вимог вищевказаного закону ПрАТ Українська акціонерна страхова компанія АСКА» повинна відшкодувати 35405,00 грн. страхового відшкодування.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди по полісу НОМЕР_5 вих. № 6976/3.2508 від 09.10.2013 р., яку відповідач отримав 21.10.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 8305207185358.
Оскільки, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» відшкодувало збитки розміром 35915,00 грн. заподіяні з вини ОСОБА_2, то згідно ст.ст. 514, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» набуло право вимоги до ПрАТ «УАСК «АСКА» про відшкодування витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 8 Закону Україна «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, позивач отримує право вимагати від потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.
Відповідальною особою за завдані збитки в даному випадку є відповідач, оскільки, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу та часткове задоволення позову в сумі 35405,00 грн. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4000 грн. суд визнав необґрунтованими та дійшов висновку відмовити позивачу в цій частині позову.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення 39405,00 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, Червоноармійська, буд. 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) суму страхового відшкодування в розмірі 35405 (тридцять п'ять тисяч чотириста п'ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 12 коп. Видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "19" вересня 2016 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.