14 версеня 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого-судді Кулянди М. І.
суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.
секретар Герман Я.І.
за участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 19 березня 2001 року до 02 січня 2015 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_1 від якого у них народилися двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають із нею та перебувають на її утриманні та вихованні.
Вказувала, що ОСОБА_1 добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, будучи працездатним, інших утриманців не має.
У зв'язку з наведеним, просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 500 гривень 00 коп. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у загальному розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 %
22ц-1249/16 головуючий по 1 інстанції Телешман О.В.
Категорія: 50 доповідач Кулянда М.І.
прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 липня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в розмірі 918 гривень 60 коп., в межах суми платежу аліментів за один місяць.
На вказане рішення суду ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що діти сторін потребують матеріальної допомоги на їх утримання, обоє з батьків повинні піклуватися про утримання та фізичний і духовний розвиток дітей, а відповідач нарівні із позивачем зобов'язаний нести витрати на їх утримання.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебувають на утриманні ОСОБА_3
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, тобто має регулярний дохід, однак не утримує матеріально своїх малолітніх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не можу бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді прав щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ст.182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають значення.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, при цьому в добровільному порядку узгодити питання про матеріальне забезпечення дітей між сторонами неможливо, та правильно визначив спірні правовідносини, повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи, обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги про стягнення аліментів.
Доводи апелянта про те, що судом не враховано ту обставину, що він ніде не працює, є інвалідом ІІ групи і його доходу (пенсії) є недостатньо для сплати аліментів у визначеному судом розмірі є необґрунтованими, оскільки судом визначено такий розмір аліментів, який є мінімально необхідним для утримання неповнолітньої дитини, а згідно вимог ст. 180 СК України обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей не пов'язаний з тим, чи працює один із батьків, чи має для цього необхідні кошти.
Крім того, сума прожиткового мінімуму на 2016 рік встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на дитину, віком від 6 років, з 01 травня пo 30 листопада становить 1 531 гривень 00 коп.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що у нього склалось таке матеріальне становище, за наявності якого він не спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у визначеному судом 1-ї інстанції розмірі.
Зокрема, ним не надано доказів про наявність обставин, передбачених ст. 182 СК України, які суд повинен врахувати при визначенні розміру аліментів, тобто наявність у нього утриманців, поганий стан його здоров'я і таке інше.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, апелянт не надав суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 09 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: