ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 вересня 2016 року 16:00 №826/4795/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів - Мазур А.С., Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом закритого акціонерного товариства «Астромарин»
до 1. старшого державного інспектора Чернігівської митниці ДФС Кичка Романа Віталійовича, 2. Чернігівської митниці ДФС, 3. Державної фіскальної служби України
про скасування картки відмови, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося закрите акціонерне товариство «Астромарин» (далі - позивач або ЗАТ «Астромарин») з позовом до старшого державного інспектора Чернігівської митниці ДФС Кичка Романа Віталійовича (надалі - відповідач 1), Чернігівської митниці ДФС (надалі - відповідач 2) та Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 3), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:
- скасувати повністю, як незаконну, картку відмови у пропуску через митний кордон України №102030000/2015/00282 від 10.10.2015, видану ЗАТ «Астромарин» відповідачем 1;
- зобов'язати відповідача 3 до поміщення автомобілю «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 у митний режим тимчасового ввезення та його пропуску через митний кордон України як транспортного засобу комерційного призначення під час використання директором ЗАТ «Астромарин» ОСОБА_2 автомобілю «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 для виконання комерційних завдань ЗАТ «Астромарин» в Україні.
Позов обґрунтовано тим, що 10.10.2015 директор ЗАТ «Астромарин» ОСОБА_2 прибула до міжнародного автомобільного пропуску «Нові Яриловичі» для в'їзду на територію України у комерційних цілях на автомобілі «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ЗАТ «Астромарин» (останнє являється резидентом Литви) та є транспортним засобом комерційного призначення. Для поміщення цього автомобілю в режим тимчасового ввезення ОСОБА_2 у відповідності до ст. 104 Митного кодексу України та додатку С Конвенції про тимчасове ввезення подала старшому державному інспектору Чернігівської митниці ДФС Кичку Р.В. пакети всіх необхідних документів. Проте, останній надав ОСОБА_2 картку відмови у пропуску через митний кордон України № 102030000/2015/22282 від 10.10.2015, якою безпідставно відмовлено директору товариства у пропуску через митний кордон автомобілю «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1. На переконання позивача, директор ЗАТ «Астромарин» ОСОБА_2 ввозила автомобіль на митну територію України не для особистого користування, а виключно для комерційного використання, що в свою чергу не підлягає оподаткуванню митними платежами згідно ст. 106 Митного кодексу України та ст. 6 додатку С Конвенції про тимчасове ввезення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позові.
Представник відповідача-1 в судове засідання не прибув. Подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення проти позову, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки надані громадянкою ОСОБА_2 в пункті пропуску «Нові Яриловичі» документи не підтверджували комерційне використання на території України транспортного засобу «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому здійснити його митне оформлення, як транспортного засобу комерційного призначення в режимі «тимчасове ввезення» було неможливим.
Представники Чернігівської митниці ДФС та ДФС України проти позову заперечували, мотивуючи тим, що картки відмови відповідають вимогам законодавства та міжнародним договорам України. ДФС України додатково посилалося на відсутність у неї зобов'язань вчиняти будь-які дії, або приймати рішення в частині здійснення митного оформлення у митний режим тимчасового ввезення транспортного засобу комерційного призначення.
Враховуючи неявку відповідача-1, суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
10.10.2015 до зони митного контролю митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС смугою зелений коридор прибув автомобіль «Mersedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянинки ОСОБА_2
Для здійснення митного контролю та митного оформлення ОСОБА_2 надала працівнику митного органу митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, де задекларувала певну суму валютних цінностей.
При цьому, зі слів позивача транспортний засіб «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 ввозився ОСОБА_2 в режимі тимчасового ввезення як для комерційного використання, а тому в поданій митній декларації не відображався.
Для ввезення вказаного автомобіля на митну території України в режимі тимчасового ввезення ОСОБА_2 надала старшому державному інспектору Чернігівської митниці ДФС Кичку Р.В. наступні документи: паспорт громадянки України ОСОБА_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована за межами території тимчасового ввезення (а саме оригінал свідоцтва про реєстрацію автомобіля на ім'я резидента Литви - ЗАТ «Астромарин»); електронний цифровий витяг з реєстру юридичних осіб Литви щодо ЗАТ «Астромарин», де наведені відомості про ОСОБА_2 як директора цього товариства; оригінал україномовного наказу ЗАТ «Астромарин» від 14.08.2015 про відрядження ОСОБА_2 до України та Росії на період з 15.08.2015 по 07.03.2016, та закріплення за нею час службового відрядження автомобіля «Mercedes Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1.
