Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"05" вересня 2016 р. Справа № 911/1809/16
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, Київська обл., м. Боярка
до комунального підприємства Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницьктепломережа”, Київська обл., м. Переяслав- Хмельницький
про стягнення 1 385 334,24 гривень
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1-184 від 22.12.2015;
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.07.2016.
Позивач, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницьктепломережа” про стягнення 1 385 334,24 гривень, з яких 1 215 977,75 гривень основний борг, 117 116,43 гривень пеня, 8 366,60 гривень 3% річних та 43 873,46 гривень інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420KGM7CGT016.
06.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовну заяву визнає частково, посилаючись на те, що рішенням Київської обласної ради від 16.05.2013 №602-32-VI «Про реорганізацію шляхом приєднання до Комунального підприємства Київської обласної ради «Києво-Святошинська тепломережа» було прийнято рішення про припинення і приєднання КП КОР «Переяслав-Хмельницьктепломережа» до компанії, яка була правонаступником всіх прав та обов'язків підприємства. Рішенням Київської обласної ради від 13.08.2015 №1003-VI підприємство було виключено зі списку комунальних підприємств, що реорганізувалися та приєднувалися до компанії. У зв'язку з чим підприємству було завдані збитки. Збитковість в діяльності підприємства призвела до його заборгованості за спожиті, для вироблення теплової енергії, енергоресурси та їх розподіл. Також відповідач зазначив, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» та порядку розподілу коштів що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, споживачі оплату отриманих послуг теплопостачання проводять на поточний рахунок підприємства в Ощадбанку із спеціальним режимом використання. Кошти, що надходять на розподільчий рахунок, на кожний наступний місяць розподіляються у відсотковому співвідношенні, відповідно до реєстру нормативів перерахування коштів, щомісяця (на наступний місяць) затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а тому відповідач не має можливості здійснювати оплату вартості послуги розподілу природного газу на умовах попередньої оплати.
12.07.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення, в якому зазначив, що відповідно до п. 6.1 типового договору розподілу природного газу №09420 KGM7CGT016 від 01.01.2016 оплата вартості послуг з розподілу природного газу здійснюється за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність. Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3171 від 29.15.2015 тариф на послуги розподілу природного газу з 01.01.2016 складає 642,24 гривень за 1 000 куб. м. Також відповідач зазначив, що господарський кодекс України в імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та зобов'язаний сплатити штрафні санкції.
Впродовж строку розгляду справи сторони надавали відомості щодо зменшення основного боргу на загальну суму 44 034,18 гривень.
Оскільки сума заборгованості в розмірі 44 034,18 гривень була оплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 44 034,18 гривень слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору і остаточно вирішується справа щодо основного боргу в розмірі 1 171 943,57 гривень.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував частково, просив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення суми на яку зменшився основний борг та пені.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.01.2016 між публічним акціонерним товариством «Київоблгаз» (постачальник) та комунальним підприємством Київської обласної ради “Переяслав-Хмельницьктепломережа” був укладений договір про розподілу природного газу.
За умовами п. 1.2 договору його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку у встановленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1. договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
У п. 2.3 договору зазначено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
В пункті 6.2. договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
У відповідності до п. 6.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Згідно п. 6.5. договору у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.
Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за цим договором.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт споживача до повного погашення заборгованості.
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6 договору).
Згідно з п. 7.4 договору споживач зобов'язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
За умовами п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).
Договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України (п. 12.3 договору).
В обґрунтування заявленого позову позивач стверджує, що на виконання умов договору постачальник передав, а споживач на протязі січень-березень 2016 року прийняв 2 834 905,00 м3 природного газу, що підтверджується актами, а саме:
акт №1901900021 надання послуг з розподілу природного газу за січень 2016 року на суму 803 508,40 гривень; акт №1901900021 надання послуг з розподілу природного газу за лютий 2016 року на суму 538 353,18 гривень; акт №1901900021 надання послуг з розподілу природного газу за лютий 2016 року на суму 478 827,82 гривень, а всього на суму 1 820 689,4 гривень.
Відповідачем вказані послуги були частково оплачено на суму 648 745,83 гривень.
Враховуючи наведене, у відповідача утворився борг перед позивачем, який станом на день розгляду справи становить 1 171 943,57 гривень.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем рахунку для проведення відповідачем попередньої оплати послуг з розподілу природного газу за лютий-квітень 2016 року відповідно до п. 6.4 договору.
Відповідно до п. 6.6. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач в період січень-лютий 2016 року надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу на суму 1 820 689,40 гривень, що підтверджується актами надання послуг з розподілу природного газу: акт №1901900021 від 31.01.2016 на суму 803 508,40 гривень; акт №1901900021 від 29.02.2016 на суму 538 353,18 гривень; акт №1901900021 від 31.03.2016 на суму 478 827,82 гривень із зазначенням в ньому, що даний акт є підставою для проведення розрахунків споживача за надані оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу розподільними мережами, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Вказані акти підписані відповідачем та скріплені печаткою без будь-яких заперечень.
З огляду на викладене, за відсутності в матеріалах справи доказів виставлення рахунків на здійснення попередньої оплати послуг відповідно до п. 6.4 договору, суд дійшов висновку, що підставою для проведення розрахунків з розподілу природного газу в січні-лютому 2016 року є підписані між позивачем та відповідачем акти наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2016 (за січень 2016 року), 29.02.2016 (за лютий 2016 року), 31.03.2016 (за березень 2016 року).
Як у відзиві так і у судовому засіданні представник відповідача повністю погодився з наявністю у нього даної заборгованості перед позивачем.
Відповідач не надав суду належних доказів які б свідчили про вчасну та повну оплату позивачу за розподілений природний газ у спірний період.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з розподілу природного газу за типовим договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг з розподілу природного газу за цим договором та має перед позивачем після часткової оплати заборгованості 1 171 943,57 гривень та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
В порушення умов договору та чинного законодавства України, відповідачем не здійснено вчасно та в належному обсязі оплату за розподіл позивачем природного газу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 8 366,60 гривень 3% річних, 43 873,46 гривень інфляційного збільшення, 117 116,43 гривень пені за послуги надані у лютому-березні 2016 року посилаючись на п. 8.2 договору, відповідно до умов якого, споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, з який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані акти надання послуг з розподілу природного газу: акт №1901900021 за лютий 2016 року на суму 538 353,18 гривень підписаний 29.02.2016; акт №1901900021 за березень 2016 року на суму 478 827,82 гривень підписаний 31.03. 2016 року.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що з моменту підписання акта наданих послуг з розподілу природного газу відповідач був обізнаний про надані послуги, а отже обов'язок оплати наданих послуг настав станом на момент підписання актів наданих послуг з розподілу природного газу.
З огляду на це підставним можна вважати нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з наступного дня після дати підписання сторонами актів наданих послуг з розподілу природного газу.
Здійснивши перерахунок сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд вважає підставним та такими, що підлягає задоволенню позовні вимоги щодо 3% річних:
- за актом №1901900021 від 29.02.2016 за період з 01.03.2016-24.05.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 538 353,18 гривень, у сумі 3 761,10 гривень;
- за актом №1901900021 від 31.03.2016 за період з 01.04.2016-24.05.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 478 827,82 гривень, у сумі 2 125,21 гривень,
а всього 3% річних у загальному розмірі 5 886,31 гривень;
суми інфляційних втрат:
- за актом №1901900021 від 29.02.2016 за період березень - квітень 2016 року, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 538 353,18 гривень, сума інфляції за вказаний період становить більшу ніж заявлено в позовній заяві але дотримуючись принципу диспозитивності судового процесу та враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних збитків у межах заявленої позивачем суми у розмірі 22 158,62 гривень.
- за актом №1901900021 від 31.03.2016 за березень, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 478 827,82 гривень, у сумі 16 758,97 гривень,
а всього інфляційних втрат у загальному розмірі 38 917,59 гривень,
а також пеня:
- за актом №1901900021 від 29.02.2016 за період з 01.03.2016-24.05.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 538 353,18 гривень, у сумі 52 099,64 гривень;
- за актом №1901900021 від 31.03.2016 за період з 01.04.2016-24.05.2016, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 478 827,82 гривень, у сумі 28 494,18 гривень,
а всього пені у розмірі 80 593,82 гривень.
Водночас, 06.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені. В обґрунтування своєї заяви про зменшення розміру пені, відповідач посилається на те, що недолуга реорганізація яка тривала більше двох років завдала підприємству великих збитків, підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому становищі. Станом на 01.07.2016 сума заборгованості дорівнює 14 443 061,44 гривень
Представник позивача заперечив в судовому засіданні щодо зменшення розміру пені.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду доведено наявність у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 10 000,00 гривень, та стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 000,00 гривень. В частині стягнення пені у сумі 70 593,82 гривень слід відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 171 943,57 гривень основного боргу, 5 886,31 гривень 3% річних, 38 917,59 гривень інфляційних втрат, 10 000,00 гривень пені.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд
Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 44 034,18 гривень.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. І. Мазепи, 33, код 20598264) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) 1 171 943,57 гривень основного боргу, 10 000,00 гривень пеня, 5 886,31 гривень 3% річних, 38 917,59 гривень інфляційних втрат, 20 120,63 гривень судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 05.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.09.2016.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.М. Колесник