Іменем України
15 вересня 2016 р. Справа № 814/1112/16
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1,
доТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області,
треті особиДержавна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області,
прозобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області з вимогою зобов'язати здійснити перерахунок і виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами Березнегуватського районного суду Миколаївській області та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з 26.10.14 по 31.12.15, визначеного відповідно до абз.2 ч.1 ст.144 (абз.2 ч.1 ст.147) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в період з 26.10.15 по 08.09.15 відповідач сплачував йому заробітну плату з обрахунку посадового окладу 1218 гривень, а з 09.09.15 з обрахунку посадового окладу 2067 гривень, а відповідно до вимог абз.2 ч.1 ст.144 (абз.2 ч.1 ст.147) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен був обраховувати з посадового окладу 3654 гривень (в період з 26.10.14 - 31.08.15), 4134 гривень (в період з 01.09.15-31.12.15).
Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що бюджетом на 2014 та 2015 роки, не були передбачені відповідні витрати на збільшення розміру заробітної плати працівникам апарату суду, а за таких обставин відповідач не мав можливості нараховувати їй посадовий оклад у розмірах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Також, на підтвердження своєї позиції відповідачем надано постанови Верховного Суду України від 12.07.16 та 13.07.16 по аналогічним справам, у яких висловлені правові висновки з цього приводу.
Треті особи підтримали позицію відповідача та просили в задоволенні позову відмовити з тих же підстав.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 1994 року працює на посаді секретаря судового засідання в Березнегуватському районному суді, має 11 ранг державного службовця та відповідно до п.п.6 «б» п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців» №88-р від 24.02.03 є державним службовцем 6-ї категорії.
Протягом періоду з 26.10.14 по 08.09.15 відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу заробітна плата за посадовим окладом 1218 гривень, а з 09.09.15 по 31.12.15 за посадовим окладом 2067 гривень.
Під час визначення розміру посадового окладу позивачу, відповідач в період 26.10.14 по 08.09.15 керувався постановою Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.06 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та № 482 від 20.05.09 «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати -1218 гривень.
З 09.09.15 відповідач, при визначення посадового окладу позивача, керувався постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №644 від 02.09.15, якою посадовий оклад секретаря судового засідання місцевого загального суду визначено в розмірі 50% від 30% посадового окладу судді - 2067 гривень (1378/100*30=4134/100*50=2067).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
26.10.14 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру». Пунктом 5 розділу ХІІ Прикінцеві положення цього Закону було внесені зміни до ч.1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: її було доповнено новим абзацом другим, відповідно до якого «розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».
29.03.15 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким у новій редакції викладено Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Абзацом другим ч.1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у цій редакції, передбачено, що «розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців».
Пунктом 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми та положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначеним правом Кабінет Міністрів України скористався лише 02.09.15, видавши постанову №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою передбачив розмір посадового окладу секретаря судового засідання місцевого суду в розмірі 0,3 від посадового окладу судді місцевого суду, але на 2015 рік місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення.
Відповідно до ч.3 ст.133 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» оклад судді місцевого суду встановлений у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що станом в період з 26.10.14 по 31.08.15 дорівнював 1218 гривень, а в період з 01.09.15 по 08.09.15 - 1378 гривень.
За таких обставин, посадовий оклад секретаря судового засідання з 26.10.14 по 31.08.15, відповідно ч.1 ст.147 (до 29.03.15 ч.1 ст.144) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен дорівнювати 3654 гривень, а з 01.09.15 по 08.09.15 - 4134 гривень, що складає 30% посадового окладу судді місцевого суду.
На переконання суду, саме з цих розмірів посадового окладу повинен був виходить відповідач під час нарахування та виплати заробітної плати позивачу протягом 26.10.14 - 08.09.15, оскільки саме такий розмір посадового окладу передбачений Законом.
