Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
20 вересня 2016 р. № 816/498/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мар'єнко Л.М., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати,-
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просить суд:
- зобов'язати Полтавський окружний адміністративний суд (код ЄДРІ ІОУ 35521510) здійснити перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-УШ, з урахування усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу та відобразити по даним бухгалтерського обліку кредиторську заборгованість з вирахуванням проведених виплат та подати до Державної судової адміністрації України бюджетний запит про виділення додаткових коштів для проведення виплат ОСОБА_1.
- стягнути з Полтавського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35521510) на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) невиплачену заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "І Іро судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІ1 та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої етапі 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-УІІІ. з урахування усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, з вирахуванням проведених виплат.
- зобов'язати Полтавський окружний адміністративний суд (код ЄДР1ІОУ 35521510) нарахувати на суму невиплаченої позивачу заробітної плати індексацію та виплатити її.
- зобов'язати Полтавський окружний адміністративний суд (код ЄДРИОУ 35521510) нарахувати на суму невиплаченої заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 -111 та виплатити її.
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України перерахувати Полтавському окружному адміністративному суду кошти, необхідні для проведення виплат ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) посадового окладу за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІ1 та за період з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом другим частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закон) України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-У111, з урахування усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, індексації та компенсації..
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір посадового окладу посад, віднесених до шостої категорії посад державних службовців установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3. Пунктом 13 розділу ІІ Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" на Кабінет Міністрів України був покладений обов'язок у тримісячний строк з дня, набрання чинності цим Законом привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Проте Уряд ці вимоги не виконав і заробітна плата не виплачується відповідно до норм Закону, які набрали чинності з 26.10.2014 року. Отже, позивач вважає, що порушуються його права.
В обґрунтування заперечень на позов відповідачі вказали, що в силу приписів ст. 145 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності відповідача здійснює Державна судова адміністрації України, а тому, відповідач не наділений правом самостійних дій у спірних правовідносинах, оскільки всі прийняті ним рішення щодо фінансових питань є похідними від рішень ДСА України.
Від представника відповідачад -Державної судової адміністрації України Бабенко А.О. до суду надійшли письмові заперечення, відповідно до яких представник заперечує проти заявленого адміністративного позову, мотивуючи це тим, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в період, за який позивач просить здійснити перерахунок та виплату коштів, дійсно було закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3. Однак, протягом спірного періоду законодавчого механізму реалізації даного права не було, так як не були внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Територіальним управлінням здійснюється управління бюджетними асигнуваннями та реалізуються будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет, але на час виникнення спірних правовідносин відповідних призначень не було. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області не мало юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади, у розмірах інших, ніж це було передбачено додатком 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (в редакцій, діючій на час виникнення спірних відносин). Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Бюджетним кодексом України передбачено, що суди фінансуються згідно кошторисом, а видатки на заробітну плату здійснюються в межах фонду заробітної плати. У зв'язку з тим, що були відсутні бюджетне фінансування та механізм нарахування та виплати позивачу заробітної плати, такі виплати не проводились.
Представники сторін в судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач в позовній заяві зазначила про слухання справи за її відсутності. Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.41 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з копії трудової книжки (а.с. 12-14), наказом Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 № 99/70 позивача переведено з посади помічника судді на посаду головного спеціаліста кадрової роботи. Позивач має 9 ранг державного службовця.
Згідно розпорядження Кабінету міністрів України № 88-р від 24.02.2003 року посади секретаря судового засідання, секретаря суду, віднесені до 6-ї категорії посад державних службовців, посада помічника судді місцевого суду віднесена до 5-ї категорії посад державних службовців.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру", яким внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом 2 підпункту 1 і абзацом 3 підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з цим, з 28.03.2015 набрав чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015, № 192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі по тексту - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 28 березня 2015 року), фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі по тексту БК України) (ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Аналогічні правила закріплені і у статях 145, 146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІзастосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та № 80-VІІІ "Про державний бюджет України на 2015 рік", видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ( в редакції з 26 жовтня 2014 року), частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2016 року (справа № 21-1726а16), яка прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно приписів ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушень законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за спірний період, а тому з наведених вище підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 41, 71, 94, 160-164, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Мар'єнко Л.М.