ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
13 вересня 2016 року Справа № 2а-8014/12/1370
15 год. 58 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Приймак С.І.,
від позивача Левчук В.І.,
від відповідача не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного клінічного діагностичного центру до Державної фінансової інспекції у Львівській області, про визнання протиправною та скасування вимоги в частині забезпечення максимального відшкодування збитків завданих шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівбудмакс».
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Львівський обласний клінічний діагностичний центр (далі - позивач, ЛОКДЦ, Центр) з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція, ДФІ у Львівській області) про визнання протиправним та скасування листа-вимоги від 04.09.2012 року №04-15м/6809 в частині висунутих вимог, а саме:
- забезпечити максимальне відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед ТзОВ "Львівбудмакс" в загальній сумі 1199,5 тис. грн.;
- вжити заходів щодо максимального відшкодування понесених збитків щодо зайвого використання фонду оплати праці в загальній сумі 71,5 тис. грн.;
- переукласти угоду з Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького на відшкодування комунальних послуг, спожитих кафедрами університету та відобразити дебіторську заборгованість по розрахунках з університетом за використані комунальні послуги, а також провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування понесених центром витрат в загальній сумі 122,5 тис. грн.;
- забезпечити в повній мірі відшкодування орендарями понесених центром втрат за сплату послуг з теплопостачання в загальній сумі 6,8 тис. грн.;
- звернутися в ОКП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" та провести інвентаризацію всіх приміщень центру з метою виготовлення поверхового плану із достовірними площами приміщень;
- розглянути можливість щодо розірвання договору, укладеного між Львівським обласним клінічним діагностичним центром та Публічним акціонерним товариством "УМТ" від 20.03.2012 року № 031/0212 на придбання СХВ-750D рентгенівської трубки MEGACOOL.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2014 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано лист-вимогу Державної фінансової інспекції у Львівській області в частині вимоги про вжиття заходів щодо максимального відшкодування понесених збитків щодо зайвого використання фонду оплати праці та в частині вимоги розглянути можливість щодо розірвання договору, укладеного між Львівським обласним клінічним діагностичним центром та Публічним акціонерним товариством "УМТ" від 20.03.2012 року № 031/0212 на придбання СХВ-750D рентгенівської трубки MEGACOOL; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено /відокремлені матеріали Т.ІІ а.с.55-63/.
Водночас, Львівським окружним адміністративним судом ухвалою від 29.03.2013 року зупинено провадження в частиніпозовних вимог, а саме: стосовно скасування вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області про максимальне відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівбудмакс" - до прийняття кінцевого рішення органом досудового розслідування за результатами розслідування кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013150010000050 від 09.01.2013 року за фактом розтрати службовими особами Львівського обласного клінічного діагностичного центру бюджетних коштів в особливо великих розмірах в сумі 1,19 млн. гривень за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /Т.ІІ а.с.52-54/.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 року провадження у даній справі поновлено /в.м. Т.І а.с.226-227/.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зловживань під час процедури закупівлі магнітно-резонансного томографа, так і під час його обслуговування, не було; ніби-то незаконно витрачені бюджетні кошти на його обслуговування насправді витрачені законно, що підтверджується зібраними у справі доказами.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях /в.м. Т.I а.с.209-210/, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /в.м. Т.I а.с.162-169; в.м. Т.ІІ а.с.4-6/. Вважає вимогу Інспекції законною та обґрунтованою, оскільки в ході планової ревізії виявлено, що договір на придбання та обслуговування комп'ютерного та магнітно-резонансного томографів на суму 18570 тис. грн. виконано лише в частині поставки обладнання та невиконано в частині його обслуговування, що призвело до збитків у загальній сумі 1199,5 тис. грн.
Також, пояснив суду, що позов про скасування вимоги ДФІ є передчасним, оскільки зазначена у вимозі сума, яка є предметом спору, є збитками (с.36 акту ревізії), а згідно з судовою практикою Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Львівського обласного клінічного діагностичного центру, за результатами якої складено акт ДФІ від 06.08.2012 року № 04-21/24 про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського обласного клінічного діагностичного центру за період з 01.06.2010 по 30.06.2012 року /в.м. Т.І а.с.26-101/.
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем направлено ЛОКДЦ лист з вимогами усунути виявлені під час перевірки порушення у сфері фінансово-господарської діяльності /в.м. Т.I а.с.6-11/.
Згідно з листом-вимогою вказані порушення полягають у, зокрема, завданні матеріальної шкоди центру внаслідок невиконання договору №14/01 укладеного 14.10.2008 року між ЛОКДЦ та ТзОВ «Львівбудмакс» на придбання та обслуговування комп'ютерного та магнітно-резонансного томографів на суму 18570,00 тис. грн., в частині його обслуговування.
Зокрема, за результатами тендерних процедур проведених Центром з порушенням вимог пп. 61, 62 та 84 тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року №274, між ЛОКДЦ та ТОВ «Львівбудмакс» укладено Договір від 14.10.2008 року №14/01 на придбання та обслуговування комп'ютерного та магнітно-резонансного томографів на суму 18570 тис. грн. Зазначений договір товариством виконаний лише в частині поставки та не виконано в частині його обслуговування. В свою чергу, Центром оплату по договору проведено у повному обсязі /в.м. Т.I а.с.6-7/.
