Справа № 201/8508/16-ц
2/201/2184/2016
20 вересня 2016 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
за участю секретаря Пєронкова М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог, посилаються на те, що 28 січня 2016 року сталась ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Рено» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортний засіб «Мітсубісі» номерний знак НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_1, зазнав механічних пошкоджень. Згідно висновку експертного дослідження № 3032 за фактом заподіяння аварійних пошкоджень автомобілю «Мітсубісі Лансер» від 11 лютого 2016 року вартість матеріальної шкоди становить 77 551, 88 грн. Вартість послуг експерта по проведенню оцінки становить 950 грн. 21 березня 2016 року ОСОБА_1 було виплачено 50 000 грн. страхового відшкодування. Однак розмір страхової виплати є недостатнім для повного відшкодування шкоди, та з урахуванням принципу повного відшкодування шкоди потерпілому обов'язок щодо відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страхової виплатою необхідно покласти на відповідача. Таким чином розмір матеріальної шкоди становить 27 551, 88 грн. Окрім того, відшкодування підлягають вартість послуг з оцінки автомобіля у розмірі 950 грн. Крім того, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням автомобіля позивач зазнала нервового стресу, переживань, порушився сон, змінився спосіб життя, оскільки позивач повинен докласти додаткових зусиль для вирішення питання щодо відшкодування шкоди і захисту свого права. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 5 000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність належних доказів.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 1166 ЦК України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стаття 1188 ЦК України передбачає,що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 28 січня 2016 року о 20.30 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_5 у м. Дніпропетровську по вул. Леніна, в районі будинку № 14 відволіклась від керування автомобілем, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_3, який після зіткнення розпочав рух та скоїв зіткнення з автомобілем «Рено» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням подія ОСОБА_4
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року винним у даній ДТП було визнано ОСОБА_2 /а.с.12-13/.
Згідно приписам п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, які мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Відповідно до висновку № 02-02-16Л від 09 лютого 2016 року про оцінку вартості матеріальної шкоди, проведеної на замовлення СК «Кредо», в результаті пошкодження легкового автомобілю НОМЕР_7 у дорожньо-транспортній пригоді вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП зі зносом деталей та ПДВ на 02 лютого 2016 року складає 72 490, 85 грн. /а.с.56-62/
На підставі вказаного висновку страховою компанією 21 березня 2016 року ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн., що підтверджується квитанцією від 21 березня 2016 року /а.с.34/.
В свою чергу позивачем надано до суду висновок експертного дослідження № 3032 за фактом спричинення аварійних пошкоджень автомобілю «Mitsubishi Lancer», складеного 11 лютого 2016 року, згідно якого вартість матеріальної шкоди, спричиненої з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля складає 77 551, 88 грн. /а.с.18-26/ Однак позивачем не зазначено про необхідність проведення повторної оцінки пошкодженого автомобіля.
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страхової виплатою (страховим відшкодуванням)
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року № 6-691 цс 15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Таким чином, розмір фактичної виплати страховика на користь потерпілого не завжди співпадає з розміром страхової суми, тобто граничним лімітом виплати страховика, оскільки страхове відшкодування виплачується згідно з вимогами закону та умовами договору, якими визначено не лише ліміт виплати, а й той розмір страхової суми, яку страховик має сплатити.
У п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Крім того, у п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі
питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про
відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 22 490, 85 грн. з розрахунку 72 490,85 грн. (вартість відновлювальних робіт транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» номерний знак НОМЕР_4, згідно висновку № 02-02-16Л від 09 лютого 2016 року проведеного на замовлення СК «Кредо») - 50 000 грн. (страхове відшкодування яке сплачено позивачу СК «Кредо» = 22 490,85 грн.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення на її користь витрат понесених за проведення експертизи суд вважає за необхідне відмовити оскільки, необхідність проведення повторної експертизи позивачем не доведено.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 3 Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В той же час, п. 4 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».
Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують спричинення їй моральних страждань та в чому полягали її моральні страждання. Також позивачем не надано доказів на підтвердження зміни способу її життя. Окрім того, позивачем зазначено, що спричинену її моральну шкоду вона оцінює в 5 000 грн. В той же час, в своєму позові позивач не зазначила з яких міркувань та критеріїв вона виходила оцінивши свої моральні страждання саме в таку суму.
Враховуючи вищезазначені докази та надані суду документи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 22 490, 85 грн.
Судові витрати розподілити на підставі ст. 88 ЦПК України,-
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 22 490, 85 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір в розмірі 551, 20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.О. Демидова