61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
20.09.2016 Справа №905/1570/16
Господарський суд Донецької області у складі судді: головуючий суддя Кротінова О.В., судді Уханьова О.О., Осадча А.М.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ, ЄДРПОУ 21515381,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 31018149,
про стягнення 306785124,80 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -
Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14год. 29хв. 05.07.2016р. по 16год. 00хв. 05.07.2016р., з 05.07.2016р. по 18.08.2016р., з 18.08.2016р. по 01.09.2016р. та з 01.09.2016р. по 20.09.2016р.
Державне підприємство “Енергоринок”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №01/44-3845 від 12.04.2016р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 306785124,80 грн., у тому числі: 276835633,65 грн. основного боргу, 23129144,65 грн. пені, 4852755,67 грн. інфляційних нарахувань, 1690755,20 грн. 3% річних, 276835,63 грн. штрафу.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1570/16 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 27.04.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1570/16.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору купівлі -продажу електроенергії №3743/02 від 20.12.2006р. із відповідачем, невиконання останнім у повному обсязі взятих на себе зобов'язань з оплати вартості придбаної електричної енергії протягом жовтня - грудня 2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
На підтвердження викладених обставин позивачем надано довідку про стан взаємних розрахунків за електроенергію по договору №3743/02 від 20.12.2006р. у період з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. станом на 01.03.2016р. та розрахунок інфляційних витрат, 3% річних, пені та штрафу, а також у копіях: договір №3743/02 від 20.12.2006р. з додатковими угодами №10285/02 від 31.12.2013р., №4683/01 від 30.04.2008р., №11584/01 від 01.09.2015р. до означеного договору; акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2015р. №б/н від 31.10.2015р. із актом коригування №б/н від 12.02.2016р. до нього на виконання постанови НКРЕКП №169 від 12.02.2016р., за листопад 2015р. №б/н від 30.11.2015р., за грудень 2015р. №б/н від 31.12.2015р., акт звірки розрахунків №07/51-4-3482 від 01.04.2016р. станом на 01.03.2016р., правоустановчі документи.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 54 - 57, 61, 64, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
14.06.2016р. представник позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подав супровідний лист б/н від 14.06.2016р., до якого додано в оригіналах: довідку управління Державної казначейської служби України у м.Харкові №04-27/1712 від 25.05.2016р., розшифровка банківської виписки ДП “Енергоринок” про надходження коштів від ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” згідно договору від 20.12.2006р. №3743/02 за електричну енергію куповану з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. за період з 01.10.2015р. по 30.04.2016р.., у копіях: акт звірки розрахунків №01/51-4-4705 від 06.05.2016р. станом на 01.04.2016р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.06.2016р. строк розгляду спору по справі №905/1570/16 продовжено на 15 днів до 12.07.2016р. включно в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання відповідача.
05.07.2016р. відповідачем представлено суду відзив на позовну заяву б/н від 01.07.2016р., за змістом якого останній не погоджується з заявленою до стягнення сумою пені та клопоче про зменшення її розміру на 90%; вказує на те, що розмір пені, нарахованої позивачем, є надмірно великим та таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, так як позивачу не заподіяні які-небудь збитки, а прострочення оплат на користь останнього є наслідком несвоєчасної сплати споживачами заборгованості за електричну енергію, в свою чергу відповідач вживає заходів щодо погашення існуючої заборгованості, яке ускладнено через наявність об'єктивних обставин, що не залежать від нього; крім того посилається на те, що стягнення пені в розмірі, заявленому позивачем, призведе до порушення нормального функціонування відповідача, невиплати заробітної плати працівникам підприємства, неможливості виконання поточних та позапланових ремонтів електромереж, оновлення матеріальної бази та, як наслідок цього, виникнення додаткових пошкоджень, аварій, втрат, що також зачепить інтереси населення та підприємств Донецької області, які і так перебувають у вкрай тяжкому стані.
До відзиву додано у копіях: документи, що підтверджують правовий статус підприємства, довідка про стан дебіторської заборгованості по споживачам ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” за 2015р., довідка про розшифровки дебіторської заборгованості по споживачам ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” за 4 місяця 2016р., звіт про розрахунки за спожиту електричну енергію за квітень 2016р., порівняльний аналіз основних показників діяльності ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” з постачання електроенергії, баланс (звіт про фінансовий стан) від 31.12.2015р., довіреність на представника відповідача.
