ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про припинення провадження у справі
13.09.2016Справа № 910/13005/16
За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Міністерства соціальної політики України
третя особа-1, яка Державна казначейська служба України
не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору,
на стороні відповідача
третя особа-2, яка не заявляє Міністерство оборони України
самостійних вимог
на предмет спору,
на стороні відповідача
про стягнення 81 477, 89 грн
Суддя Дупляк О.М.
Представники сторін:
від позивача: Шестак О. Л. за довіреністю
від відповідача: Хребет С . І. за довіреністю
третя особа-1не з'явився
третя особа -2Рихтік О .п. за довіреністю.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України про стягнення 81 477, 89 грн витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за грудень 2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.09.16 та залучено до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України та Міністерство оборони України.
Розпорядженням Господарського суду міста Києва № 04-23/1566 від 05.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2016 у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А. Б., справу № 910/13005/16 передано для розгляду судді Дупляк О. М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 08.08.2016 прийнято справу № 910/13005/16 до свого провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.08.2016.
Через відділ діловодства суду 29.08.2016 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи (вих. № 3922/15 від 25.08.2016), пояснення по справі (вих. № б/н від 29.08.2016).
Від Міністерства соціальної політики України через відділ діловодства суду 29.08.2016 надійшло клопотання про припинення провадження у справі (вих. № 294/06/186-16 від 17.08.2016) та відзив по справі (вих. № 315/06-186-16 від 29.08.2016).
У судове засідання 29.08.2016 представник Державної казначейської служби України не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 відкладено розгляд справи на 13.09.2016.
Через відділ діловодства суду 07.09.2016 від Міністерства оборони України надійшли пояснення по справі (вих. № б/н від 06.09.2016).
Від позивача 13.09.2016 через відділ діловодства суду надійшли пояснення по справі (вих. № 4072/15 від 09.09.2016).
У судове засідання 13.09.2016 представник Державної казначейської служби не з'явився.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та підтримав подане клопотання про припинення провадження у справі (вих. № 294/06/186-16 від 17.08.2016) на підставі частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що працівникам, які проходять військову службу під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.
Статтею 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дію зазначеної норми поширено на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію", згідно із законом України від 20.05.2014 №1275-V11.
Пунктом 2 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми 2501350 є Мінсоцполітики.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 389/2011, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України: розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, робочого часу та часу відпочинку, умов оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскільки спір між сторонами виник у зв'язку з бездіяльністю відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаною з виконанням останнім владних управлінських функцій, зокрема по виконанню ним бюджетної програми 2501350 справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.
Так, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За змістом п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у частині, яка не підлягає розгляду господарським судам, порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).
За таких обставин, спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Такої ж правова позиція дотримується Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 24.11.2015 у справі № 910/3709/15-г за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" до Міністерства соціальної політики України про стягнення 137 123, 54 грн компенсації витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). За таких підстав, позивачу слід повернути сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору, сплачений судовий збір не повертається судом.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Припинити провадження у справі № 910/13005/16.
Суддя Дупляк О.М.