ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.09.2016Справа №910/14510/16
За позовом: приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЮНІСОН СТРАХУВАННЯ";
до: приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА";
про: стягнення 12.758,06 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Шмаров О.В. - за довіреністю від 13.01.2016 № 7;
відповідача: Пилипець А.Ю. - за довіреністю від 28.12.2015 № 1264.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЮНІСОН СТРАХУВАННЯ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" про стягнення 12.758,06 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно пошкодження транспортному засобу, який застрахований позивачем та відшкодовано останнім шкоду на користь страхувальника. Таким чином, до позивача перейшло права вимоги від відповідача сплати страхового відшкодування, яке було виплачено страхувальникові за договором добровільного страхування в розмірі 6.057,00 грн.
Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 4.111,80 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 254,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 2.334,37 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14510/16. Розгляд справи призначено на 05.09.2016.
В судовому засіданні 05.09.2016 оголошено перерву до 19.09.2016.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що позивачем не доведено вину страхувальника відповідача у вчиненні ДТП, відповідно і настання страхового випадку.
Також представником відповідача подана до суду заява про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.
В судовому засіданні 19.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЮНІСОН СТРАХУВАННЯ", як страховиком, (далі - позивач) та гр. ОСОБА_3 (далі - страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 15.07.2013 № 0300.000146.003 (далі - Договір добровільного страхування).
Відповідно до предмету Договору добровільного страхування, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу, що належить страхувальникові, а саме "MITSUBISHI LANCER" із державним знаком НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
Як стверджує позивач, 04.11.2013 на вул. Ілліча, 23-Б у м. Донецьк, Донецької обл. відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та, транспортного засобу "PEUGEOT" із державним знаком НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_4
Про вказане ДТП зазначено у довідці про ДТП № 9298670, яка наявна в матеріалах справи у вигляді копії.
Внаслідок зазначеного ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.
Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
Транспортний засіб - "PEUGEOT" із державним знаком НОМЕР_2, зазначений у страховому полісі серії АС 3684108 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір обов'язкового страхування). Страховиком за Договором обов'язкового страхування є приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" (далі - відповідач).
У відповідності до звіту від 24.11.2013 № 2809/1777, здійсненого за замовленням позивача товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРСАЛ АСІТАНС УКРАЇНА" вартість відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу, становить 6.104,59 грн.
На підставі заяви страхувальника, рахунку-фактури від 11.11.2013 № 376, страхового акту від 13.11.2013 № СА03.000581.003 та звіту від 24.11.2013 № 2809/1777 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 6.057,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2013 № 5513, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його грошового зобов'язання за Договором обов'язкового страхування. Наведена обставина призвела до звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 6.057,00 грн.
Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 4.111,80 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 254,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 2.334,37 грн.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує, зокрема, шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
З огляду на викладене, належним доказом в підтвердження наявності вини страхувальника у вчиненні ДТП є постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності або вирок суду відносно водія застрахованого транспортного засобу, які набрали законної сили.
Однак, в матеріалах справи відсутня відповідна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_4 або вирок суду відносно останнього.
Подані до суду засвідчені копії довідок ДАІ та відповіді ГУ МВС України в Донецькій області не можуть слугувати належним та допустимим доказом наявності вини страхувальника у вчиненні ДТП.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи позивача про настання цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду у разі наявності вини особи в цілому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину, судом відхилені, оскільки тільки за рішенням суду особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого, зокрема, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вказаний правовий висновок суду узгоджується із позицією Вищого господарського суду України викладеної в постанові від 04.08.2015 у справі № 910/5014/15-г).
З урахуванням фактичних обставин справи позовна вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 6.057,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки така вимога позивачем не підтверджена належними доказами, а саме: наявністю встановленої в судовому порядку вини страхувальника у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4.111,80 грн., 3 % річних в сумі 254,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 2.334,37 грн. є похідними від позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування, відтак задоволенню не підлягають.
Заява представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені судом відхилена з тих підстав, що розгляд вказаної заяви мав би місце при наявності порушеного права позивача, яке підлягало б захисту в судовому порядку. Оскільки права позивача порушені не були, правила про позовну давність до вимог про стягнення з відповідача пені в даному випадку судом не застосовуються.
За приписом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21 вересня 2016 року
Cуддя С.В. Балац