ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 вересня 2016 р. Справа № 909/738/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7", вул. Івасюка, 5, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600
до відповідача: Відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Косівської РДА, майдан Незалежності, 11, м.Косів, Івано-Франківська область, 78600
про стягнення заборгованості в сумі 165334,78 грн.
за участю:
від позивача: не з"явились,
від відповідача: ОСОБА_1 - начальник відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Косівської РДА, (посвідчення № 99 від 15.04.2015 року).
Приватне підприємство "Західспецбудтранс-7" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Косівської РДА про стягнення заборгованості в сумі 165334,78 грн., в тому числі 82636 грн. основного боргу, 73644,78 грн. інфляційних та 9054 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.16 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.09.16.
Представник позивача в засіданні суду не з"явився, надав суду заяву за вх.№12983/16 від 20.09.16, в якій позов підтримав повністю та просив розглянути справу без участі представника.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав 82636 грн. основного боргу та заперечував проти стягнення інфляційних та 3% річних, оскільки заборгованість утворилась через відсутність в 2012 році фінансування з державного бюджету.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
25.06.12 між сторонами даного спору укладено договір підряду №4Б, відповідно до якого підрядник (позивач) зобов"язався виконати за дорученням замовника (відповідача) роботу по капітальному ремонту дитячого садка "Покутяночка" в селищі Кути Косівського району (п.1.1 договору).
Згідно з п. 2.3 даного договору після закінчення виконання робіт підрядник зобов"язаний оформити необхідну виконавчу документацію, а замовник розрахуватися з підрядником за фактично виконані роботи згідно договору.
Відповідно до п.3.1. договору вартість робіт за даним договором згідно кошторисної документації складає 791202 грн. згідно рішення постійної комісії районної ради з питань бюджету та фінансів від 29.03.11 №1-21/2012.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи замовник проводить щомісячно не пізніше 10-го числа наступного місяця за звітним, згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт, підписаних та завірених замовником, підтверджених інженером технічного нагляду.
Позивач прийняті на себе договірні зобов"язання виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень та грудень 2012 року, які підписані представником відповідача без зауважень (а.с.21-49).
В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань, виконані позивачем роботи оплачено відповідачем частково. На момент винесення судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору становить 82636 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 10.08.16 (а.с.50). Вказана сума визнана відповідачем в судовому засіданні.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
В силу ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст.854 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів ч.4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 82636 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані 73644,78 грн. інфляційних та 9054 грн. - 3% річних.
Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" більші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 9054 грн.
Суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних з врахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р, періоду виникнення зобов"язання по оплаті, обгрунтований розмір яких становитиме 73176,87 грн. інфляційних. В решті стягнення інфляційних слід відмовити.
Таким чином, до стягнення підлягають 82636 грн. основного боргу, 73176,87 грн. інфляційних та 9054 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме:2473 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34,43, 44, 49,75,ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" до Відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Косівської РДА про стягнення заборгованості в сумі 165334,78 грн. - задоволити частково.
Стягнути з Відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Косівської РДА (майдан Незалежності, 11, м.Косів, Івано-Франківська область, 78600, код 34159750) на користь Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7", вул. Івасюка, 5, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600, код 36112709) - 82636 (вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 73176 (сімдесят три тисячі сто сімдесят шість) грн. 87 коп. інфляційних, 9054 (дев"ять тисяч п"ятдесят чотири) грн. 00 коп. - 3% річних та 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.09.16
Суддя Цюх Г.З.