ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.07.2016Справа №910/12216/16
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування
житлового фонду Дарницького району міста Києва»
до публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК»
про стягнення заборгованості в розмірі 13 088,89 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Антоненко О.В. (довіреність № 042 від 25.04.2016);
від відповідача: Качкурова С.В. (довіреність № 28/2016 від 29.02.2016),
04.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 13 088,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що відповідач на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 195/2014 від 23.12.2014 (далі - договір оренди) користувався нежилими приміщеннями, загальною площею 5,80 кв.м., розташованими за адресою: м. Київ, вул. Олійника, 21 (далі - об'єкт оренди). 25.02.2016 дія договору оренди була припинена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Відповідач повернув об'єкт оренди за актом приймання-передачі, проте, зобов'язання з оплати орендної плати виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13 088,89 грн, з яких: 10 769,80 грн - сума основного боргу; 1 697,68 грн - пеня; 120,78 грн - три проценти річних; 500,63 грн - інфляційна складова боргу.
Провадження у справі № 910/12216/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 та призначено її розгляд на 25.07.2016.
19.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому останній, зокрема, вказав, що публічне акціонерне товариство «АВАНТ-БАНК» віднесене до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим розпочато його ліквідацію. В межах здійснення процедури ліквідації банківської установи складається та затверджується реєстр акцептованих вимог кредиторів. Вимоги позивача акцептовані відповідачем у відповідному реєстрі, затвердженому 02.06.2016. Крім того, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги про стягнення штрафних та фінансових санкцій суперечать положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». В задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.
25.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представником позивача було подане клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 05.07.2016, яке було задоволено судом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними, просив суд в їх задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 25.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
23.12.2014 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець), комунальним підприємством «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (далі - балансоутримувач) та публічним акціонерним товариством «АВАНТ-БАНК» (далі - відповідач або орендар) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 195/2014 (далі - договір оренди), згідно з умовами якого орендодавець зобов'язувався передати у строкове платне користування нежилі приміщення, загальною площею 5,80 кв.м., в т.ч. на 2 поверсі - 5,80 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Олійника, 21 (далі - об'єкт оренди), а орендар зобов'язувався прийняти об'єкт оренди і сплачувати орендну плату за користування ним вчасно та в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.5 договору оренди орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Об'єкт оренди був переданий в користування відповідача 23.12.2014, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди, копія якого долучена до матеріалів справи.
27.05.2015 сторонами була укладена додаткова угода № 1-195/2014 про внесення змін до договору № 195/2014 від 23.12.2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - додаткова угода про внесення змін).
Згідно з п. 1 додаткової угоди про внесення змін сторони домовились замінити сторону балансоутримавуча/отримувача коштів договору № 195/2014 від 23.12.2014 з комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» (далі - позивач або балансоутримувач).
25.02.2016 сторонами була укладена додаткова угода про припинення дії договору № 195/2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.12.2014 (далі - додаткова угода про припинення дії договору оренди).
Пунктом 1 додаткової угоди про припинення дії договору оренди передбачено, що сторони за взаємною згодою вирішили припинити дію договору оренди з 31.01.2016.
Відповідно до положень п. 2 додаткової угоди про припинення дії договору оренди сторони підтвердили, що на момент припинення дії договору згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від орендаря існує заборгованість орендаря по орендній платі станом на 25.02.2016 та складає 10 769,27 грн, яку орендар зобов'язується оплатити.
Об'єкт оренди був повернутий відповідачем орендодавцю - Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації, що підтверджується актом приймання-передачі від 25.02.2016, копія якого долучена до маралів справи.
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» № 96 від 29.01.2016 було розпочато процедуру виведення банківської установи-відповідача з ринку шляхом запровадження в ній тимчасової адміністрації на один місяць з 29.01.2016 по 28.02.2016 (включно).
Постановою Правління Національного Банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «АВАНТ-БАНК» № 109 від 25.02.2016 було відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення ліквідувати банківську установу-відповідача.
