ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2016Справа №910/10481/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі
Київської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) комунального підприємства «Київтранспарксервіс»;
2) приватного підприємства «Мікл»,
про повернення земельної ділянки
За участю представників сторін:
від прокуратури: Винник О.О. (посвідчення № 036704 від 15.12.2015);
від позивача: Баранов М.С. (довіреність № 225-КМГ-2632 від 15.08.2016);
від відповідача: Глущенко М.М. (довіреність № 05 від 15.06.2015);
від третьої особи 1: не з'явились;
від третьої особи 2: не з'явились,
06.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (далі - відповідач) про повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора міста Києва пояснив, що всупереч вимогам земельного законодавства України, без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, відповідачем для розміщення газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, використовується земельна ділянка, площею 0,0150 га, розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Корольова, 1 (далі - земельна ділянка).
Вважаючи, що відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує інтереси держави, на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», заступник прокурора міста Києва звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу.
Провадження у справі № 910/10481/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016, розгляд справи призначено на 04.07.2016.
04.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник прокуратури подав документи, витребувані ухвалою суду від 08.06.2016, для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним. Подав заперечення на позовну заяву, зазначив, зокрема, що акт обстеження земельної ділянки № 16-0893-08 від 18.05.2015 не є належним і допустимим доказом самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, а її використання відповідачем здійснюється на підставі договору від 01.03.2015, укладеного з приватним підприємством «Мікл». Вважав, що розміщення відповідачем автомобільного газозаправного пункту на спірній земельній ділянці відповідає вимогам прямого та спеціального законодавства. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того представниками сторін було подане спільне клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - третя особа 1) та приватне підприємство «Мікл» (далі - третя особа 2), розгляд справи відкладено на 01.08.2016.
07.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представник прокуратури подав документи, витребувані ухвалою суду від 04.07.2016, для долучення до матеріалів справи.
22.07.2016 представник прокуратури через загальний відділ діловодства суду подав пояснення у справі щодо порядку здійснення контролю за використанням та охороною земель у місті Києві.
01.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представник третьої особи 2 подав письмові пояснення, вказав, що правочини, на підставі яких спірна земельна ділянка використовується третьою особою 2 та відповідачем, є правомірними і на даний час у встановленому законом порядку недійсними не визнані. Також зазначив, що під час обстеження спірної земельної ділянки представники третьої особи 2 запрошені не були, у зв'язку з чим вважав акт обстеження земельної ділянки № 16-0893-08 від 18.05.2015 неналежним доказом.
У судовому засіданні представники сторін надали суду пояснення щодо обставин справи.
Крім того, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору, в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки, згідно з приписами ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та роз'ясненнями, наведеними в п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», сукупна тривалість продовження встановленого Законом строку вирішення спору не може перевищувати п'ятнадцяти днів, а ухвалою суду від 04.07.2016 вказаний строк вже було подовжено на п'ятнадцять днів.
Представники третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 зобов'язано Центр державного земельного кадастру - Державне підприємство, яке відноситься до сфери управління Держгеокадастру надати суду відомості щодо користувачів та/або власників земельної ділянки площею 0,0150 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова, 1, розгляд справи відкладено на 30.08.2016.
26.08.2016 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 25.08.2016, в якому останнє повідомляло, що відомості, які містить Державний земельний кадастр, знаходяться у володінні центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин - Держаної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, просило суд розглянути справу за відсутності його представника.
30.08.2016 у судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представник прокуратури подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд в у позові відмовити.
Представники третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 зобов'язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру надати суду у строк до 09.09.2016 відомості щодо користувачів та/або власників земельної ділянки площею 0,0150 га, що розташована за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова, 1, розгляд справи відкладено на 12.09.2016.
12.09.2016 у судовому засіданні представники прокуратури, позивача та відповідача надали суду пояснення щодо обставин справи, представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.
Представники третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні було оголошено перерву до 14.09.2016.
14.09.2016 представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними, просив суд в їх задоволенні відмовити.
Представники третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
У судовому засіданні 14.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.
На запит прокуратури міста Києва № 05/2/3-66вих-16 від 10.05.2016 головним спеціалістом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Більовським І.В. було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Корольова, 1, код ділянки 75:316:090 (далі - земельна ділянка), за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 16-0893-08 від 18.05.2015 (далі - акт № 16-0893-08), копія якого долучена до матеріалів справи.
З акту № 16-0893-08 вбачається, що під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою було встановлено, що земельна ділянка площею близько 0,0150 га використовується товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (далі - ТОВ «Барс 2000») для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської. Рішення стосовно відведення вказаної земельної ділянки за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала. Документи, що посвідчують право оренди (власності) земельної ділянки у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані. Вбачається самовільне зайняття земельної ділянки.
Згідно з Переліком паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс» (таблиця № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011) за КП «Київтранспарксервіс» закріплена, зокрема, земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, проспект Корольова, 1, загальною площею 1250,0, на 50 машиномісць.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Вважаючи, що ТОВ «Барс 2000» користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує інтереси держави, а також з огляду на те, що Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захист цих інтересів не здійснює, заступник прокурора міста Києва на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду, просив суд зобов'язати ТОВ «Барс 2000» повернути спірну земельну ділянку Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011) роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Пунктом 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, встановлено, що для державної реєстрації права власності на сформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності подається рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).
Статтею 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені документи, що можуть би отримані заявником за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав складаються рішення державного реєстратора та інформація з Державного реєстру прав, які надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.
Пунктом 2 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, встановлено, що інформація з Державного реєстру прав надається за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру у паперовій або електронній формі, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав.
Інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 вищевказаного Порядку).
З наведених вище норм Закону вбачається, що документом, який свідчить про наявність права власності на нерухоме майно, зокрема й земельну ділянку, є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. ч. 8, 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Отже, згідно із законодавством України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що згідно з Переліком паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс» (таблиця № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011) паркувальний майданчик на 50 машиномісць, розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Святошинський р-н., просп. Корольова 1, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, закріплений за КП «Київтранспарксервіс».
Відповідно до п. 17.2 Правил благоустрою міста Києва, які є додатком до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» (далі - Правила благоустрою міста Києва) оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що КП «Київтранспарксервіс» є оператором (уповноваженою організацією) в розумінні Правил благоустрою міста Києва.
Згідно з п. 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 та 01.08.2016 ТОВ «Барс 2000» зобов'язано надати суду документи, що підтверджують наявність підстав для зайняття та використання спірної земельної ділянки площею 0,0150 га за адресою: м. Київ, проспект Академіка Корольова, 1.
На виконання вимог вищевказаних ухвал, ТОВ «Барс 2000» долучило до матеріалів справи договір про надання послуг на майданчику для платного паркування, укладений 01.03.2015 між ним та приватним підприємством «Мікл» (далі - ПП «Мікл»).
Згідно з умовами вищевказаного договору ПП «Мікл» зобов'язувалось надати послуги з резервування та надання 8 машиномісць на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Корольова, 1, для розміщення автотранспорту або обладнання, а ТОВ «Барс 2000» зобов'язувалось оплатити надані послуги.
В свою чергу, 21.12.2012 між ПП «Мікл» та комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - КП «Київтранспарксервіс») був укладений договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/223 (далі - договір № ДНП-2012-12/223).
Відповідно до п. 1.1 договору № ДНП-2012-12/223 (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2014) КП «Київтранспарксервіс» зобов'язувалось надати за плату ПП «Мікл» право на організацію та експлуатацію 45 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський р-н., просп. Корольова 1, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (далі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Пунктом 2.2.8 договору № ДНП-2012-12/223 (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2014) передбачено, що ПП «Мікл» не має права передавати фіксовані місця для паркування в експлуатацію третім особам.
Таким чином, ПП «Мікл» на підставі договору про надання послуг на майданчику для платного паркування від 01.03.2015 передало в користування (експлуатацію) третій особі - ТОВ «Барс 2000», частину фіксованих місць для паркування, розташованих за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Корольова, 1, хоча в силу п. 2.2.8 договору № ДНП-2012-12/223 таким правом наділене не було.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 17.3.2 Правил благоустрою міста Києваособливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами.
Пунктом 17.2 Правил благоустрою міста Києва встановлено, що:
- відведені місця - це місця платного паркування, які знаходяться на земельних ділянках, розташованих поза межами червоних ліній, або на земельних ділянках, відносно яких не визначено балансоутримувача, повинні бути огороджені, обладнані дорожніми знаками, мати освітлення та приміщення для охорони, можуть мати дорожню розмітку (в залежності від погодних умов, пори року) та можуть бути оснащенні пристроями для контролю часу паркування;
- спеціально обладнані місця - це місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).
Наведені вище положення Правил благоустрою міста Києва дають підстави для висновку, що землі, визначені як місця для паркування, наділені особливою специфікою їх правового режиму, що, зокрема, виражається у відсутності необхідності в розробленні проектів їх відведення.
Водночас, на таких земельних ділянках законодавством заборонено здійснювати будь-яку іншу діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.
Суд зазначає, що розмістивши на майданчику для паркування газово-заправний пункт та тимчасову споруду - операторську, ТОВ «Барс 2000» фактично використовує земельну ділянку під такими об'єктами, тобто здійснює користування земельною ділянкою в розумінні Земельного кодексу України, натомість таке використання землі не може вважатись використанням місць для паркування в розумінні Правил благоустрою міста Києва, оскільки, як встановлено вище, під використанням місця для паркування, відповідно до змісту даних Правил, слід розуміти не буквальне використання земельної ділянки, на якій де-юре знаходиться місце для паркування, а виключно надання послуг з паркування, без будь-яких альтернативних варіантів можливого здійснення на таких місцях діяльності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що договір про надання послуг на майданчику для платного паркування від 01.03.2015 не є підставою для виникнення у ТОВ «Барс 2000» права користування спірною земельною ділянкою та розміщення на ній газово-заправного пункту в розумінні норм Земельного кодексу України, наведених раніше.
ТОВ «Барс 2000» рішення Київської міської ради про надання йому у власність або користування спірної земельної ділянки, а також визначених чинним законодавством документів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою, суду не надало.
Також ТОВ «Барс 2000» не надало суду документів, що підтверджують право власності Товариства на нерухоме майно, розміщене на спірній земельній ділянці, або доказів, що підтверджують його звернення до Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, уповноваженого передавати у власність або користування спірну земельну ділянку, з клопотанням про оформлення речового права на неї або доказів вжиття ним інших заходів, спрямованих на оформлення його прав на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами (ч. 2 вказаної статті).
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Барс 2000», всупереч наведеним нормам чинного законодавства України, користується земельною ділянкою, площею 0,0150 га, що розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Корольова, 1, код ділянки 75:316:090, для розміщення газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, без достатніх правових підстав. Крім того, ТОВ «Барс 2000» не надало суду пояснень щодо причин відсутності у нього правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, не довело, що вживає заходів до оформлення права на земельну ділянку в порядку встановленому чинним законодавством. Сукупність наведених обставин дозволяє суду кваліфікувати таке використання спірної земельної ділянки ТОВ «Барс 2000» як самовільне її зайняття.
Щодо тверджень ТОВ «Барс 2000» та ПП «Мікл» про те, що акт обстеження земельної ділянки № 16-0893-08 від 18.05.2015 є неналежним доказом суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.7 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, який є додатком до рішення Київської міської ради № 16/890 від 25.09.2003 (далі - Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві) усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.
Самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства (п. 1.5 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві).
Пунктом 2 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є додатком до рішення Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 (далі - Положення про Департамент земельних ресурсів), встановлено, що основним завданням Департаменту, зокрема, є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно з положеннями п. 10 рішення Київської міської ради «Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок» № 317/1182 від 02.04.2015, у разі виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.
Відповідно до п. 3 Положення про Департамент земельних ресурсів, Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує, зокрема, такі завдання:
- здійснює самоврядний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земель усіх форм власності відповідно до їхнього цільового призначення та умов надання, відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою;
- виявляє землі, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням установлених законодавством вимог.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги твердження ТОВ «Барс 2000» та ПП «Мікл» про те, що акт обстеження земельної ділянки № 16-0893-08 від 18.05.2015 не є належним доказом у даній справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що вимога заступника прокурора міста Києва щодо зобов'язання ТОВ «Барс 2000» повернути земельну ділянку, площею 0,0150 га, розташовану за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Корольова, 1, код ділянки 75:316:090, яка використовується ТОВ «Барс 2000» для розміщення газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне покласти судовий збір у розмірі 1 378,00 грн на відповідача - ТОВ «Барс 2000».
Керуючись статтями 32, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Громової, буд. 56; ідентифікаційний код 21506169) повернути земельну ділянку, площею 0,0150 га, розташовану за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Корольова, 1, що використовується для експлуатації та обслуговування газово-заправного пункту та тимчасової споруди - операторської, Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141), привівши її у придатний для використання стан.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» (87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Громової, буд. 56; ідентифікаційний код 21506169) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім грн 00 коп.) судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19 вересня 2016 року.
Cуддя Я.А. Карабань