ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.09.2016Справа № 910/13608/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Україна"
про стягнення 6 460,11 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Волобоєва Т.В. (представник за довіреністю №114 від 17.02.2016р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Україна" (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 6 460,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 13.09.2016р. Крім того, направлено запит від 01.08.2016р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації щодо страхового полісу №АЕ/0632870.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 13 вересня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.02.2013р. між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віло Україна" (страхувальник) було укладено Договір №250563778.13 (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню, зокрема, автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
23.09.2013р. на вул. Піщана, 216 в с. Гореничі, Києво-Святошинського району, Київської області, ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем "Форд", в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.09.2013р. ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Згідно рахунку СТО (ТОВ «Автогарант АВ» № ККС00000298 від 24.09.2013р. та акту виконаних робіт №КА30000007/ККН00000237 від 27.09.2013р. вартість ремонту автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 8 460,11 грн.
Згідно з ремонтною калькуляцією AUDATEX № 2028Т від 24.09.2013р. вартість ремонту автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням ПДВ складає 9 953,06 грн.
Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №103643 від 25.09.2013р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 7 460,11 грн.
Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 7 460,11 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №11994 від 10.10.2013р. на суму в розмірі 7 460,11 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Позивачем з урахуванням рахунку СТО (ТОВ «Автогарант АВ» № ККС00000298 від 24.09.2013р., ремонтної калькуляції AUDATEX від 24.09.2013р. та акту виконаних робіт №КА30000007/ККН00000237 від 27.09.2013р., на підставі складеного ним Страхового акту №103643 від 25.09.2013р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 7 460,11 грн.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування. Доводів та доказів наявності у деталей застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу відповідач суду не надав.
Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО, ремонтній калькуляції AUDATEX та акті виконаних робіт СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в доданій до матеріалів справи Довідці ДАІ і відповідачем не надано доказів протилежного.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми 7 460,11 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування).
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АЕ/0632870.
Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № АЕ/0632870 розмір франшизи становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з відповідача має бути стягнуто 6 460,11 грн. = 7 460,11 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування) - 1 000,00 грн. (розмір франшизи).
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 6 460,11 грн.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/13608/16 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 6 460,11 грн.
Судовий збір позивача в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (код ЄДРПОУ 30636550, адреса: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33) суму страхового відшкодування в розмірі 6 460,11 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят гривень 11 копійок) та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.09.2016р.
Суддя С.М. Морозов