10.10.2015 після опрацювання поданих документів відповідач 1 видав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102030000/2015/00282 (далі - картка відмови) та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації.
Картка відмови видана позивачу у зв'язку з недотриманням вимог ст. 380 Митного кодексу України та Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення. Зокрема, в тексті картки відмови наведені такі причини відмови у пропуску транспортного засобу через митний кордон України: громадянка України ОСОБА_2 подала митну декларацію затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 431 «Про затвердження форми митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності» та має намір ввезти на митну територію України транспортний засіб Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить компанії UAB «ASTROMARINE» Литва, Вільнюс Жямінос, 35 - 27, яким вона керує на підставі наказу б/н від 14.08.2015. Відповідно до ст. 2 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення Конвенції про тимчасове ввезення, прийнятої 26.06.1990 у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 24.03.2004 № 1661-IV «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення», правом на тимчасове ввезення без сплати належних податків і зборів відповідно до ст. 2 цієї Конвенції користуються транспортні засоби комерційного чи приватного використання. Під терміном «комерційне використання» згідно зі ст. 1 Додатку С до Конвенції розуміється платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, а під терміном «приватне використання» - перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання. Також ст. 5 Додатку С до Конвенції встановлено, що для того щоб можна було скористатись правами на пільги, транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстровані на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території ввезення, і ввозитися та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території. Громадянка України ОСОБА_2 документи, що підтверджують комерційне використання автомобіля Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 не надала, документи, які б підтверджували постійне проживання на території, яка не є територією тимчасового ввезення остання також не надала. Сплатити митні платежі передбачені у ст. 380 Митного кодексу України громадянка України ОСОБА_2 відмовилися.
Позивач вважає, що відповідач-1 під час здійснення митного контролю невірно трактував мету використання транспортного засобу, що ввозився директором ЗАТ «Астромарин» ОСОБА_2 на митну територію України в режимі «тимчасового ввезення», як для особистого використання фізичної особи, а тому картка відмови оформлена з порушенням норм чинного законодавства, та відповідно є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Митне оформлення транспортних засобів, положення митних режимів, порядок переміщення транспортних засобів через митний кордон України та інші питання пов'язані з митним оформленням товарів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Пунктами 23 і 24 ч. 1 ст. 4 МК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що «митне оформлення» - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а «митний контроль» - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно п. 29 ч. 1 цієї ж статті Кодексу митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 246, 248 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Статтею 70 МК України запроваджуються такі митні режими: імпорт (випуск для вільного обігу); реімпорт; експорт (остаточне вивезення); реекспорт; транзит; тимчасове ввезення; тимчасове вивезення; митний склад; вільна митна зона; безмитна торгівля; переробка на митній території; переробка за межами митної території; знищення або руйнування; відмова на користь держави.
Відповідно до ст. 71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 10.10.2015 громадянкою України ОСОБА_2 для здійснення ввезення на митну територію України в режимі тимчасового ввезення автомобіля марки «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 без декларування відомостей про такий в тексті митної декларації подано пакет документів, перелік яких зафіксований в картці відмови.
Зі змісту цих документів (перелік яких наведений вище по тексту судового рішення), а також додатково поданих позивачем перекладів на російську мову текстів електронного цифрового витягу з реєстру юридичних осіб Литви щодо ЗАТ «Астромарин», витягу щодо статусу ЗАТ «Астромарин» як податкового резидента Литви та витягу щодо статусу ОСОБА_3 як податкового резидента у Литві) вбачається наступне. Транспортний засіб марки «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно з наявною в матеріалах справи копією свідоцтва на реєстрацію D 711322, зареєстрований в Литві на ЗАТ «Астромарин» та відповідно до копії наказу цього товариства від 14.08.2015 був закріплений за директором цього товариства ОСОБА_2 на період відрядження з 15.08.2015 по 07.03.2016 (мета відрядження - здійснення переддоговірної та договірної роботи на території України і Росії), тобто на час перетину кордону перебував у тимчасовому володінні останньої.
ОСОБА_2 власноручно і самостійно було заповнено митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, в якій ним зазначено, що вона прямує до України та Росії. Автомобіль марки «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 як транспортний засіб для особистого користування у митній декларації не зазначався.
Згідно розширеного витягу з реєстру юридичних осіб Литовської республіки ОСОБА_2 є директором та єдиним акціонером ЗАТ «Астромарин», та здійснює від імені юридичної особи одноособове представництво, а отже мала належні повноваження на користування зазначеним автомобілем та прийняття відповідних рішень стосовно необхідності перетину кордону України на зазначеному транспортному засобі та заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
При цьому, за даними перекладу довідки Державної податкової інспекції при Міністерстві фінансів Литовської Республіки № (4.66)-337-1674 від 30.08.2013, що визначає місцеперебування резидента Литви, ОСОБА_2 надавався дозвіл на тимчасове проживання в Республіці на термін з 29.08.2012 по 29.08.2013.
Відповідно до п. 58 ч. 1 ст. 4 МК України транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.
Згідно з п. 59 ч. 1 ст. 4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
За п. 60 ч. 1 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Умови застосування митного режиму тимчасового ввезення регулюються главою 18 МК України.
Статтею 103 МК України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 104 цього Кодексу митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації.
Згідно з ч. 6 ст. 104 МК України для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення; у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом.
Згідно ч. 1 ст. 105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
Також ст. 106 МК України передбачається, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) можуть поміщуватися товари (за винятком підакцизних), не зазначені у статтях 105, 189 цього Кодексу, а також у Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), або такі, що не відповідають вимогам зазначених Додатків.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до п. b ст. 1 Додатку С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24.03.2004 № 1661-IV (далі по тексту - Конвенція), термін «комерційне використання» означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Пункт "b" ст. 5 Додатку С до Конвенції передбачає, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.
Відповідно до статті 4 глави ІІІ Конвенції якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії (що саме визначено нормами ст. 104 МК України).
Також, зокрема, нормами Закону України «Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, згідно яких визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись: - при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію; - при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (CMR).
Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 335 МК України передбачено перелік документів та відомостей, які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають митному органу при перевезені товарів автомобільним транспортом.
Згідно з ч. 3 ст. 189 МК України, тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Враховуючи вищевикладене, громадянин (як резидент та і нерезидент) може тимчасово в'їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності (користуванні) юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави, та використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів).
При цьому, громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати: документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу; належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу; документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України; документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення; документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
Правова позиція щодо обов'язковості підтвердження належними документами транспортних засобів комерційного призначення, які ввозяться на митну територію України викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2015 № К/800/39104/13 (№ 812/3920/13-а), від 07.11.2013 № К/800/44271/13 (№ 812/5181/13-а), від 11.06.2015 № К/800/17147/13 (№ 2а/1270/10026/12), від 20.01.2015 № К/800/37473/13 (№ 812/3756/13-а).
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив відсутність документальних доказів того, що транспортний засіб, який ввозився 10.10.2015 ОСОБА_2 на митну територію України є транспортним засобом комерційного призначення.
При цьому, суд не враховує як нормативно так і документально обґрунтовані посилання позивача на мету використання ОСОБА_2 автомобіля для виконання службового відрядження згідно наказу товариства від 14.08.2015, оскільки, виходячи з положень МК України та Конвенції, транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб та/або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортування засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів повинно здійснюватися відповідно до вимог ч. 3 ст. 380 МК України.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України передбачено ст. 380 МК України.
Частиною 2 ст. 380 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
Відповідно до ч. 3 зазначеної вище статті Кодексу, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
При цьому, пунктом "с" ст. 1 Додатку С до Конвенції встановлено, що термін "приватне використання" означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.
Згідно з п. "а" ст. 5 Додатку С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.
З контексту наведених положень норм матеріального права слідує, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України лише громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів.
Резидентство ОСОБА_2, як громадянки Литви та або особи, яка мала статус резидента Литви на момент перетину митного кордону України 10.10.2015 матеріалами справи не підтверджується.
Таким чином, посилання позивача на застосування до випадку ввезення ОСОБА_2 10.10.2015 на територію України автомобіля для службового користування положення ст. 6 Додатку С до Конвенції, згідно якої згода на тимчасове ввезення транспортних засобів надається без вимагання митного документа або гарантії, є хибними.
Відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що відповідач 1 діяв з підстав та у межах повноважень, наданих законодавством України, відповідачем 1 правомірно та обґрунтовано винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.10.2015 № 102030000/2015/22282.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову закритого акціонерного товариства «Астромарин» відмовити повністю.
Судові витрати присудженню не підлягають.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя К.М. Кобилянський
Судді А.С. Мазур
А.Б. Федорчук