26.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АВАНТ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 262, яким припинено здійснення тимчасової адміністрації з 26.02.2016 та розпочато процедуру ліквідації банківської установи-відповідача з 26.02.2016 по 25.02.2018 включно.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про задоволення вимог кредиторів, у якій просив визнати позивача кредитором відповідача та включити до реєстру вимог кредиторів, зокрема, вимоги за господарськими операціями по договору № 195/2014 від 23.12.2014 на суму 10 769,80 грн.
Відповідач вищевказану заяву отримав 31.03.2016, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на зазначеній заяві, проте, відповіді не надав, заборгованість з оплати орендної плати перед позивачем не оплатив.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13 088,89 грн, з яких: 10 769,80 грн - сума основного боргу; 1 697,68 грн - пеня; 120,78 грн - три проценти річних; 500,63 грн - інфляційна складова боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 3 вказаної статті).
Згідно з ч. 5 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам банківської установи-відповідача було здійснено в газеті «Голос України» від 02.03.2016 № 39 (6293). Відповідне повідомлення було розміщене на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/157-pat-avant-bank/3631-do-uvahy-vkladnykiv-pat-avant-bank), а також на офіційному сайті відповідача (http://avantbank.ua/press-sluzhba/novosti/publikacya-v-ofcjnomu-drukovanomu-vidann.html), отже у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою, і доказування не потребує.
02.06.2016 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 899 від був затверджений перелік (реєстр) вимог кредиторів банківської установи-відповідача, про що було розміщено повідомлення на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/157-pat-avant-bank/4559-oholoshennia-pro-zatverdzhennia-reiestru-aktseptovanykh-vymoh-kredytoriv-pat-avant-bank) та офіційному сайті відповідача (http://avantbank.ua/press-sluzhba/novosti/zatverdzhennya-restru-kreditorv.html).
Відповідно до витягу з реєстру кредиторів ПАТ «АВАНТ-БАНК», позивача визнано кредитором ПАТ «АВАНТ-БАНК» (відповідача) кредиторські вимоги позивача в розмірі 11 369,80 грн включені до 8 черги.
Довідкою, наданою ПАТ «АВАНТ-БАНК» та засвідченою підписами головного бухгалтера та Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АВАНТ-БАНК», а також печаткою Товариства, відповідач повідомив, що у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 11 369,80 грн, з яких 10 769,80 грн - заборгованість по орендній платі згідно договору № 195/2014 від 23.12.2014
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України всановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку (ч. 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Матеріально-правовий зміст захисту цивільних прав та інтересів полягає, насамперед у з'ясуванні чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому необхідно виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України про підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, у відповідності до яких цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У розумінні положень зазначеного Закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у ст. 1 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, через зазначені положення Господарського процесуального кодексу України реалізується принцип доступності правосуддя. До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто у розумінні цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позивач, звертаючись до суду із даною позовною заявою та вимагаючи стягнення заборгованості за договором оренди, зобов'язаний довести, яким чином відповідач порушує його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, повинен перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим для здійснення правового захисту такої особи.
Водночас, згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів з боку відповідача.
Проте, позивач документів, які свідчать про порушення або невизнання його прав відповідачем, суду не надав. Натомість матеріалами справи підтверджується визнання відповідачем кредиторських вимог позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач порушення його прав або охоронюваних законом інтересів відповідачем не довів, тому підстави для захисту його прав та інтересів відсутні, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Крім того, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Судом встановлено, що тимчасова адміністрація у банківській установі відповідача запроваджена з 29.01.2016, а позовна заява подана позивачем 04.07.2016, тобто вже після введення тимчасової адміністрації.
Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлено після введення тимчасової адміністрації у банківській установі відповідача та зважаючи на обмеження, встановлені ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2015 по справі № 922/5975/14).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 088,89 грн, з яких: 10 769,80 грн - сума основного боргу; 1 697,68 грн - пеня; 120,78 грн - три проценти річних; 500,63 грн - інфляційна складова боргу, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що судом в задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.
Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позову комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10 серпня 2016 року.
Суддя Я.А. Карабань