Слід зазначити, що п. 1.2 предмету вищевказаного Договору передбачено гарантійне сервісне обслуговування придбаного медичного обладнання на термін не менше 10 років за власні кошти ТОВ «Львівбудмакс». Поряд з цим, в порушення вимог ст. 629 Цивільного кодексу України та п. 2, 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України, у розділах вказаного Договору «умови поставки і приймання передачі товару» та «відповідальність сторін» не обумовлено питання сервісного обслуговування та відповідальності у випадку його не проведення, чим звільнено ТОВ «Львівбудмакс» від виконання обов'язкових вимог тендерної документації та предмету договору. Водночас, на 2010-2012 роки Центром укладено договори по сервісному обслуговуванню вищезгаданого обладнання із ЗАТ «Укрмедтехніка» від 17.03.2015 року №028/0310 на загальну суму 619,5 тис. грн. та з правонаступником ЗАТ «Укрмедтехніка» - приватним акціонерним товариством «Укрмедтехніка» на суму 720 тис. грн.
Таким чином, в розрахунки до кошторису по КЕКВ 1134 «Оплата послуг» на сервісне обслуговування томографів у 2010 році включено 720 тис. грн., у 2011 - 820 тис. грн. та 2012 році - 108 тис. грн. Таким чином, в обревізованому періоді за надані згідно з договорами послуги по сервісному обслуговуванню вищезгаданих томографів ЛОКДЦ оплачено 1199,5 тис. грн. бюджетних коштів, внаслідок чого Центру на вказану суму завдано матеріальної шкоди (збитків) /в.м. Т.I а.с.7/.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 п. 7 ст. 10 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підп. 15 п. 6 та п. 7 Положення про державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №310, п.п. 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550, Інспекція вимагала усунути виявлене порушення законодавства в установленому законодавством порядку, а саме: забезпечити максимальне відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівбудмакс".
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обґрунтування правової позиції щодо протиправності вимоги ДФІ представник позивача подав рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2014 року у справі №914/488/14 за позовом ТОВ «Східбудмакс» (змінене найменування ТОВ «Львівбудмакс») до ЛОКДЦ, яким визнано частково недійсним п. 1.2 Договору, згідно з яким п. 1.2 Договору від 14.10.2008 року, укладеного між ТОВ «Львівбудмакс» та ЛОКДЦ в частині зобов'язання постачальника здійснювати за власний рахунок сервісне обслуговування товару на термін не менше 10 років за місцем монтажу сертифікованим сервісним центром /в.м. Т.I а.с.218-222/.
Відповідне рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року /в.м. Т.I а.с.211-217/.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Також, позивачем надано суду постанову слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області від 30.05.2016 року про закриття кримінального провадження в частині розтрати бюджетних коштів, виділених на утримання ЛОКДЦ, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150000000050, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінальних порушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України /в.м. Т.I а.с.204-205/.
У постанові зазначено, що у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №1201300000000313 від 17.04.2013 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України встановлено, що п. 1.2 договору №14/01 від 14.10.2008 року між ЛОКДЦ та ТОВ «Львівбудмакс», яким передбачалося в тому числі сервісне обслуговування магнітно-резонансного томографа на термін не менше 10 років, визнано рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2014 року недійсним та враховуючи ч. 1 ст. 236 ЦК України, згідно з якою, вказаних пункт згаданого договору вважається недійсним з 14.10.2008 року, факти щодо зловживання посадовим становищем та розтрати бюджетних коштів службовими особами ЛОКДЦ в період 2008-2012 років, шляхом укладення договорів щодо надання сервісного обслуговування, не знайшли свого підтвердження /Т.IV а.с.205/.
Суд зважає на обґрунтовані покликання позивача, однак зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Згідно з Положенням про державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підп. 4 п. 4 Положення).
Відповідно до п. 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має певні права, серед яких право в установленому порядку пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підп. 16); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підп. 21).
Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави (абз. 3 підп. 4 п. 4).
Зазначені норми відповідають положенням п. 7 ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз викладених вище норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі викладеного вище слід зробити висновок про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У даній справі Інспекція у листі від 04.09.2012 року №04-15м/6809 пред'явила вимогу про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізії. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їх розмір.
Враховуючи вищевикладене, суд бере до уваги покликання сторони позивача про визнання судом недійсним п. 1.2 Договору №14/01 укладеного 14.10.2008 року між ЛОКДЦ та ТзОВ «Львівбудмакс», в частині зобов'язання постачальника здійснювати за власний рахунок сервісне обслуговування товару на термін не менше 10 років та про закриття кримінального провадження в частині розтрати бюджетних коштів, виділених на утримання ЛОКДЦ, у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінальних порушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Однак, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Отже у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги в частині слід відмовити.
Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 15.04.2014 року у справі № 21-40а14, постанова від 18.09.2014 року у справі № 31-332а14, постанова від 07.10.2014 року у справі № 21-368а14, постанова від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14), що в силу вимог ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для застосування, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову повністю, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги в частині забезпечення максимального відшкодування збитків завданих шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівбудмакс» - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2016 року.
Суддя Кравців О.Р.