ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" вересня 2016 р. Справа № 809/1085/16
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кишинського М.І.
за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.
позивача: ОСОБА_1
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 8707,88 грн,-
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 8707,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну та неповну сплату відповідачем в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16, пунктів 295.3 статті 295 Податкового кодексу України єдиного податку в розмірі 8707,88 грн.
Представник позивача, вимоги викладені в адміністративному позові підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресу місця проживання відповідача: 76006, АДРЕСА_1, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 21.03.2005 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.07.2016 року, та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, надалі - Кодекс).
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 291.4 статті 291 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку поділяються на першу, другу, третю та четверту групи платників єдиного податку.
Згідно пункту 293.1 статті 293 Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.03.2013, відповідачем була обрана третя група платника єдиного податку, ставка податку - 5 % доходу.
Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Судом встановлено, що відповідач подав 26.10.2015 податкову декларацію, в якій задекларував 8707,88 грн. єдиного податку.
Пунктом 295.3 статті 295 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
За змістом підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Приписами пункту 38.1 статті 38 Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, зокрема, довідки про суми податкового боргу платника податків від 18.07.2016 року, витягів із облікової картки платника станом на 31.12.2015, 30.11.2015, довідки-розрахунку податкового боргу від 17.07.2016 у відповідача є заборгованість з єдиного податку в сумі 8707,88 грн.
Право контролюючого органу на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі пункту 59.4 статті 59 Кодексу надсилалась відповідачу податкова вимога форми «Ф» № 1079-25 від 23.02.2015 на суму 5022,99 грн., яка не отримана відповідачем з незалежних від контролюючого органу причин.
Абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як вбачається з витягу облікової картки, податковий борг відповідача з дня її виставлення по 30.11.2015 жодного разу не переривався, а тому вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною та на суму збільшення податкового боргу не було правових підстав для виставляння нової податкової вимоги.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Проте відповідачем не подано суду ні заперечень на адміністративний позов, ні доказів сплати податкового боргу, чи будь-яких інших доказів, які б спростовували доводи позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (76018, АДРЕСА_2, іден. номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 8707 (вісім тисяч сімсот сім) грн. 88 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кишинський М.І.
Постанова складена в повному обсязі 19.09.2016 року.