05.07.2016р. представником відповідача суду представлені пояснення по справі №б/н від 05.07.2016р., у яких повідомлено про розмір заборгованості за зобов'язаннями жовтня-грудня 2015р. станом на 05.07.2016р., який становить 207 842 540,73 грн., разом із копіями актів звірки розрахунків станом на 01.04.2016р., 01.05.2016р., 01.06.2016р., виписок по рахунку від 16.05.2016р., від 17.05.2016р.
05.07.2016р. з дотриманням приписів ст.2-1 та 4-6 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1570/16 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя КротіноваО.В., суддя Осадча А.М., суддя Мельниченко Ю.С. (розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/638 від 05.07.2016р., протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.07.2016р.).
Клопотання відповідача, викладене у поясненнях по справі №б/н від 05.07.2016р, щодо відкладення розгляду справи на більш пізніший термін задля надання сторонам можливості звірити взаєморозрахунки фактично задоволено судом.
18.08.2016р. від позивача отримано заяву №01/44-7654 від 26.07.2016р., у якій останній свідчить про часткову оплату відповідачем вартості купованої у спірному періоді на підставі договору №3743/02 від 30.12.2006р. електричної енергії в сумі 68 993 092,92грн., внаслідок чого сума основного боргу станом на 01.07.2016р. становить 207 842 540,73грн. Просить врахувати зазначене при винесенні рішення.
У підтвердження викладеного суду представлено: довідка по розрахунках ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” з ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію по договору від 20.12.2006р. №3743/02 за період з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. станом на 01.07.2016р., розшифровка банківської виписки ДП “Енергоринок” про надходження коштів від ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” згідно договору від 20.12.2006р. №3743/02 за електричну енергію куповану з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. за період з 01.10.2015р. по 30.06.2016р..
18.08.2016р. позивачем суду надано заперечення №01/44-7619 від 25.07.2016р. на відзив відповідача, згідно яких вважає доводи на користь зменшення пені безпідставними, звертає увагу на власну специфіку діяльності, підкреслює державне значення підприємства позивача і те, що майновий стан знаходиться в залежності від ступеню розрахунків (заборгованості) за електричну енергію контрагентів підприємства, свідчить, що відсутність у відповідача необхідних грошових коштів не є винятковим випадком, окрім того зауважує і на те, що пеня, як санкція, виконує функцію стимулювання контрагента до належного виконання взятих ним зобов'язань, відноситься і до даного випадку.
18.08.2016р. представником відповідача заявлено клопотання №б/н від 17.08.2016р. про продовження розгляду спору та відкладення розгляду справи, розгляд його було відкладено осудом.
До клопотання додано акт звірки розрахунків №07/51-4-7231 від 12.07.2016р. станом на 01.06.2016р.
31.08.2016р. склад колегії суддів змінено та визначено у наступному: головуючий суддя КротіноваО.В., суддя Осадча А.М., суддя Уханьова О.О. (розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/914 від 31.08.2016р., протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2016р.).
01.09.2016р. представником відповідача заявлено клопотання №б/н від 31.08.2016р. про продовження розгляду спору та відкладення розгляду справи, розгляд його було відкладено осудом.
20.09.2016р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано доповнення №б/н від 19.09.2016р. до відзиву на позовну заяву, у яких останній зазначає про здійснення ним оплати електроенергії спожитої у серпні 2016р. понад загальну вартість, куповану у цьому місяці, сума переплати становить 890 346,60 грн. і відповідно до п.6.5 договору №3743/02 від 20.12.2006р. підлягає зарахуванню як погашення заборгованості за жовтень 2015р.,з огляду на що просить відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 208 092,92 грн., припинити провадження у справі щодо стягнення 69 675 346,60 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору, а також заявлено зменшення нарахованого розміру пені та штрафу на 90%.
До означених доповнень додано у копіях: акти звірки розрахунків між сторонами станом на 01.08.2016р., на 01.09.2016р., акт купівлі-продажу електроенергії №б/н від 31.08.2016р. та виписки по рахунках за 01.08.2016р., за 02.08.2016р., за 03.08.2016р., за 04.08.2016р., за 05.08.2016р., за 08.08.2016р., за 09.08.2016р., за 10.08.2016р., за 11.08.2016р., за 12.08.2016р., за 15.08.2016р., за 16.08.2016р., за 17.08.2016р., за 18.08.2016р., за 19.08.2016р., за 22.08.2016р., за 23.08.2016р., за 25.08.2016р., за 26.08.2016р., за 29.08.2016р., за 30.08.2016р., за 31.08.2016р..
Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2016р. підтвердив погашення суми основного боргу в розмірі 890 346,60 грн., в залишковій частині в сумі 206 952 194,13грн. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проти зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій заперечив.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2016р. свідчив про погашення суми основного боргу у розмірі 890 346,60 грн. за рахунок проведеної переплати за зобов'язанням серпня 2016р. та просив припинити провадження у цій частині, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені заперечив, з підстав наведених у відзиві, наполягав на зменшенні розміру пені на 90% та заявив клопотання про зменшення розміру нарахованого штрафу на 90%.
Стосовно заявлених відповідачем клопотань №б/н від 17.08.2016р. та №б/н від 31.08.2016р. суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки не вбачається випадків визначених ст.ст.69, 77 Господарського процесуального кодексу України для вчинення запитуваних процесуальних дій та існує можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
20.12.2006р. між Державним підприємством “Енергоринок” (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”) (далі - ЕК) був укладений договір №3743/02, згідно з яким ДПЕ зобов'язався продавати, а ЕК зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п.2.1 договору).
Відповідно до п.3.1 Договору, сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору.
За змістом п.3.2 договору ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, визначених в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього Договору) в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до Договору “Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку”. Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.
Вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії (п.3.5 договору).
За змістом р.4 “Умови визначення обсягів купівлі-продажу електроенергії” договору №3743/02 від 20.12.2006р.фактичні дані про обсяги електричної енергії проданої позивачем відповідачу відображаються у актах купівлі-продажу електроенергії, також передбачена можливість коригування платежу ЕК з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок), дотацій у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України.
Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п. п. 6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (п. 6.2 договору).
Пунктом 6.3 договору встановлено, що 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця ДПЕ перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ як оплата ЕК електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно. Розмір оплати ЕК за першу декаду визначається шляхом множення 30 % замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30 % та за третю декаду - 40 % на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ЕК у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання ЕК вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю Сторін. У цьому випадку ЕК надає до ДПЕ письмове підтвердження своєї структури споживання. В разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п. 4.15.1 цього договору.
Відповідно до п.6.4 договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.
Згідно п.6.5 договору сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п.6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості ЕК перед ДПЕ за минулі періоди (починаючи з заборгованості з найдавнішім терміном виникнення) з урахуванням ПДВ, якщо інше не передбачено договором про реструктуризацію заборгованості між ДПЕ та ЕК. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена ЕК в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується, за згодою сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК.
Строк дії Договору встановлено з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., разом з цим дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії (п.11.6 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.
Матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень-грудень 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Згідно даних актів обсяги спожитої відповідачем активної електроенергії наступні:
- у жовтні 2015 року - 608 485,006 кВт/год на суму 862 296 012,26 грн.;
- у листопаді 2015 року - 552 600,380 кВт/год на суму 785 965 838,72 грн.;
- у грудні 2015 року - 577 853,108 кВт/год на суму 816 845 968,92 грн.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за період жовтень-грудень 2015р. активної електричної енергії у обсязі 1738938,494 кВт/год на загальну суму 2465107819,90 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідними актами прийняття-передавання електроенергії.
Відповідно до п.6.4 договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.
Приймаючи до уваги викладені обставини та означені вище умови оплати, розрахунок відповідачем за спожиту активну електроенергію повинно бути вчинено до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Тобто, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:
- за жовтень 2015р. - 14.11.2015р.;
- за листопад 2015р. - 14.12.2015р.;
- за грудень 2015р. - 14.01.2016р.
При цьому, як свідчать матеріали справи, сторонами складено акт корегування №б/н від 12.02.2016р. до акту купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2015р. на виконання постанови НКРЕКП №169 від 12.02.2016р., яким скориговано вартість спожитої електроенергії у жовтні 2015р. в сторону збільшення на суму 11 716,91 грн.
Отже, виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що наведену різницю вартості спожитої електроенергії у жовтні 2015р в загальній сумі 11 716,91грн. фактично визначено лише 12.02.2016р., про що свідчить наведений відповідний акт.
За визначеннями п.4.13 договору, документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача, є підписаний сторонами та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.
Згідно п.4.9 договору у бухгалтерській та статистичній звітності відображаються фактичні обсяги та вартість купленої у ДПЕ електроенергії на підставі підтвердженого ЕК акту купівлі-продажу.
