ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 вересня 2016 року письмове провадження № 826/18510/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест»
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості
Приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельна фірма «Берест» (надалі по тексту - позивач, ПАТ «Виробничо-будівельна фірма «Берест») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської митниці ДФС (надалі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 100260001/2015/200041/2 від 18.08.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Просив суд розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.
Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на положення ч.6 ст.128 КАС України за поданим письмовим клопотанням представника позивача про розгляд справи за його відсутності та неприбуттям представника відповідача, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.
23.03.2015 між Приватним акціонерним товариством «Виробничо-будівельна фірма «Берест» (покупець) та Компанією «REJS Spolka z o.o.» (продавець, Республіка Польща) був укладений контракт №2/03/2015/LB/PL. Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язується продавати, а покупець купити меблеву фурнітуру в асортименті, (надалі за контрактом -товар» , замовлений покупцем і підтверджений продавцем в специфікаціях або попередніх рахунках-фактурах, на умовах, викладених в даному контракті.
Згідно оплаченого позивачем рахунку-фактури, позивачем було імпортовано фурнітуру для меблів та кухонні вироби виробництва компанії REJS Spolka z o.o. (Республіка Польща) загальною вартістю 4 423,23 долара США.
До митного оформлення товару декларантом подано митну декларацію № 100260001/2015/145076, до якої додано наступні документи:
- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
- міжнародна автомобільна накладна;
- банківський платіжний документ, що стосується товару;
- документ, що підтверджує вартість перевезення;
- рахунок-фактура (інвойс);
- пакувальний лист;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу;
- договір (контракт) про перевезення;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;
- сертифікат про походження товару загальної форми;
- інші некласифіковані документи;
- копія митної декларації країни відправлення;
- інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів.
18.08.2015 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200041/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме, те, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, митний орган в оскаржуваному рішенні жодним чином не вказав, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Аналогічним чином митний орган не вказав, які саме документи, на думку суб'єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.
За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.
Окружний адміністративний суд м. Києва відхиляє такі твердження відповідача, як належні та допустимі доказів коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач до митного оформлення імпортованих товарів надав повний пакет необхідних документів, згідно з переліком ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що позивач не надав додаткові документи для підтвердження митної вартості.
На підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інші документи за бажанням декларанта відповідно до положень частини 6 ст.53 МКУ.
Декларантом подані наступні документи :
- Каталоги «Rejs», прайс-листи від виробника «Rejs», специфікацію до інвойсу від 22.07.2015 № FE/SL/00001/07/2015;
- Експертний висновок від 13.08.2015 № В-2049;
- Фактура від «Formenti&Glovenzana» від 29.04.2015 № 1900;
- Проформа на оплату від 22.07.2015 № FE/SL/00001/07/2015;
- Договір з перевізником від 30.07.2015 № 06/15, заявка на транспортування від 04.08.2015 № б/н, рахунок від перевізника від 10.08.2015 № СФ-0000236.
Разом з тим, оскільки гр. 33 оскаржуваного рішення не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України) в конкретних наданих позивачем документах, суд приходить до висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, посилання представника відповідача в запереченнях на неподання до митного оформлення прайс-листа, судом відхиляється, адже вказаний документ не є обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товару, згідно ч.2 ст.53 МКУ.
Доводи митниці щодо не зазначення в інвойсі від 22.07.2015 № FE/SL/00001/07/2015 умови поставки товару, судом відхиляються, оскільки п.5.1 контракту не містить в собі положень щодо обов'язковості зазначення в рахунку-фактурі (інвойсі) умов поставки.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.08.2015 № 100260001/2015/200041/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 18.08.2015 № 100260001/2015/200041/2 про коригування митної вартості товару.
Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій