ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2016Справа №910/13398/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС»
до товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ»
про стягнення заборгованості в розмірі 34 616,60 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Сава Л.В. (довіреність б/н від 04.01.2016);
від відповідача: не з'явились,
У липні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 34 616,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки № 154/К від 02.03.2015 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Проте, відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав не належним чином, товар, переданий позивачем, оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 34 616,60 грн, з яких: 31 725,19 грн - основний борг; 2 667,17 грн - пеня; 224,24 грн - три проценти річних.
Провадження у справі № 910/13398/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, її розгляд призначено на 30.08.2016.
29.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 26.07.2016, яке було задоволено судом.
30.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 26.07.2016 не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 розгляд справи відкладено на 12.09.2016.
06.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивач подав клопотання, в якому навів детальний розрахунок позовних вимог.
12.09.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 05.07.2016, 25.07.2016 не виконав.
Ухвали у даній справі надсилались, зокрема, й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були отримані представником останнього, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи.
Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання суду не надав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
02.03.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» (далі - позивач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» (далі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки № 154-К (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 158 439,42 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 4505, № 4506, № 4507, № 4508, № 4509 від 22.06.2015; № 8565, № 8566, № 8567 від 13.11.2015; № 532, № 535, № 536, № 537 від 25.01.2016; № 652, № 653 від 26.01.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач, в свою чергу, товар за вищевказаними видатковими накладними прийняв, проте оплатив його частково, а саме в розмірі 68 727,77 грн, що підтверджується банківськими виписками від 13.07.2015, 10.08.2015, 04.09.2015, 26.10.2015, 24.11.2015, 13.01.2016, 08.02.2016, 09.03.2016, 24.03.2016, 28.03.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.
Крім того, відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 57 987,07 грн, що підтверджується накладними повернення постачальнику: № 1296085 від 25.08.2015, № 1301460, № 1301486 від 16.10.2015, № 1301468 від 21.10.2015, № 1301495 від 22.10.2015, № 1319814 від 05.04.2016, № 1329393, №1329371 від 15.06.2016, № 1329377 від 16.06.2016, № 1329660, № 1329579 від 17.06.2016, копії яких також долучені до матеріалів справи.
Таким чином, відповідач оплатив та повернув позивачу товар на загальну суму 126 714,84 грн, тобто виконав свої зобов'язання за договором лише частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком останнього становить 31 725,19 грн, а за розрахунком суду - 31 724,58 грн (158 439,42 - 68 727,77 - 57 987,07).
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 34 616,60 грн, з яких: 31 725,19 грн - основний борг; 2 667,17 грн - пеня; 224,24 грн - три проценти річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 158 439,42 грн, а відповідач частково оплатив вказаний товар у сумі 68 727,77 грн та повернув позивачу частину товару загальною вартістю 57 987,07 грн. Так, заборгованість відповідача перед позивачем за розрахунком суду становить 31 724,58 грн.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню в розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 31 724,58 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 667,17 грн пені та три проценти річних у розмірі 224,24 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 02.03.2015 до договору) передбачено, що покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у п. 9.2 цього договору кожні 30 календарних днів за реалізований у цей період товар. Остаточний розрахунок за кожну партію поставленого товару відбувається не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Якщо товар не реалізований протягом даного строку, він підлягає оплаті покупцем або поверненню постачальнику при умові збереження товарного вигляду.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково, отже допустив порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 2.16 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 02.03.2015 до договору) передбачено, що у випадку затримки оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплачених товарів за кожен день прострочення оплати.
З розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, вбачається, що позивач здійснює нарахування пені та трьох процентів річних лише на заборгованість з оплати товару, переданого за видатковими накладними № 532, № 535 від 25.01.2016 та № 652, № 653 від 26.01.2016.
Враховуючи положення п. 3.2 договору остаточний розрахунок за товар, переданий:
- по видатковим накладним № 532, № 535 від 25.01.2016, повинен був бути здійснений відповідачем по 24.04.2016, а прострочення виконання зобов'язання з оплати почалось з 25.04.2016
- по видатковим накладним № 652, № 653 від 26.01.2016, повинен був бути здійснений відповідачем по 25.04.2016, а прострочення виконання зобов'язання з оплати почалось з 26.04.2016.
Водночас, позивач починає нарахування пені та трьох процентів річних з 26.04.2016, що не порушує вимоги законодавства та умови договору і є правом позивача.
Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому допущені арифметичні помилки, у зв'язку з чим, судом був здійснений власний розрахунок пені:
Період заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн)
26.04.2016-26.05.201631 724,5819,01 021,08
27.05.2016-23.06.201631 724,5818,0873,73
24.06.2016-20.07.201631 724,5816,5772,31
Всього2 667,12
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому ніж визначено позивачем, а саме - 2 667,12 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що у ньому допущені арифметичні помилки. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:
Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Ставка процентів річнихРозмір процентів річних (грн)
26.04.2016-26.05.20168631 724,583%223,63
Всього223,63
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 223,63 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 377,95 грн.
Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЯ» (04214, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 52; ідентифікаційний код 39546099) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 38, к. 12; ідентифікаційний код 37567185) основний борг у розмірі 31 724,58 грн (тридцять одна тисяча сімсот двадцять чотири грн 58 коп.); пеню в сумі 2 667,12 грн (дві тисячі шістсот шістдесят сім грн 12 коп.); три проценти річних у розмірі 223,63 грн (двісті двадцять три грн 63 коп.); 1 377,95 грн (одну тисячу триста сімдесят сім грн 95 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19 вересня 2016 року.
Суддя Я.А. Карабань