ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.09.2016Справа №910/12587/16
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ БУДИНОК "ПРОМИСЛОВІ СИСТЕМИ, ЛТД"
до: державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про: визнання додаткової угоди укладеною та зміну договору
Суддя: Шкурдова Л.М.
Представники:
Від позивача: Сичов О.О. - представник за довіреністю
Від відповідача: Кузнецова Є.М. - представник за довіреністю, Муляр Є.Г. - представник за довіреністю
Господарським судом м. Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ПРОМИСЛОВІ СИСТЕМИ, ЛТД" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання додаткової угоди укладеною та зміну умов договору.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що оскільки курс Євро по відношенню до гривні збільшився, то на підставі п. 3.5. Договору ціна продукції підлягає перегляду та відповідно збільшенню шляхом укладення Додаткової угоди до Договору. Позивач вказує, що він звертався до відповідача листом №77/2016 від 17.06.2016 року, згідно з яким надав відповідачу для підписання Додаткову угоду №4 від 17.06.2016 року, за змістом якої п.3.1. Договору викладено в іншій редакції та збільшено суму Договору до 31 138 233,75 грн, а також долучив Специфікацію №1 зі збільшеними цінами на продукцію. Позивач зазначає, що в зв'язку з відмовою відповідача від підписання Додаткової угоди №4 від 17.06.2016 року та Специфікації, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання Додаткової угоди №4 від 17.06.2016 року до Договору поставки №53- 129-01-15-00591 від 16.10.2015 року укладеною, викласти пункт 3.1. Договору в редакції: «Сума договору становить 31 138 233,75 грн. (тридцять один мільйон сто тридцять вісім тисяч двісті тридцять три гривні 75 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 5 189 705,62 грн.» та змінити Додаток №1 до Договору та прийняти його в новій редакції згідно з Додатком №1 до даної Додаткової угоди №4.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року порушено провадження у справі №910/12587/16.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи, що позивачем не підтверджено наявність імпортної складової товару, лише за наявності якої пункт п. 3.5. Договору передбачає можливість перегляду ціни товару, в зв'язку зі збільшенням офіційного курсу гривні до євро.
В судовому засіданні 02.08.2016 року, 30.08.2016 року оголошувалися перерви.
У судовому засіданні 13.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
16.10.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Промислові системи, ЛТД» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна егергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (покупець) укладено Договір поставки № 53-129-01-15-00591 від 16.10.2015 року (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити панелі та шафи релейного захисту виробництва ТОВ «ЕКСТРІМ ЛТД», м. Бориспіль, для ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію.
Згідно з п.3.1. Договору сума договору становить 29 438 908,80 грн з ПДВ.
Відповідно до п.3.2. Договору ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в Специфікації.
Відповідно до п.4.1. Договору покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника.
Згідно з п.3.4. Договору при виготовлені продукції використовуються комплектуючі іноземного виробництва. Імпортна складова частина ціни продукції становить 79% від загальної ціни Договору (без ПДВ) та підтверджується відповідною довідкою постачальника про структуру ціни. Відповідальність за достовірність інформації, викладеної в довідці про структуру ціни, несе виключно Постачальник.
Згідно з п.3.5. Договору у випадку зміни, на момент здійснення поставки продукції, офіційного курсу гривні до євро більше ніж ±5%, по відношенню до офіційного курсу НБУ на момент укладення договору, ціна продукції, в частині імпортної складової, підлягає перегляду шляхом укладення Додаткової угоди на підставі звернення зацікавленої Сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2016 року позивачем поставлено відповідачу на виконання умов Договору поставки № 53-129-01-15-00591 від 16.10.2015 року продукцію на суму 14 603 973,39 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ТОВ0000002 від 24.02.2016 року.
21.06.2016 року позивач звернувся до відповідача з листом №77/2016 від 17.06.2016 року, згідно з яким для компенсації курсової різниці вартості імпортної складової поставленої продукції за договором №53-129-01-15-000591 від 16.10.2015 року надав відповідачу для підписання Додаткову угоду №4 від 17.06.2016 року. За змістом даної додаткової угоди позивач запропонував викласти п.3.1. Договору в іншій редакції та збільшити суму Договору до 31 138 233,75 грн, в зв'язку з подорожчанням вартості імпортної складової продукції через зростання курсу іноземної валюти, а також долучив Специфікацію №1 зі збільшеними цінами на продукцію.
Відповідач у відповідь направив позивачу лист №3673/42 від 30.06.2016 року, в якому просив позивач надати митні декларації та інвойси, які свідчать про походження і вартості комплектуючих продукції за Договором, у випадку ненадання таких документів додаткова угода не буде підписана.
Оцінюючи подані докази та пояснення сторін суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тому уклавши Договір сторони самостійно визначили зобов'язання, умови поставки, вартість продукції, суму договору.
Підписавши Договір, сторони погодили всі істотні умови договору та самі визначили і погодили взаємні зобов'язання.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.525 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони не дійшли погодження щодо зміни умов договору шляхом підписання Додаткової угоди №4 від 17.06.2016 року до Договору.
Згідно ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п.2 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно з п.3 ст.632 Цк України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що ціна продукції підлягає перегляду у випадку зміни, на момент здійснення поставки продукції, офіційного курсу гривні до євро більше ніж ±5%, по відношенню до офіційного курсу НБУ лише в частині імпортної складової.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1998 від 18.12.1998 року «Про удосконалення порядку формування цін», формування, встановлення та застосування
суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
За умовами п.3.5. Договору позивач має право ініціювати перегляд ціни продукції лише по відношенню до імпортної складової продукції.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач неодноразово просив позивача надати документи на підтвердження наявності імпортної складової товару, зокрема інвойси, митні декларації.
Листом №26/2016 від 23.02.2016 року позивач повідомив відповідача, що імпортні комплектуючі товару були придбані у офіційних представників на території України, розрахунки проводились в гривні.
Таким чином при проведенні розрахунків позивачем не була використана жодна з іноземних валют, зокрема Євро, по відношенню до зростання курсу якого за умовами п.3.5. Договору могли б бути переглянуті його умови в частині збільшення ціни договору.
Зокрема, листом Мінекономіки України від 13.06.2000 р. № 27-22/287 дано роз'яснення, що імпортною складовою ціни вважається вартість використаних у виробництві сировини, матеріалів, запасних частин, тари і т.п., оплата яких була здійснена у валюті країни-виробника, або в доларах США, або в третій валюті.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач на підтвердження наявності імпортної складової в поставленому відповідачу товарі доказів суду не надав, натомість листом №26/2016 від 23.02.2016 року підтвердив що поставлена відповідачу продукція закуповувалася ним на території України за гривню.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов'язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.
Оскільки положеннями Договору сторони встановили, що ціна товару може бути переглянута лише в частині імпортної складової, наявність якої в поставленому позивачем відповідачу товарі з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, натомість листом №26/2016 від 23.02.2016 року позивач підтвердив що поставлена відповідачу продукція закуповувалася ним на території України за гривню, а також приймаючи до уваги відсутність прямої норми закону, яка б зобов'язувала сторони внести зміни в Договір у редакції запропонованій позивачем в Додатковій угоді №4, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим, відмовляє у їх задоволенні.
Долучена позивачем до матеріалів справи Довідка про фактичну вартість імпортної складової продукції, поставленої за договором поставки № 53-129-01-15-00591 від 16.10.2015 року не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності імпортної складової, оскільки не підписана позивачем та не підтверджує здійснення закупівлі позивачем товару у валюті країни-виробника, або в доларах США, або в третій валюті, що є ознакою імпортної складової товару.
Відповідно ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено: 19.09.2016 р.
Суддя Шкурдова Л.М.