07.09.2016 р. Справа № 914/2279/16
Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекозахід», м. Львів;
до відповідача:
Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн», Львівська обл., Буський р-н, с. Кізлів;
про:
стягнення 649648,86 грн.
05.09.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекозахід» до Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн» про стягнення 649648,86 грн.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 2.21. Постанови від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Як вбачається з долучених до позовної заяви документів, позивачем всупереч вимогам законодавства в якості доказу сплати судового збору було подано копію платіжного доручення №231 від 22.08.2016р. на суму 9744,72 грн.
Відтак, подана позивачем копія платіжного документу не може являтися належним доказом сплати судового збору.
Нормами п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
В силу положень «Правил надання послуг поштового зв'язку», затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції (фіскального чеку) про направлення цінного листа та оригінал опису вкладання у цінний лист.
Проте, всупереч приписам закону позивачем долучено до позовної заяви лише незавірену копію поштової квитанції (фіскального чеку) та опису вкладання у цінний лист, котрі згідно норм ГПК України та Правил надання послуг поштового зв'язку, не є належними доказами, які підтверджують факт направлення цінного листа відповідачу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім цього, частиною 2 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належних чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Проте, долучені до позовної заяви копії документів не завірені у відповідності до вимог закону, адже на них не зазначено прізвища, ініціалів та посади особи, яка здійснювала їх завірення, а тому, такі документи не можуть вважатися допустимими доказами у справі та не можуть братися судом до уваги.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансекозахід» позовну заяву і додані до неї документи, всього на 42 аркушах, в т.ч. поштовий конверт.
Згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Крупник Р.В.