Відтак, акт корегування №б/н від 12.02.2016р. до акту купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2015р. на виконання постанови НКРЕКП №169 від 12.02.2016р. є підставою для розрахунку між сторонами у сумі визначеній у ньому та обумовлює обов'язок відповідача щодо сплати безпосередньо такої різниці вартості електроенергії з моменту його оформлення.
За таких обставин, суд не вбачає правомірним застосування п.п.6.2, 6.4 договору у прямому їх значенні щодо визначення згідно нього моменту виникнення права вимоги зі сплати суми в розмірі 11 716,91 грн. за зобов'язаннями жовтня 2015р.
Беручи до уваги встановлену у п.6.2 договору періодичність перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію як кожного банківського дня розрахункового місяця, зважаючи на встановлене вище, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача з оплати вартості спожитої електроенергії, обсяги якої відображено в акті корегування №б/н від 12.02.2016р. до акту купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2015р. на виконання постанови НКРЕКП №169 від 12.02.2016р. - здійснити розрахунок за ним у загальній сумі 11 716,91 грн. з 12.02.2016р.
Відтак, вартість поставленої електроенергії повинна бути сплаченою відповідачем:
- у жовтні 2015р. - 608 485,006 кВт/год на суму 862 296 012,26 грн. не пізніше 14.11.2015р.; донарахування в сумі 11 716,91 грн. - 12.02.2016р.;
- у листопаді 2015р. - 552 600,380 кВт/год на суму 785 965 838,72 грн. не пізніше 14.12.2015р.;
- у грудні 2015р. - 577 853,108 кВт/год на суму 816 845 968,92 грн. не пізніше 14.01.2016р.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати вартості поставленої електроенергії протягом наведеного спірного періоду.
Виходячи з даних позовної заяви, відповідачем до порушення провадження по даній справі була здійснена оплата за поставлену електроенергію частково за жовтень 2015р. (733 841 895,87грн.), за листопад 2015р. (785 965 838,72 грн.) та частково за грудень 2015р. (668 476 168,57 грн.) на загальну суму 2 188 283 903,16 грн. Ії не було заявлено позивачем до стягнення.
Пізніше, у березні 2016р. відповідачем частково погашено заборгованість за зобов'язанням жовтня 2015р. у розмірі 208 092,92 грн., що вбачається з довідки по розрахунках ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” з ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію по договору від 20.12.2006р. №3743/02 за період з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. станом на 01.07.2016р., розшифровки банківської виписки ДП “Енергоринок” про надходження коштів від ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” згідно договору від 20.12.2006р. №3743/02 за електричну енергію куповану з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. за період з 01.10.2015р. по 30.06.2016р.. Ця сума була заявлена позивачем до стягнення, однак, оскільки її сплачено до подачі позову, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.
Після порушення провадження по даній справі відповідачем погашено суму боргу за зобов'язанням жовтня 2015р. у розмірі 68 785 000,00 грн., що відображено позивачем та відповідачем у акті звірки розрахунків №07/51-4-7231 від 12.07.2016р. станом на 01.06.2016р., що підписаний та скріплений печатками підприємств з обох сторін, та підтверджується виписками по рахунку від 16.05.2016р. за 13.05.2016р., від 17.05.2016р. за 16.05.2016р. і довідкою по розрахунках ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” з ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію по договору від 20.12.2006р. №3743/02 за період з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. станом на 01.07.2016р., розшифровкою банківської виписки ДП “Енергоринок” про надходження коштів від ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” згідно договору від 20.12.2006р. №3743/02 за електричну енергію куповану з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. за період з 01.10.2015р. по 30.06.2016р., припинивши у такий спосіб існування предмету спору у цій частині стягнення заборгованості за поставлену електроенергію.
Дані обставини представник позивача не заперечує.
Одночасно суму боргу в розмірі 207 842 540,73грн., з урахуванням означеної оплати, відображено у бухгалтерському обліку підприємств, про що свідчить акт звірки розрахунків між сторонами станом на 01.08.2016р., який підписано та скріплено печатками з обох сторін.
Разом з цим, відповідачем представлено суду акт купівлі-продажу електроенергії №б/н від 31.08.2016р., у якому відображено постачання електричної енергії у серпні 2016р. в обсязі 570 751,956 тис.кВт.год вартістю 929 915 223,67грн. (з урахуванням податку на додану вартість).
Як свідчать виписки по рахунках за 01.08.2016р., за 02.08.2016р., за 03.08.2016р., за 04.08.2016р., за 05.08.2016р., за 08.08.2016р., за 09.08.2016р., за 10.08.2016р., за 11.08.2016р., за 12.08.2016р., за 15.08.2016р., за 16.08.2016р., за 17.08.2016р., за 18.08.2016р., за 19.08.2016р., за 22.08.2016р., за 23.08.2016р., за 25.08.2016р., за 26.08.2016р., за 29.08.2016р., за 30.08.2016р., за 31.08.2016р. проведено розподіл коштів за електричну енергію в сумі 930 805 570,24 грн., що виходячи з п.6.2 договору є оплатою електричної енергії, купленої ЕК у ДПЕ у місяці перерахування коштів, тобто у серпні 2016р.
Беручи до уваги загальний обсяг переданої відповідачу електричної енергії у серпні 2016р., вбачається сплата останнім понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць. Сума переплати дорівнює 890 346,57грн.
За встановлення факту наявності заборгованості за зобов'язанням жовтня 2015р., що є заборгованістю з найдавнішим терміном виникнення, на виконання п.6.5 договору, сума сплачена понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за серпень 2016р. у розмірі 890 346,57грн. зараховується як погашення заборгованості за минулі періоди, у даному випадку за зобов'язанням жовтня 2015р.
Внаслідок чого, розмір основного зобов'язання відповідача у межах спірних правовідносин зменшився та становить: за зобов'язанням жовтня 2015р. - 58 582 393,81грн.
Представник позивача дане у судовому засіданні підтвердив.
Відтак, оскільки погашення заборгованості у сумі 69 675 346,57 грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у приведеній частині.
Дане кореспондується з приписами п.п.4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, за змістом яких господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, враховуючи, що на момент звернення позивача із розглядуваним позовом (20.04.2016р. дата відправлення означена на відбитку штампу на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду) оплата вищенаведеної частини боргу не була здійснена, враховуючи підстави припинення провадження по справі, в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України, наявність винних дій на день подання позову та порушення права і охоронюваного законом інтересу позивача, судові витрати у цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем в загальній сумі у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано в сумі 206 952 194,16 грн., а саме за зобов'язанням жовтня 2015р. у розмірі 58 582 393,81 грн. та за зобов'язанням грудня 2015р. у розмірі 148 369 800,35 грн.
Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” заборгованості за спожиту електроенергію протягом жовтня, грудня 2015р. відповідно до договору купівлі -продажу електроенергії №3743/02 від 20.12.2006р. підлягають задоволенню в сумі, що становить 206 952 194,16 грн.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 4 852 755,67 грн. (нарахування здійснено за період до 01.03.2016р. (тобто фактично по 29.02.2016р.) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у жовтні 2015р. на суму 128 465 833,30 грн. та у грудні 2015р. на суму 148 369 800,35 грн.).
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), оскільки неправильно визначено період для їх нарахування, і тому не може бути прийнятий судом.
Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, у межах визначеного періоду, а саме: на суму заборгованості за зобов'язанням жовтня 2015р. у розмірі 128 465 833,30 грн. за період з грудня 2015р. по лютий 2016р. включно та на суму заборгованості за зобов'язанням грудня 2015р. у розмірі 148 369 800,35 грн. за період за лютий 2016р. (визначені позивачем суми, як база для нарахування цих вимог є такими, що існують у взятий судом період нарахування інфляційних витрат), суд дійшов висновку про задоволення інфляційних витрат частково, у загальному розмірі 1 541 429,16 грн. (нараховані на суму боргу за зобов'язанням жовтня 2015р., за зобов'язанням грудня 2016р. у належний період для розрахунку інфляційних витрат, у межах встановленого позивачем, тобто за лютий 2016р., мала місце дефляція).
Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальній сумі 1 690 755,20грн. (фактично нараховані у період з 15.11.2015р. по 29.02.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у жовтні 2015р. на суму 128 465 833,30 грн., у період з 15.01.2016р. по 29.02.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у грудні 2015р. на суму 148 369 800,35 грн.).
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у розмірі визначеному позивачем в повному обсязі.
Пунктом 7.3.2 договору (в редакції додаткової угоди №4683/01 від 30.04.2008р.) в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нараховувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє не день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 23 129 144,65 грн. (фактично нараховані у період з 20.11.2015р. по 29.02.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у жовтні 2015р. на суму 128 465 833,30 грн., у період з 20.01.2016р. по 29.02.2016р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у грудні 2015р. на суму 148 369 800,35 грн. із застосуванням при розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє не день прострочення).
Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про відповідність визначеному позивачем розміру дійсним обставинам справи.
Разом з тим, позивачем до стягнення заявлено штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу у загальній сумі 276 835,63 грн. (розрахований за прострочення виконання грошових зобов'язань понад тридцять днів: у жовтні 2015р. та грудні 2015р. від загальної суми простроченого платежу в розмірі 276 835 633,65 грн.).
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та наявність підстав для застосування даного виду відповідальності, суд дійшов висновку щодо їх правомірності, правильного визначення бази для нарахування та кінцевого їх розміру.
Відповідач просить суд зменшити розмір пені та штрафу до 90%.
Представник позивача заперечив проти зменшення суми пені та штрафу.
В обґрунтування свого клопотання в частині зменшення розміру пені відповідач посилається на те, що розмір цієї штрафної санкції, нарахованої позивачем, є надмірно великим та таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, так як позивачу не заподіяні які-небудь збитки, прострочення оплат на користь останнього є наслідком несвоєчасної сплати споживачами заборгованості за електричну енергію, в свою чергу відповідач вживає заходів щодо погашення існуючої заборгованості, яке ускладнено через наявність об'єктивних обставин, що не залежать від нього; крім того посилається на те, що стягнення пені в розмірі, заявленому позивачем, призведе до порушення нормального функціонування відповідача, невиплати заробітної плати працівникам підприємства, неможливості виконання поточних та позапланових ремонтів електромереж, оновлення матеріальної бази та, як наслідок цього, виникнення додаткових пошкоджень, аварій, втрат, що також зачепить інтереси населення та підприємств Донецької області, які і так перебувають у вкрай тяжкому стані; звертають увагу суду на скрутне фінансове становище підприємства, наявність форс - мажорних обставин, проведення антитерористичної операції, специфіку діяльності підприємства тощо.
У підґрунтя заявленої вимоги відповідачем надано документи, що підтверджують правовий статус підприємства, довідка про стан дебіторської заборгованості по споживачам ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” за 2015р., довідка про розшифровки дебіторської заборгованості по споживачам ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” за 4 місяця 2016р., звіт про розрахунки за спожиту електричну енергію за квітень 2016р., порівняльний аналіз основних показників діяльності ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” з постачання електроенергії, баланс (звіт про фінансовий стан) від 31.12.2015р.
Разом з цим, ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобов'язання, наслідки чого передбачені п.7.3.2 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.
Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, визначений останнім у загальному розмірі 23 129 144,65 грн.
Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” “вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо”.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.
У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, за висновками суду, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг (жовтень, грудень 2015р.), час прострочення, систематичне погашення суми основного боргу, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, перенасиченість грошовими вимогами позивача (беручи до уваги також застосований штраф), враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а саме до 90%, скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на таке, позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок” у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” пені підлягають задоволенню частково, у сумі 2 312 914,46 грн..
Судові витрати у цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.
У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В частині зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу, по-перше, необґрунтовано таке клопотання, по-друге, по теперішній час триває прострочення виконання основного зобов'язання і становить понад 30 календарних днів, що виступило підставою для застосування позивачем додаткової відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, по-третє, з огляду на проведений перерахунок інфляційних витрат та зменшення пені на 90% від заявленої суми, суд не вбачає надмірності розміру стягуваної суми.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 90%.
Позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок” у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі 276 835,63 грн..
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 306785124,80 грн., у тому числі: 276835633,65 грн. основного боргу, 23129144,65 грн. пені, 4852755,67 грн. інфляційних нарахувань, 1690755,20 грн. 3% річних, 276835,63 грн. штрафу, задовольнити частково.
2. Припинити провадження по справі №905/1570/16 за позовною заявою Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області, в частині стягнення 69 675 346,57 грн. суми основного боргу.
3. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 2 312 914,46 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8, ЄДРПОУ 31018149, р/р26006300386747 у АТ “Ощадбанк” філія Дніпропетровське обл. управління, МФО 305482) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м.Київ, Шевченківський район, вул.Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381, банківські реквізити не зазначено) 212 774 128,61 грн., у тому числі 206 952 194,16 грн. основного боргу, 2 312 914,46 грн. пені, 1 541 429,16 грн. інфляційних нарахувань, 1 690 755,20 грн. 3% річних, 276 835,63грн. штрафу, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 204 328,75грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. В судовому засіданні 20.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
9. Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2016р.
Головуючий суддя О.В. Кротінова
Суддя О.О. Уханьова
Суддя А.М. Осадча