20 вересня 2016 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29 лютого 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_1, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про розподіл боргу між подружжям та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із зазначеною заявою, яка не відповідає вимогам ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 подала заяву з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України).
Для прикладу наявності підстави подання заяви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_1 у заяві посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року № 7.
Однак, зазначена постанова Пленуму Верховного Суду України не може бути взята до уваги як приклад невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, адже така постанова Пленуму не є постановою Верховного Суду України про перегляд судового рішення у конкретній справі.
Ураховуючи наведене, заявниці відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України на підтвердження підстави подання заяви, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, слід надати копію постанови (судового рішення) Верховного Суду України, ухваленої в порядку перегляду судових рішень (Глава 3 Розділу V ЦПК України).
Крім того, відповідно до ст. 358 ЦПК України до заяви про перегляд судових рішень додається документ про сплату судового збору. Із доданого документу про сплату судового збору вбачається, що судовий збір сплачено заявницею не в повному обсязі з огляду на наступне.
З 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким змінено ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів і перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тощо.
За подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п. п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, у даному випадку заявниці необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2520 грн 38 коп., оскільки вона не згодна із судовими рішеннями, про перегляд яких подає заяву, у частині розгляду вимог за первісним позовом.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання зустрічних позовних заяв судовий збір справляється на загальних підставах. Тому, згідно з вимогами підпункту 8 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону України в даному випадку заявниці також необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1550 грн 72 коп., оскільки вона не згодна із судовими рішеннями, про перегляд яких подає заяву, теж у частині розгляду вимоги за зустрічним позовом.
Проте у відповідності до документу про сплату судового збору, доданого до заяви, на розрахунковий рахунок Верховного Суду України заявниця сплатила лише 1156 грн 25 коп.
З огляду на викладене, для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судових рішень судовий збір у розмірі 2914 грн 85 коп. повинен бути доплачений та перерахований на рахунок Верховного Суду України з такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, 22030102 р/о 31213207700007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030102, код банку отримувача - 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; у графі платіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «судовий збір (Верховний Суд України, 060)» символ звітності 207.
На адресу Верховного Суду України слід надіслати оригінал документу про сплату судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 359 ЦПК України у разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки протягом установленого строку.
Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень залишити без руху та надати заявниці строк до 10 жовтня 2016 року для усунення зазначених недоліків заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали заява буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України А.Г. Ярема