Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
14 вересня 2016 р. № 820/3273/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретареві судового засідання - Принцевській Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Камишанової М.С.,
представника третьої особи - Нікіфорової О.О.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Державна служба зайнятості України про визнання бездіяльності незаконною, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Державна служба зайнятості України , в якому просить суд: визнати бездіяльність Харківського міського центру зайнятості у сприянні зайнятості позивача під час здійснення прийому 29.04.2016, незаконною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльністю відповідача у сприянні його зайнятості, було порушено Конституцію України та приписи Закону України "Про зайнятість населення" .
В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказав, що всебічно сприяв працевлаштуванню позивача, а доводи ОСОБА_1 є надуманими.
У судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Камишанова М.С., проти позову заперечувала, з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи Нікіфорова О.О. проти позову заперечувала, зазначила, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в рамках чинного законодавства.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач, маючи диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобувши кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право", неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний у періодах з 2002-2003 р., 2004 р., 2006-2014 р., в період чого отримував соціальні послуги, а саме: консультаційні послуги з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що Наказом від 25.11.2014 № НТ 141125 ОСОБА_1 було поновлено статус безробітного з 25.11.2014 року та на підставі ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» відмовлено в призначенні допомоги по безробіттю
Водночас, позивач зазначав, що КЗОЗ Харківська міська поліклініка № 20 було надано довідку від 30.01.2015 № 256, що за висновком ВКК по роду хвороби ОСОБА_1, останньому не рекомендується праця, пов'язана з підійманням вантажу більш ніж 5 кг, тривалим прибуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційним навантаженням.
Крім того, аналогічні факти містяться у відповіді КЗОЗ Харківська міська поліклініка № 20 від 07.08.2015 № 943 на запит відповідача від 24.06.2015 № 502( а.с.68)
Судом встановлено, що черговий прийом позивача до спеціаліста з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості було призначено на 29.04.2016 р.
У судовому засіданні представник пояснив, що враховуючи медичні протипоказання та беручи до уваги ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", за змістом якої підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці. Для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Для громадян, які не працювали за попередньо здобутими професіями (спеціальностями) понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за здобутими раніше професіями (спеціальностями) може вважатися підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці, спеціалістом відповідача було враховано дані бази ЕІАС.NЕТ, згідно яких, останнім місцем роботи позивача є спеціаліст державної служби центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дзержинського району м. Харкова, що також підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 ( а.с.109).
За таких обставин, під час прийому 29.04.2016 відповідальним спеціалістом відповідача були переглянуті вакансії за посадами "юрист", "соціолог", "юрисконсульт", «спеціаліст державної служби».
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вакансія за посадою "соціолог" була відсутня як актуальна, а вакансія за посадою "юрист" з рівнем вимог відповідно до освіти позивача також не була заявлена. Щодо вакансії "юрисконсульт" в управлінні соціального захисту населення Харківської РДА, спеціалістом відповідача, на виконання п. 1.4 розділу 1 "Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості", затвердженого директором Державного центру зайнятості від 18.08.2014, було здійснено телефонні дзвінки до роботодавця з метою уточнення вимог до претендента, умов праці та призначення співбесіди, проте останній на них не відповідав. Отже, день і час співбесіди узгоджено не було, а позивач відмовився від направлення на працевлаштування.
Також, під час прийому 29.04.2016 вакансія «спеціаліст державної служби» була відсутня, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 було запропоновано самостійно ознайомитись з актуальними вакансіями в секторі самостійного пошуку роботи.
В секторі самостійного пошуку роботи підходящої роботи ОСОБА_1 не підібрав.
Дані обставини зафіксовано у додатках до персональної картки позивача № 203914112500014 (а.с. 40 зворот).
За таких обставин, представник відповідача вважав, що Харківський міський центр зайнятості всебічно сприяв у працевлаштування позивача, при цьому останній, зловживаючи своїми правами, як при зверненні 29.04.2016 р. так і у попередніх випадках, постійно відмовлявся від запропонованих вакансій, вважаючи, що такі йому не підходять як за рівнем його освіти так і по медичним показанням, проте мотивував це недостатньою якістю та ретельністю його обслуговування відповідачем.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно ст.43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.
Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Згідно ч.2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.
Проте, згідно ч.3 цієї ж статті Закону, у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.
Також, відповідно до п. 19 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198 (далі - Порядок №198), у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.
Згідно ч. 8 ст. 46 Закону України "Про зайнятість населення", підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати); умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.
Відповідно до п. 22 Порядку №198, підходящою не може бути робота у разі, коли: вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.
Тобто, законодавцем чітко визначено перелік робіт, які не можуть вважатися для безробітного підходящими.
Разом з тим, як вже зазначалось, жодних вакансій за посадами «соціолог», «спеціаліст державної служби» не було виявлено як актуальних, вакансії за посадою «юрист» з рівнем вимог відповідно до освіти позивача не були заявлені, а щодо вакансії "юрисконсульт" в управлінні соціального захисту населення Харківської РДА, спеціалістом відповідача, на виконання п. 1.4 розділу 1 "Рекомендацій щодо обслуговування населення та роботодавців фахівцями служби зайнятості", затвердженого директором Державного центру зайнятості від 18.08.2014, було здійснено телефонні дзвінки до роботодавця з метою уточнення вимог до претендента, умов праці та призначення співбесіди, проте останній на них не відповідав. Отже, день і час співбесіди узгоджено не було, а позивач відмовився від направлення на працевлаштування.
Враховуючи встановлені судом обставини, у зв'язку з наведеним нормативним обґрунтуванням, суд дійшов висновку, що відповідачем учинялись відповідні дії щодо встановлення професій, робота за якими є підходящою позивачу за станом здоров'я, освітою тощо. В свою чергу, за наслідком отриманої відповіді лікувального закладу вбачається, що необхідною умовою для визначення можливості праці позивачем на відповідній професії, є вказівка характеристики умов праці саме роботодавцем. А відтак, вказані позивачем обставини не є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що, в свою чергу - несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вказаної позовної заяви.
Згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права (ч.1 ст. 6 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Розглядаючи спір по суді, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем було допущено бездіяльність, чим порушено права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено під час судового розгляду відсутність факту порушення прав позивача.
З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа Державна служба зайнятості України про визнання бездіяльності незаконною, суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Державна служба зайнятості України про визнання бездіяльності незаконною - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2016.
Суддя Мар'єнко Л.М.