ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
19 вересня 2016 року 08:10 справа №826/3957/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДиректора Департаменту фінансів Міністерства оборони України
третя особаМіністерство оборони України
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати дискримінаційною вимогу тимчасово виконуючого обов'язки відповідача виплачувати грошову допомогу на оздоровлення військовослужбовцям у розмірі 50%, встановлену телеграмою від 25 лютого 2016 року №248/3/9/1/175, та зобов'язати відповідача відкликати зазначену телеграму.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3957/16; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України (далі по тексту - третя особа); закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання 15 липня 2016 року представники сторін не прибули, позивач попередньо подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку із чим, на підставі частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25 лютого 2016 року №248/3/9/1/175 за підписом директора Департаменту, що адресоване начальникам фінансово-економічних управлінь видів Збройних Сил України, начальникам територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь Збройних Сил України, обласним Київському міському військовим комісарам, командирам (начальникам) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій центрального підпорядкування, у зв'язку із запитами, що надходять з військ щодо порядку та виплати військовослужбовцям грошової допомоги на оздоровлення у 2016 році, роз'яснено, що відповідно до вимог статті 51 Бюджетного кодексу України та Закону України “Про чисельність Збройних Сил України” з 01 січня 2016 року грошову допомогу на оздоровлення виплачувати встановленим порядком на підставі поданих рапортів, в межах наявного фонду грошового забезпечення: військовослужбовцям, які звільняються з лав Збройних Сил України - у повному розмірі; іншим категоріям військовослужбовців - у розмірі 50%.
Позивач посилається на протиправність зазначеної телеграми від 25 лютого 2016 року №248/3/9/1/175, з огляду на її невідповідність нормам чинного законодавства.
Третя особа в письмовому поясненні з приводу заявлених позовних вимог вказала на відсутність порушеного права позивача, посилаючись на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 12 липня 2016 року №248/3/9/1/778 та телеграму Міністерства оборони України від 30 червня 2016 року №НР248/3/9/1/742, якими визнано спірну телеграму від 25 лютого 2016 року №248/3/9/1/175 такою, що не підлягає застосуванню.
Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної систему їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 30.1, 30.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі по тексту - Інструкція), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як зазначено вище, Департамент фінансів Міністерства оборони України у своєму роз'яснені зазначив про виплату грошової допомоги на оздоровлення виплачувати встановленим порядком на підставі поданих рапортів, в межах наявного фонду грошового забезпечення: військовослужбовцям, які звільняються з лав Збройних Сил України - у повному розмірі; іншим категоріям військовослужбовців - у розмірі 50%, що суперечить нормам Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не відповідає приписам Інструкції.
Водночас, не дивлячись на зазначене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволені адміністративного позову, оскільки відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Разом з тим, надання відповідачем роз'яснення начальникам фінансово-економічних управлінь видів Збройних Сил України, начальникам територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь Збройних Сил України, обласним Київському міському військовим комісарам, командирам (начальникам) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій центрального підпорядкування про виплату грошової допомоги у розмірі іншому, ніж передбачений законодавством, саме по собі не може порушувати прав чи інтересів позивача як військовослужбовця, тому що по своїй суті є лише викладенням суб'єктивної думки відповідної посадової особи, та не зобов'язує будь-якого вчиняти дії по відношенню до ОСОБА_1 .
При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений оскаржити дії відповідача чи інших органів в частині виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі, меншому, ніж передбачено законом.
Крім того, суд встановив, що відповідно до телеграми Міністра оборони України від 30 червня 2016 року №248/3/9/1/742 повідомлено, що одноразова грошова допомога має виплачуватись в розмірі місячного грошового забезпечення (без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за участь в антитерористичній операції), у зв'язку із чим Департаментом фінансів Міністерства оборони України надано нове роз'яснення від 12 липня 2016 року №248/3/9/1/778, яким з метою врегулювання виплати допомоги вимагається:
1. Накази на виплату допомоги із зазначенням її суми видавати з дотриманням вимог рішення Міністра оборони України від 30 червня 2016 року №248/3/9/1/742.
2. Внести зміни до раніше виданих наказів щодо виплати допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення про здійснення відповідної доплати допомоги до повного розміру, в тому числі стосовно військовослужбовців, які вибули до нового місця служби до іншої військової частини. При цьому додаткові рапорти з військовослужбовців не витребувати.
3. Здійснити донарахування та доплату допомоги до повного розміру виходячи з розміру грошового забезпечення, на яке військовослужбовець мав право на день видання наказу про її виплату в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення.
4. Військовослужбовцям, яким допомога виплачена в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, та які в подальшому вибули до нового місця служби до іншої військової частини, перерахунок та виплату до повного розміру допомоги здійснити за попереднім місцем служби військовослужбовця на підставі наказу про внесення змін до раніше виданого наказу командира військової частини про виплату допомоги.
Виплату другої частини допомоги таким військовослужбовцям здійснити шляхом зарахування коштів на їх карткові рахунки. У випадку відсутності інформації про карткові рахунки військовослужбовців здійснити їх витребування від військових частин за новим місцем служби.
Після здійснення такої доплати до нового місця служби військовослужбовця надіслати письмове повідомлення із зазначенням дати та суми проведеної доплати.
Роз'яснення Департаменту фінансів від 25 лютого 2016 року №248/3/9/1/175 вважати таким, що не застосовується.
Наведене свідчить, що питання виплати грошової допомоги військовослужбовцям врегульовано у добровільному порядку та приведено у відповідність до чинного законодавства, а спірна телеграма від 25 лютого 2016 року №248/3/9/1/175 є такою, що вичерпала свою дію.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність розміру одноразової грошової дороги військовослужбовцям, свої дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов