Справа: № 760/11717/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
15 вересня 2016 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я.М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Видмеденко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02.08.2016, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного УПФ України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.07.2016 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.08.2016 адміністративний позов повернуто позивачу, так як позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.
Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до наступного.
Суд першої інстанції зробив висновок про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, так як відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2016 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
Стаття 106 КАС України визначає вимоги до позовної заяви.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Копія вказаної ухвали невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Вказівки на недоліки позовної заяви і спосіб їх усунення мають бути чіткими і зрозумілими. Недоліки повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі.
Невиконання позивачем хоча б однієї вимоги, вказаної в ухвалі про залишення позову без руху, є підставою для залишення його без розгляду.
Судом першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху вказано про необхідність подання належного доказу сплати судового збору.
Наявність вказаних недоліків дійсно є перешкодою для суду при прийнятті позовної заяви до провадження, що й зазначив суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2016 до суду від позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 07.07.2016 надійшла заява, у якій він зазначив, що звільнений від сплатив судового збору, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір», оскільки є учасником бойових дій.
Так, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до статті 5 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Надане позивачем посвідчення від 29.05.1985, яке діє на всій території СРСР, свідчить, що позивачу за успішне виконання завдань влади СРСР надано право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС та Радою Міністрів СРСР від 17.01.1983 "Про пільги військовослужбовцям, робітникам і службовцям, що перебувають у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан та їх сімям".
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови КМ України від 8.02.1994р. №63 «Про організаційні заходи щодо застосування закону «Про статус ветеранів війни …» до переліку держав і періодів бойових дій на їх території відносився Афганістан, під час бойових дій якому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії в період квітня 1978р. по грудень 1989р.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Однак, вказаний статус позивача не є тотожним статусу учасника бойових дій в контексті вимог Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У разі відсутності у позивача статусу учасника бойових дій згідно законодавства України, він має право подати на розгляд до відповідної комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій заяву про визнання його учасником бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За результатами розгляду заяви Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій.
Таким чином, на даний час позивач не звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону «Про судовий збір», так як не наддав відповідні документи, а отже вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 07.07.2016 ним не виконано.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Тобто, судом першої інстанції вірно застосовано норми процесуального права та правомірно повернено позовну заяву.
Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позову, а відтак ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02.08.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02.08.2016- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. І. Шурко
Я. М. Василенко
Повний текст ухвали виготовлено 20.09.2016.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Шурко О.І.