15 вересня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1552/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Лобана Д.В.,
за участю секретаря Стасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Семенівське відділення Менської ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, остаточно просить визнати неправомірною бездіяльність Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (далі - Семенівський РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області, відповідач) та зобов'язати Семенівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та надіслати вказану постанову до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для зняття тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні ВДВС Семенівського РУЮ знаходився виконавчий лист № 2а/2570/210/12, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн. Ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань без вилучення паспортного документу. Також зазначає, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн, було закінчено, а оригінал виконавчого листа повернуто стягувачу - ДПІ у м. Чернігові. На протязі року стягувач не звернувся за виконавчим листом до ВДВС Семенівського РУЮ та заявою про відкриття виконавчого провадження, а отже прострочив термін повторного звернення, а отже термін повторного звернення минув. У зв'язку з тим, що вище вказане провадження відносно ОСОБА_1, закінчено, а стягувач у встановлений законом термін повторно не звернувся із відповідною заявою про питання відкриття виконавчого провадження, позивач вважає обмеження у вигляді заборони виїзду за межі України, накладене Семенівським місцевим судом на боржника, безпідставним, необґрунтованим та таким, що обмежує конституційні права ОСОБА_1, передбачені ст. 33 Конституції України.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.
Через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення, в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що на виконанні Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області не перебуває жодного виконавчого документу стосовно позивача, тому неможливо винести постанову про закінчення виконавчого провадження. За даними ЄДРВП матеріали виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а/2570/210/12, виданого 20.03.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом, передано до архіву на зберігання та за період виконання з 05.06.2014 по 11.08.2015 підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», не настали.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області знаходився виконавчий лист № 2а/2570/210/12, виданий 20.03.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн.
05.06.2014 старшим державним виконавцем Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області Міц Р.Ю. на підставі виконавчого листа № 2а/2570/210/12, виданого 20.03.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн (а.с. 29).
У зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилася безрезультатними, старшим державним виконавцем Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області Шумейко Л.А. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві (а.с. 30). Вказаною постановою припинена чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Встанволено, що ухвалою Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань без вилучення паспортного документу.
Листом за вих. № 02-09/16 представник позивача звернувся до Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області щодо надання офіційної інформації щодо стадії виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн та з вимогою винести відповідну постанову, на підставі якої Державною прикордонною службою з ОСОБА_1 буде знято тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
22.08.2016 листом за вих. № 20-28/1919 представника позивача повідомлено про те, що станом на 22.08.2016 на виконанні у відділі ДВС не перебуває жодного виконавчого провадження відносно ОСОБА_1, останнє виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а/2570/210/12 про стягнення боргу на суму 52706,71 грн повернуто без виконання 11.08.2015, про що винесена постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.08.2015. Також зазначено, що Інструкцією примусового виконання рішень передбачено порядок зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а саме п. 12.4 передбачено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав, на підставі частини першої статті 48 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.
Державним виконавцем жодної з вище вказаних постанов не виносилось, тому зняття обмеження в праві виїзду з України є не можливим (а.с. 9).
Вважаючи бездіяльність Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області неправомірною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку передбачені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 606).
Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 11 Закону № 606 державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону № 606: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках (частина 1 статті 19 Закону № 606-XIV).
Судом встановлено, що на виконання вказаних норм старшим державним виконавцем Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області Міц Р.Ю. на підставі виконавчого листа № 2а/2570/210/12, виданого 20.03.2012 Чернігівським окружним адміністративним судом, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн (а.с. 29).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У відповідності до ст. 50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилася безрезультатними, старшим державним виконавцем Семенівського РВ ДВС Головного ТУЮ в Чернігівській області Шумейко Л.А. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві (а.с. 30).
У відповідності до п. 12.1. наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" (далі - Наказ № 512/5) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Судом встановлено, що рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.09.2012 ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань без вилучення паспортного документу.
Відповідно до узагальненої судової практики Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.
Згідно п. 12.4. Наказу № 512/5 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.
У постанові вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону № 606 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 30 цього Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
В контесті ст. 49 Закону № 606 закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення - це і є встановлений законом строк для виконання стягнення: постанови майнового характеру - 6 місяців і 2 місяці для рішень немайнового характеру (ст. 30 цього ж закону).
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону № 606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк на звернення стягнення по виконавчому провадженню, стосовно стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 52706,71 грн, минув, а також закінчився річний строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
З урахуванням зазначеного, на виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження, яку необхідно надіслати до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та на підставі якої припинити тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві на виїзд за межі України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області та зобов'язати Семенівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та надіслати вказану постанову до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України для зняття тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України.
Відповідно до статей 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан