Справа № 433/1263/16-ц
22.07.2016 рокуТроїцький районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Суського О.І.,
при секретарі Соломіній В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без дозволу одного з батьків, -
До суду надійшов вищезазначений позов, в якому в обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка з відповідачем мають спільну дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час виникла нагальна потреба у виїзді дитини за кордон, однак це не можливо без згоди батька, оскільки дитина не досягла 16-річного віку, у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з позовними вимогами про дозвіл на виїзд за межі України неповнолітньої дитини без згоди батька до досягнення нею 16-річного віку.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області у судове засідання свого представника не направила, надала до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі представника.
Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії 1-ЕД № 050205 сторони по справі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина знаходиться на утриманні позивачки.
У відповідності до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Судом також встановлено, що позивачка турбуючись про виховання дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, з метою забезпечення повноцінного розвитку дитини, турбуючись про її здоров'я, має бажання та можливість здійснювати виїзд дитини за кордон.
Статтею 313 Цивільного Кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Оскільки у позивачки є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог та надання дозволу на виїзд неповнолітній дитині позивачки за кордон без згоди батька до досягнення нею 16-річного віку.
Керуючись ст. 313 ЦК України, ст.ст. 141, 150, 155 Сімейного Кодексу України, ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.4 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 74, 197, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Надати дозвіл на виїзд за межі України громадянину України, який не досяг 16-річного віку - неповнолітній дитині - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом з матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, Німеччина - без згоди та супроводу другого з батьків, а саме батька ОСОБА_2, до досягнення дитиною 16-річного віку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.І.Суський