копія
30 серпня 2016 р. Справа № 818/784/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.
за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/784/16
за позовом ОСОБА_1
до Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - ОСОБА_3
про скасування рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області (далі - відповідач) в якому просить:
- Скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської районної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року "Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4".
- Скасувати висновок Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області від 04.05.2016 року "Про визначення проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1".
До участі у справі в якості третьої особи на боці відповідач було залучено ОСОБА_3 (дружину ОСОБА_1 та матір малолітньої дитини - ОСОБА_4).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, та має від шлюбу спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач з ОСОБА_3 фактично разом не проживають. ОСОБА_3 змінила фактичне місце проживання та разом з дитиною в даний час проживає в АДРЕСА_1.
24.03.2016 року звернувся до Краспопільської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування з заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4
У рішенні комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської районної державної адміністрації від 29 квітня 2016р. "Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4" зазначено - доцільно визначити місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 по місцю проживання матері ОСОБА_3 в АДРЕСА_1.
При цьому, комісія взяла до уваги, що ОСОБА_3 не заперечує проти спілкування батька з дитиною, однак вирішила розірвати шлюб з позивачем. Були обстеженні умови проживання ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 від 22.04.2016 року, які відповідають загальноприйнятим нормам. Мати дитини має доходи від занять з художньо-декоративного розпису, на замовлення.
Згідно висновку Краснопільської РДА Сумської області від 04.05.2016р. про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 визначено - враховуючи вік дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини № 4/2 від 29.04.2016 року, Краснопільська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_3 Шухратівпою, доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.
Проте з даними висновком та рішенням Позивач не згоден.
Позивач стверджує, що громадянка ОСОБА_3 не має власного житлового приміщення і постійного заробітку.
Відповідачем не враховано стан здоров'я дитини, що підтверджується: комунальним спеціальним загальноосвітнім навчально-реабілітаційним закладом ''Дніпропетровським обласним методичним психолого-медико-педагогічним центром" в якому вказано що, дитині рекомендовано навчання за програмою дітей з порушеннями мовлення до початку шкільного навчання та корекційно-розвиткові заняття з вчителем - дефектологом.
Дитина позбавлена можливості відвідувати спеціалізовану логопедичну групу дитячого садку (яка була призначена лікарями), в якій вона раніше виховувалась, і мала своє коло друзів, що негативно вплине на стан її розвитку. На даний момент малолітній ОСОБА_4 відвідує Рясненський дошкільний не спеціалізований навчальний заклад.
Також Відповідач не врахував ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків,а саме ОСОБА_3 перешкоджає спілкуванню Позивача з дитиною ,як при особистій зустрічі, так і засобами телефонного зв'язку.
Позивач вважає, що Комісія під час вирішення питання місця проживання дитини порушила норми п.72 ''Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", а саме - не врахувала факт особистої прихильності дитини до одного з батьків, стан здоров'я дитини, а також - ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків.
В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надіслано письмове заперечення (а.с.28-29), відповідно до якого відповідач зазначає, що Краснопільська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування 04.05.2016р. прийняла рішення з урахуванням інтересу дитини ОСОБА_4 При цьому, відповідач зазначає, що у разі незгоди позивача з рішенням органу опіки і піклування, у відповідності до ст..161 Сімейного кодексу України позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом щодо встановлення судом місця проживання дитини.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштована та належним чином виховує сина.
Крім цього, відповідач просить суд взяти до уваги, що в даний час у Краснопільському районному суді Сумської області перебуває справа за позовом ОСОБА_3 про розірвання шлюбу з ОСОБА_1, а при врегулюванні спору про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, відповідно до діючого законодавства, висновок органу опіки та піклування є обов'язковим. Отже, скасування судом рішення комісії від 29.04.2016р., та висновку органу опіки та піклування від 04.05.2016р. (які прийняті у межах компетенції, у визначені строки, обґрунтовано і правомірно), не прискорять врегулювання сімейного спору, а напроти, затягнуть його в часі. Так як суди інших інстанцій не матимуть змоги розглядати спір про встановлення місця проживання дитини без попереднього (скасованого) висновку органу опіки та піклування.
У письмовому запереченні відповідач просив суд розглядати справу за відсутності представника Краснопільської РДА.При цьому, до матеріалів справи відповідачем надіслано всі матеріали які стали підставою для прийняття висновку та рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, до суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. А також у клопотанні зазначила, що на даний час так і не досягнуто згоди з позивачем щодо місця проживання дитини. Просить суд врахувати, що батько взагалі не відвідує дитину, не цікавиться станом її здоров'я, при цьому йому не чиниться жодних перешкод у спілкуванні з дитиною.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Основним завданням Комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток.
Комісія з питань захисту прав дитини є консультативно-дорадчим органом.
Відповідно до чинного законодавства органами опіки та піклування є районні, районні у місті Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, селищних рад. (ст. 11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", ст. 56 ЦК України).
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами, (ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").
Згідно ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку, якщо вони суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами.
Основу механізму правового регулювання спірних правовідносин становлять імперативні приписи Сімейного кодексу України, які визначають засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов"язаної із захистом прав дитини, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини.
Як свідчить з матеріалів справи, 24.03.2016 року звернувся до Краспопільської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування з заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Заява ОСОБА_1 розглядалась відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року, яким визначено конкретний перелік дій суб'єктів владних повноважень, органів опіки та піклування та їх функції у разі вирішення спору між батьками з приводу участі у вихованні дитини та місця проживання.
Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу виховання та місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, питання виносилось на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Краснопільської районної державної адміністрації 29.04.2016 року та було прийнято рішення про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 по місцю проживання матері
ОСОБА_3 в АДРЕСА_1.
Відповідно до норм статті 158 Сімейного кодексу України рішенню органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
У разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування одним з батьків, другий із батьків має право звернутися до суду відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до статті 161 Сімейного кодексу України якщо батьки не дійшли згоди, щодо того з ким буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
Відповідно до норм статті 19 Сімейного кодексу України при розгляд судом спорів між батьками орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання даного спору, тобто участь органу опіки та піклування в якості третьої особи, є обов'язковою при врегулюванні судом спору.
Слід зазначити, що позивач скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про встановлення місця проживання дитини (до справи долучено копію ухвали суду від 06.06.2016р. по справі №205/2542/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини).
Суд, при розгляді справи щодо визначення місця проживання дитини, може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він недостатньо обґрунтований чи суперечить інтересам дитини.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, права матері на участь у засіданні комісії порушені не були, тому вимоги позивача не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 05.09.2016 року.
Суддя (підпис) О.М. Кунець
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець