12.3
Іменем України
15 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/482/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Борзаниці С.В.
при секретарі судового засідання - Лященку А.Ю.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, -
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно наказу Голови комісії з ліквідації Управління МВС України на Донецькій залізниці № 249 о/с від 05.11.2015 р. та відповідно до п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 08.06.2015 р. № 659 «Про ліквідацію Управління МВС України на Донецькій залізниці та розділу XI Закону України «Про національну поліцію», позивач була звільнена зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил через скорочення штатів.
Позивач вважає, що при звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 13 років, з посиланнями на п.3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», ч.1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтю 43 Конституції України.
Позивач з 14.10.2013 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Грошове забезпечення за останній місяць роботи позивача до початку вказаної відпустки складало 2784,38 грн., в т.ч.: посадовий оклад - 775,00 грн, оклад за спеціальним званням - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 225,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 562,50 грн, премія - 1096,88 грн.
Отже, з урахуванням вислуги років, на думку позивача відповідач зобов'язаний був виплатити їй одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 18 098,47 грн (2784,38 грн х 50 % х 13 років = 18 098,47 грн.).
На підставі вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 18 098,47 грн.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання. Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача.
29 червня 2016 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких відповідач зазначив наступне.
Згідно з абз. 3 п. 10 Постанови КМУ № 393 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абз. 8 п. 10 Постанови КМУ № 393 строк календаря служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Абз. 1 п. 14 Постанови КМУ № 393 визначено, що одноразова грошова допомога, передбачена п. 10 цієї постанови, виплачується Міністерством внутрішніх справ за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для його утримання.
При цьому, необхідно зазначити, що в зв'язку з ліквідацією Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, та скороченням всіх посад, фінансування за ними, після спливу 2 місячного строку, тобто з 22.08.2015, не здійснюється.
Статтею 2 Закону України від 30.06.1999 № 783-ХІУ «Про джерела фінансування органів державної влади» передбачено, що такі органи здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування і в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно зі ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. МВС та його структурні підрозділи є бюджетними організаціями, в яких кошти державного бюджету є єдиним джерелом фінансування.
Відповідач є розпорядником бюджетних коштів другого ступеня. За таких підстав самостійно здійснити розрахунок не є можливим.
Відповідного фінансування з Державного бюджету України на виплати для позивача не надходило.
Щодо розрахунку Позивачем суми одноразової допомоги при звільненні у розмірі 18098,47 грн., відповідач зазначає, що позивачем зроблений розрахунок одноразової допомоги при звільненні, виходячи з виплат за останній місяць роботи перед наданням їй відпустки для догляду за дитиною, а саме: посадовий оклад у розмірі 775,00 грн., оклад за спеціальним званням у розмірі 125,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 225,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 562,50 грн. та премія у розмірі 1096,88 грн., разом 2784,38 грн.
Вважаємо, що наведений розрахунок суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, в частині обчислення, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
В зв'язку із тим, що позивач останні 2 місяці перед звільненням не працювала, як і ще 2 попередніх місяці, то відповідно до п. 4 Порядку, розрахунок проводиться виходячи з установленого посадового (місячного) окладу.
Також, відповідач зазначає, що посилання позивача на невиплату їй заробітної плати суперечить законодавству, оскільки позивач отримувала грошове забезпечення до складу якого одноразова грошова допомога при звільненні не входить.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів та оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно із пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу".
Згідно з вимогами статті 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Судом встановлено, що позивач з 28.03.2005 по 06.11.2015 працювала в органах внутрішніх справ - лінійне управління МВС України на Донецькій залізниці (а.с.4-6).
Наказом МВС України «По особовому складу» від 05.11.2015 №249о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Наказу МВС України від 08.06.2015 № 659 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці та п. 10 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Старобільськ Управління МВС України на Донецькій залізниці, 06.11.2015. Вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні становить 13 (тринадцять) років 01 (один) місяць 08 (вісім) днів. Трудову книжку та витяг з зазначеного наказу про звільнення позивач отримала (а.с.6,7,33).
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 17.10.2013 № 437 о/с ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року, з 14.10.2013 по 10.08.2016 (а.с.8).
З довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що остання у вересні 2013 року отримала суму грошового забезпечення у розмірі 2784,38 грн., а саме: посадовий оклад - 775,00 грн., оклад за спеціальним званням - 125,00 грн., надбавка за вислугу років (25%) - 225,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 562,50 грн., премія (за серпень 2013 року 65 %) - 1096,88 грн. Аналогічну суму грошового забезпечення позивач отримала у жовтні 2013 року (а.с.9).
16.03.2016 позивач надіслала на адресу відповідача листа щодо надання інформації стосовно розміру та строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та причини затримки її виплати. Відповідь на даний лист суду не надана (а.с.12,13).
Згідно довідки, наданої відповідачем до суду, вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 на день звільнення (станом на 06.11.2015) складав 625,00 грн. (а.с.74,75).
Також, відповідачем не заперечується той факт та не спростовано доводів позивача, що позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряються, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 10 Постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова КМУ № 393) особам рядового начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Позивачем не оскаржується, а відповідачем не заперечується строк календарної служби позивача, а саме: вислуга років позивача на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні становить 13 (тринадцять) років 01 (один) місяць 08 (вісім) днів.
Таким чином, позивачу не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у зв'язку із скороченням штатів.
Суд критично оцінює посилання Відповідача у запереченнях на те, що у зв'язку з ліквідацією Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, скорочення всіх посад, фінансування за ними, після спливу 2 місячного строку, тобто 22.08.2015, не здійснюється.
Згідно частини першої, другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи Кечко проти України Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв'язку із скороченням штатів, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні, суд зазначає наступне.
Позивач вважає, що оскільки вона з 14.10.2013 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а грошове забезпечення за останній місяць роботи позивача до початку вказаної відпустки складало 2784, 38 грн., тому з урахуванням вислуги років, відповідач зобов'язаний був виплатити їй одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 18 098,47 грн (2784,38 грн. х 50 % х 13 років = 18 098,47 грн.).
Відповідач вважає, що позивачем невірно зроблений розрахунок одноразової допомоги при звільненні, виходячи з виплат за останній місяць роботи перед наданням їй відпустки для догляду за дитиною, а саме: посадовий оклад у розмірі 775,00 грн., оклад за спеціальним званням у розмірі 125,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 225,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 562,50 грн. та премія у розмірі 1096,88 грн., разом 2784,38 грн., оскільки такий розрахунок суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 № 100
Суд визнає такі посилання відповідача незмістовними, виходячи з таких нормативних положень .
Абзацом 6 пункту 2 розділу II Порядку (Період, за яким обчислюється середня заробітна плата) визначено, що «час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.»
При даних спірних правовідносинах сторонами не оспорюється, що останні 4 місяці перед датою звільнення позивачка не працювала згідно з чинним законодавством, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Як наслідок, в наявності передбачені абз. 6 п. 2 Розділу ІІ Порядку підстави для того, щоб виключити період знаходження позивачки в декретній відпустці з розрахункового періоду.
Тому позивачем правильно відповідно до Порядку враховані останні повні два місяці роботи перед тим, як вона оформила відпустку по догляду за дитиною.
Таким чином, розрахунок повинен проводитись, виходячи з грошового забезпечення за вересень та жовтень 2013 року, який складав 2784,38 грн. на місяць.
У зв'язку з чим відповідач при звільненні позивача, з урахуванням її вислуги років, повинен був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 18098,47 грн. (2784,38 х 50% х 13).
Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки відповідачем одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 18098,47 грн. не сплачена, доводи відповідача у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України у зв'язку з їх відсутністю.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, - задовольнити.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08602371, місцезнаходження: 87501, Донецька область, м.Маріуполь, Приморський район, вул. Паровозна, буд. 14) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 18098,47 грн. (вісімнадцять тисяч дев'яносто вісім гривень 47 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 20 вересня 2016 року.
Суддя С.В. Борзаниця