Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"07" вересня 2016 р. Справа № 911/2036/16
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Інтеграл-банк” ОСОБА_1, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Анко-Бронь”, Київська обл., м. Бровари
про стягнення 50 400,00 гривень
За участю представників сторін:
від позивача
від відповідача: ОСОБА_3
Позивач, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Інтеграл-банк” ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Анко-Бронь” про стягнення 50 400,00 гривень, набутих без достатньої правової підстави.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в серпні 2015 року між публічним акціонерним товариством «Інтеграл-банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Анкор-Бронь» велись перемовини про намір вступити в договірні відносини шляхом укладання договору щодо виготовлення, здійснення поставки та встановлення конструкцій з сертифікованих елементів у відділенні позивача за адресою - м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 49. На підставі виставленого рахунку позивач перерахував 50 400,00 гривень з призначенням платежу: «попередня оплата -70% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій згідно договору №10/08-15 від 10.08.2015, рахунок №113 від 13.08.2015». Текст відповідного договору сторонами не підписувався. Позивач також зазначає, що у зв'язку із визнанням ПАТ «Інтеграл-банк» неплатоспроможним та запровадження тимчасової адміністрації змінилися напрямки діяльності банку та відпала необхідність в отриманні послуг передбачених договором, оскільки були встановлені обмеження щодо відкриття нових відокремлених підрозділів банку, а сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 50 400,00 гривень є по суті кредиторською заборгованістю та підлягають поверненню на підставі ст. ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України, оскільки підстава, на якій ці кошти перебувають у відповідача, на даний час відпала.
14.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те що, 12.01.2016 господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі №910/29139/15, яким позовні вимоги ТОВ «Анко-Бронь» задоволено повністю, на користь ТОВ «Анко-Бронь» стягнуто 21 600,00 гривень, що є заборгованістю позивача за договором № 10/08-15 від 10.08.2015. Цим рішенням встановлено, що 10.08.2015 між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ТОВ «Анко-Бронь» укладено договір № 10/08-15, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець за замовленням замовника виготовляє, здійснює поставку та встановлює металеві конструкції згідно ДСТУ 4546:2006 та ДСТУ 4547:2006 з сертифікованих елементів конструкцій (надалі - роботи) у відділенні за мовника за адресою м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 49, а замовник приймає та оплачує зазначені роботи на умовах, передбачених даним договором. Також цим судом встановлено, що на виконання умов договору від 10.08.2015 № 10/08-15 ТОВ «Анко Бронь» виготовив та передав ПАТ «Інтеграл-Банк» металеві конструкції на загальну суму 72 000,00 гривень, за надані послуги ТОВ «Анко Бронь» розрахувався лише частково в сумі 50 400,00 гривень (попередня оплата 70% грошової суми) та має заборгованість за договором №10/08-15 від 10.08.2015 у розмірі 21 600,00 (30% грошової суми) гривень. Отже з посиланням на те, що грошові кошти у розмірі 50 400,00 гривень було отримано відповідачем на відповідній правовій підставі, вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено.
Строк розгляду справи продовжувався. Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до платіжного доручення №37 від 17 серпня 2015 ПАТ «Інтеграл-Банк» (позивач) перерахувало на рахунок ТОВ «Анко-Бронь» 50 400,00 гривень з призначенням платежу «попередня оплата - 70% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли) згідно договору №1 до договору №10/08-15 від 10.08.2015, ПДВ - 8 400,00 гривень».
06.10.2015 позивач надіслав на адресу відповідача лист з вимогою про повернення перерахованих, згідно платіжного доручення №37 від 17 серпня 2015 року, грошових коштів в сумі 50 400,00 гривень за наступними реквізитами: ПАТ «Інтеграл-Банк»; МФО банку: 320735; код ЄДРПОУ: 22932856; розрахунковий рахунок: 35100980005, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.
21.10.2015 позивач надіслав на адресу відповідача лист, в якому повідомив, що договір № 10/08-15 від 10.08.2015 року сторонами не укладався та представниками не підписувався, текст зазначеного договору у позивача відсутній, у зв'язку з чим просив відповідача повернути протягом 3 (трьох) банківських днів кошти, як безпідставно перераховані позивачем.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.01.2016 у справі №910/29139/15 за позовом ТОВ «Анко Бронь» до ПАТ «Інтеграл-Банк» про стягнення заборгованості за договором № 10/08-15 від 10.08.2015 у розмірі 21 600,00 гривень (30% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли), задоволено повністю та встановлено, що 10.08.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 10/08-15, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець за замовленням замовника виготовляє, здійснює поставку та встановлює металеві конструкції згідно ДСТУ 4546:2006 та ДСТУ 4547:2006 з сертифікованих елементів конструкцій (надалі - роботи) у відділенні за мовника за адресою м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 49, а замовник приймає та оплачує зазначені роботи на умовах, передбачених даним договором.
Факт виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт за договором № 10/08-15 від 10.08.2015 року по виготовленню, здійсненню поставки та встановленню металевих конструкцій підтверджується актом прийому-передачі від 28 серпня 2015 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
ТОВ «Анко-Бронь» було направлено рахунок на оплату № 149 від 02 вересня 2015 року на суму 21 600,00 гривень (30% за виготовлення та встановлення металевих конструкцій (касові вузли) згідно додатку № 1 до договору 10/01-15 від 10.08.2015 р. за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 49).
Зазначений рахунок на оплату № 149 від 02 вересня 2015 відповідачем не оплачений. ПАТ «Інтеграл-Банк» листом №20-1/1592 від 29.09.2015 повідомив ТОВ «Анко Бронь», що ПАТ «Інтеграл-Банк» було перераховано ТОВ «Анко Бронь» авансовий платіж за виготовлення та встановлення металевих сертифікованих конструкцій у розмірі 50 400,00 гривень, однак акт приймання виконаних робіт підписано не було.
Крім того, ПАТ «Інтеграл-Банк» у зазначеному листі вказав, що до ПАТ «Інтеграл банк» 16.09.2015 була введена Тимчасова адміністрація, у зв'язку з чим, просив ТОВ «Анко Бронь» повернути перерахований аванс та забрати встановлені конструкції. ТОВ «Анко-Бронь» у відповідь на лист №20-1/1592 від 29.09.2015 року, направив ПАТ «Інтеграл-Банк» лист (вимогу) № 07/10-01 від 07.10.2015 року, в якому просив сплатити повну вартість замовлення та повторно направив рахунок на оплату №149 від 02 вересня 2015 року на суму 21 600,00 гривень.
Отже зазначеним рішенням встановлено факт укладання сторонами договору від 10.08.2015 №10/08-15, отримання відповідачем авансового платежу за виготовлення та встановлення металевих сертифікованих конструкцій у розмірі 50 400,00 гривень згідно цього договору, встановлено факт виконання ТОВ «Анко Бронь» своїх зобов'язань за договором та виникнення у ПАТ «Інтеграл банк» обов'язку щодо внесення залишку боргу у розмірі 21600 гривень, які було стягнуто цим рішенням.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.01.2016 по справі № 910/29139/15 набрало законної сили, станом на час розгляду справи не оскаржено та не скасоване.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначає, що перераховані ним відповідачу на виконання умов договору від 10.08.2015 №10/08-15 грошові кошти в сумі 50 400,00 гривень були безпідставно перераховані ним та отримані відповідачем безпідставно, оскільки відпала необхідність в отриманні послуг передбачених договором, оскільки були встановлені обмеження щодо відкриття нових відокремлених підрозділів банку, а сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 50 400,00 гривень є по суті кредиторською заборгованістю, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відповідно до ст. ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України повернути зазначену суму коштів позивачу.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Частиною першою ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не і допускається.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у справі, в тому числі і спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 50 400,00 гривень, виникли із укладеного між сторонами договору № 10/08-15 від 10.08.2015.
Із матеріалів справи судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 50 400,00 гривень, були перераховані позивачем на рахунок відповідача на виконання умов договору № 10/08-15 від 10.08.2015 в якості попередньої оплати за виготовлення та встановлення металевих конструкцій, згідно договору №10/08-15 від 10.08.2015.
Факт укладання та виконання сторонами договору № 10/08-15 від 10.08.2015 встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 12.01.2016 у справі №910/29139/15, що набрало законної сили.
Отже цим судом вже встановлено факти, що мають преюдиціальне значення для цієї справи та встановлені судом факти, зокрема щодо укладання сторонами договору, спростовує доводи позивача про те, що договір з боку ПАТ «Інтеграл банк» не укладався.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, враховуючи те, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами у справі, виникли із укладеного між ними договору від 10.08.2015 №10/08-15, тобто мають договірний характер, а кошти, які публічне акціонерне товариство «Інтеграл-банк» просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Анко-Бронь», отримані відповідачем у якості попередньої оплати за роботи, які повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності достатньої правової підстави - договору від 10.08.2015 №10/08-15, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 50 400,00 гривень як безпідставно набутих відповідачем.
Витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 07.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.09.2016.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.М. Колесник