КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
31 серпня 2016 року Справа № П/811/750/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
1) визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградської області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України “Про прокуратуру”), за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та за період з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року в частині зменшення посадового окладу на 50 відсотків, неправомірними.
2) зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо):
- за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України “Про прокуратуру”);
- за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд");
- за період з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року виходячи з посадового окладу - 0,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50 відсоткового зменшення з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що листом від 30.05.2016 р. №19-1097-1 їй відмовлено у здійсненні перерахунку і виплаті заробітної плати відповідно до вимог ч.1 ст.144 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, оскільки в кошторисі на 2016 рік не передбачено коштів на здійснення перерахунку. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в нарахуванні тане виплаті їй заробітної плати неправомірними, що зумовило звернення до суду.
Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки територіальне управління ДСА України в Кіровоградській області як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
На підставі усної ухвали від 31.08.2016 року із занесенням до журналу судового засідання, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження (а.с.60).
Дослідивши подані позивачем та представником відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 з 10.09.2001 р. працює в апараті Ленінського районного суду м. Кіровограда (а.с.12-14).
19.05.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати за періоди з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. та з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р., з 09.09.2015р. по 31.12.2015р.
Листом від 30.05.2016р. №19-1097-1 Територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для проведення перерахунку та виплати заробітної плати за періоди з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. та з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р., з 09.09.2015р. по 31.12.2015р. (а.с.14-16).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) у редакції, що діяла з 26.10.2014 до 01.01.2015, установлювала, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
У подальшому, Закон №2453-VI згідно з п. 9 розділу І Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» викладено в новій редакції, яка набула чинності з 29.03.2015р.. Зокрема, питання матеріального, побутового забезпечення та соціального захисту працівників судової системи регулювалося статтею 147 Закону №2453-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Закону №2453-VI розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Однак пунктом 64 розділу I Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII, що набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2010 року №50-51, ст. 572), зокрема, установлено, що норми і положення у т. ч. частини третьої статті 69, статті 129, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р. № 41-45, ст. 529) статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI (далі - БК України) зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Бюджетного кодексу України
Під час вирішення спору суд врахує, що згідно зі ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно ст. 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Держава згідно зі ст. 130 Основного Закону забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством у сфері бюджетних відносин і саме вони мають пріоритет у застосуванні. Тому, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, як бюджетна установа, зобов'язане дотримуватися правил бюджетної дисципліни, нормативно-правових актів як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.
У період, щодо якого виник спір, схема посадових окладів працівників апарату судів визначена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема, додатком 45 «Схема посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів».
Суд встановив, що виплата заробітної плати позивачу здійснена з урахуванням вказаних вимог законодавства.
Згідно з розділом «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінету Міністрів України було доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Разом із тим було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Відповідач, як бюджетна установа, зобов'язаний дотримуватися правил бюджетної дисципліни, нормативно-правових актів як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.
На підставі ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 26.10.2014р.) та ч. 2 ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 28.03.2015р.) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 26.10.2014р.) та ч. 1 ст. 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 28.03.2015р.) суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Частинами 1-2 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету частиною 1 ст. 166 Бюджетного кодексу України визнається бюджетним правопорушенням, за що ст. 121 цього Кодексу передбачає відповідальність.
Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення. Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на: оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків; видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами. (ч. 10-11 ст. 123 БК України)
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що фінансування в даному випадку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на оплату праці працівникам апарату Ленінського районного суду м. Кіровограда здійснюється виключно в межах сум на оплату праці, передбачених в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 13.07.2016р. по справі №820/4653/15, які на підставі ст. 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, оскільки з 26 жовтня 2014 року до 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не заперечували, що виплата позивачу заробітної плати здійснювалась з урахуванням видатків, передбачених суду Державним бюджетом України в межах затвердженого кошторису.
Перегляд фактично здійснених в минулих бюджетних періодах видатків на заробітну плату має здійснюватися з дотриманням бюджетного законодавства, що обумовлено наступним.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, згідно з яким однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
При цьому, вказаним рішенням Конституційного Суду України вирішено, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Принцип законності передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Крім того, згідно із рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»", передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Вирішуючи спір суд врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004р.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів понесення судових витрат у цій справі, пов'язаних із залученням свідків чи проведенням судових експертиз, питання про їх стягнення з позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про визнання неправомірними дій та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Жук