Щодо посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 12.07.16 по адміністративній справі №820/4648/15 та від 13.07.16 по адміністративній справі №820/4653/15, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Одночасно з цим, відповідно до абз.2 ч.2 ст.161 КАС України, суд використовує своє право відступити від правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду України від 12.07.16 по адміністративній справі №820/4648/15 та від 13.07.16 по адміністративній справі №820/4653/15.
Встановлення розміру посадового окладу працівника апарату суду безпосередньо Законом, є вимогою, соціальної гарантією, а не рекомендацією до виконавчої влади. Та обставина, що законодавець визначив розмір посадового окладу саме в Законі, вказує на те, що жодним іншим державним органом зазначений розмір посадового окладу зменшений бути не може.
В тому числі не може бути зменшена зазначена соціальна гарантія - бездіяльністю органів виконавчої влади.
Одночасно з цим, варто зауважити, що для врахування інтересів бюджету, законодавець надав у цьому випадку право Кабінету Міністрів України (п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік») обмежити цей розмір, у разі такої необхідності. Але, Уряд, в період з 01.01.15 до 09.09.15 зазначеним делегованим правом не скористався, своїх повноважень на обмеження розміру посадового окладу працівників апарату суду не використав.
Неприйняття Урядом України відповідного правового акту про розмір окладу працівників апарату судів без законних підстав, без легітимної мети є втручанням у майнове право працівників апарату судів, гарантоване їм Законом. Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі «Суханов та Ільченко проти України» була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки розмір посадового окладу працівника апарату суду чітко визначений самим Законом, для нарахування заробітної плати немає необхідності в очікуванні видання додаткових постанов Кабінету Міністрів України.
Тому, бездіяльність Кабінету Міністрів України в період з 26.10.14 до 08.09.15 щодо не приведення у відповідність до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» постанови №268 від 09.03.06 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури судів та інших органів» не може бути перешкодою для застосування прямих норм Закону.
З цього приводу вже склалася досить стала практика Європейського суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні від 10.03.01 справа «Сук проти України» (Заява № 10972/05), ЄСПЧ висловся, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Аналогічний підхід ЄСПЧ застосовував під час розгляду справ «Будченко проти України» (Заява № 38677/06), «Кечко проти України» (Заява N 63134/00) та багатьох інших.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Інший підхід, при якому виконання прямих і чітких вимог Законів України залежить від прийняття чи не прийняття органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів, був би спотворенням принципу верховенства права, оскільки відмовляє позивачу у вирішенні адміністративного спору з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, що прямо заборонено ч.4 ст.8 КАС України.
Оскільки в період з 26.10.14 до 08.09.15 існували чіткі норми ч.1 статті 144 та ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в різних редакціях) про визначення розміру посадового окладу позивача в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, це право повинно бути захищено шляхом зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату позивачу за цей період з урахуванням всіх обов'язкових відповідно до чинного законодавства надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
Щодо періоду з 09.09.15 по 31.12.15, то, на думку суду, в цій частині належить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» законодавець надав право Кабінету Міністрів України застосовувати норми та положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, зазначений п.9 є законодавчо закріплене уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України на обмеження розміру посадового окладу позивача протягом 2015 року (делеговане повноваження).
Оскільки, Кабінет Міністрів України відповідно до Закону мав право встановити посадовий окладу на 2015 рік в іншому розмірі, але скористався цим правом лише з 09.09.15, саме з цього моменту необхідно застосовувати розмір посадового окладу передбачений постановою №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», тобто ? від 30% посадового окладу судді місцевого суду.
В період з 09.09.15 по 31.12.15 позивач отримував заробітну плату з обрахунку посадового окладу визначеного постановою №644 від 02.09.15, а тому його права в цей період не були порушені.
Позов задовольнити частково.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 року відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 26.10.14 за ЗУ "Про прокуратуру"), та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 29.03.15 за ЗУ "Про забезпечення права на справедливий суд"), з урахуванням всіх обов'язкових відповідно до чинного законодавства надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
Суддя В. В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20.09.16
Суддя В.В. Біоносенко